Рішення № 39450213, 20.06.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6101/14-ц

провадження № 2/753/3378/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2014 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого-судді Дубаса В.А., при секретарі Ридзель О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 25.07.2013 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_3, який 27.08.2013 року звернувся до ПАТ «ПРОСТО-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до платіжного доручення №5639 від 06.09.2013 року ПАТ «ПРОСТО-Страхування» сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 12 460 грн. 68 коп.

Про настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 із заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди до ПАТ «ПРОСТО-Страхування» не звертався.

Представник позивача у судове засідання не з'явився повторно, однак подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Суд ухвалив, визнати неявку у судове засідання відповідача за відсутності поважних причин, оскільки суду не надано належних доказів, що наведені у заяві.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 25.07.2013 року приблизно о 10 год. 28 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-21021» д.н.з. НОМЕР_5, по вул. Дніпровській Набережній, 8-А, на території АЗС «Окко» в м.Києві перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.08.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу(а.с.11).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-21021» д.н.з. НОМЕР_5 була застрахована у страховій компанії ЗАТ «ПРОСТО-страхування» згідно договору/полісу №АВ/7963372 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, , який укладено із ОСОБА_2 (а.с.4).

Відповідно до Звіту №8743/84831 з оцінки транспортного засобу від 01.08.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_4 складає 12 970 грн. 68 коп. (а.с.12-16).

Вказана дорожньо-транспортна пригода ПАТ «ПРОСТО-Страхування» була визнана страховим випадком, про що 30.08.2013 року було складено страховий акт №84831 (а.с.26).

Відповідно до платіжного доручення №5639 від 06.09.2013 року ПАТ «ПРОСТО-Страхування» сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 12 460 грн. 68 коп. (а.с.28).

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, що передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з п.п.38.1.1.«ґ» п.38.01. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань, зокрема ОСОБА_2 не надано суду доказів письмового повідомлення ПАТ «ПРОСТО-Страхування» про згадану ДТП, що сталась 25.07.2013 року.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, яке розташоване у м. Києві по вул. Герцена, 10) сплачене страхове відшкодування у порядку регресу у сумі 12 460 грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.А. ДУБАС