Постанова № 3944790, 15.06.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-3120/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Бурдін С.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1(дов. від 11.09.2008 р.)

представника відповідача - ОСОБА_2. (дов. №33/100/10 від 03.11.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме" до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії , -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокме" звернулось до суду з вищезазначеним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 03.09.2008 року №0007842301/2 та зобов'язання ДПІ у Сокальському районі Львівської області поновити у обліку суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 18569,21 грн.

За заявою про збільшення позовних вимог позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2008 року №0007842301/2, від 24.06.2008 року №0005402301/0, від 02.10.2008 року №0009132301/0 та зобов'язати відповідача поновити у обліку суму належного позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 54426,21 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що в квітні 2008 року відповідачем було складено акт від 15.04.2008 року №345/23-1/32051454 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад-грудень 2007 року.

В розділі 3 цього акту під назвою "Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість" зокрема було зазначено, що позивачем було зайво заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ за грудень 2007 року в загальному розмірі 21887 грн. із посиланнями на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Фореста - Юг" (яке було постачальником постачальника позивача - приватного підприємства "ДС") внаслідок незнаходження цього підприємства за юридичною адресою із посиланнями на пункти 1.3 і 1.8 статті 1, пункти 7.2.3 та 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі цього акту відповідачем було виписано податкове повідомлення - рішення від 15.04.2008 року №0003212301/0, за яким було виявлено відсутність у позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 21887 грн.

Після одержання цього податкового повідомлення - рішення позивачем була подана відповідачу первинна скарга, за наслідками розгляду якої відповідач прийняв рішення від 13.06.2008 року №7959/10/23-042, за яким ця скарга була залишена без задоволення.

Позивач подав повторну скаргу до ДПА у Львівській області, якою було прийнято рішення від 22.08.2008 року №18133/10/25-005/747, за яким згадане вище податкове повідомлення - рішення відповідача від 15.04.2008 року №0003212301/0 було скасовано та одночасно зобов'язано відповідача надіслати позивачу нове податкове повідомлення - рішення, що й було ним зроблено шляхом надіслання податкового повідомлення - рішення від 03.09.2008 року №0007842301/2, за яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 18569,21 грн.

Крім того, в червні 2008 року відповідачем було складено акт від 18.06.2008 року №582/2301/32051454 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на розрахунковий рахунок за листопад-грудень 2007 року.

В розділі 3 цього акту під назвою "Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість" зокрема зазначено, що позивачем зайво заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ за грудень 2007 року в загальному розмірі 18221,88 грн. із посиланнями на неможливість проведення ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва зустрічної перевірки ПП "Альбатрос" (яке було постачальником іншого підприємства - ТОВ "МСП "Метрологія-ЮГ", - що, в свою чергу, було постачальником постачальника позивача - приватного підприємства "Фіон - Строй-3") внаслідок незнаходження цього підприємства за юридичною адресою із посиланнями на пункти 1.3 і 1.8 статті 1, пункти 7.2.3 та 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Там же зазначалось, що ПП "Альбатрос" із жовтня 2006 року звітність не подає, й, окрім того, 28.11.2007 року у цього підприємства було проведено анулювання реєстрації платника ПДВ.

На підставі цього акту відповідачем було виписано податкове повідомлення - рішення від 24.06.2008 року №0005402301/0, за яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування із ПДВ в розмірі 18222 грн.

У жовтні 2007 року відповідачем було складено акт від 30.09.2008 року №900/2301/32051454 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад-грудень 2007 року.

В розділі 3 цього акту під назвою "Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість" зокрема було зазначено, що позивачем було зайво заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ за грудень 2007 року в загальному розмірі 17634,73 грн. із посиланнями на те, що ТОВ "Грандсімбуд" (яке було постачальником ПП "Сервіспромтех", що було постачальником ПП "Гласкомерц", що, в свою чергу, було постачальником постачальника позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.) не було задекларовано у складі податкових зобов'язань з ПДВ суму ПДВ у розмірі 305562,54 грн., за листопад 2007 року та не проведено сплату ПДВ до бюджету, із посиланнями на пункти 1.3 і 1.8 статті 1, пункти 7.2.3 та 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі цього акту відповідачем було виписано податкове повідомлення - рішення від 02.10.2008 року №0009132301/0, за яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування із ПДВ на 17635,00 грн.

Заслухавши думку сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно із статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За статтею 62 Господарського кодексу України (ГКУ), підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Статтею 96 Цивільного кодексу України (ЦКУ) під назвою "Відповідальність юридичних осіб" визначено: 1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. 2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. 4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Виходячи із наведеного вище, позивач як юридична особа може нести будь-яку відповідальність лише у разі самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести будь-яку відповідальність за діяння будь-яких інших осіб.

Як видно із матеріалів справи, позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2007 року, в якій в рядку 25.1 було задекларовано 232258 грн. як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, та податкову декларацію з ПДВ за грудень 2007 року, в якій в рядку 25.1 було задекларовано 104024 грн. як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Пунктом 7.7 статті 7 того ж Закону України є визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

За підпунктом 7.7.1 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.2, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" є видно, що отримання бюджетного відшкодування платниками ПДВ жодним чином не є пов'язано із фактами сплати ПДВ до бюджету будь-якими їх постачальниками (тим більше у другій чи подальшій ланці постачання), а є пов'язано лише із фактами виникнення у самого платника податку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого ж звітного податкового періоду, а також із фактичною сплатою сум ПДВ постачальникам. При цьому за законом на бюджетне відшкодування ПДВ не впливають факти проведення чи непроведення органами державної податкової служби будь-яких зустрічних перевірок постачальників.

Тому норми Закону України "Про податок на додану вартість" стосуються лише конкретного платника цього податку і встановлюють порядок сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. При цьому платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Також повністю незаконними є посилання відповідача на те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, а право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до державного бюджету від продавця, оскільки таке не передбачено нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд виходив із того, що в пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" наведено визначення терміну "платник податку" як особи, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, а в пункті 1.8 статті 1 того ж Закону наведено визначення терміну "бюджетне відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, ці пункти Закону України "Про податок на додану вартість" лише визначають певні терміни та не мають жодного відношення до порядку отримання бюджетного відшкодування, який визначено виключно нормами пункту 7.7 цього Закону, а тому посилання відповідача на них є безпідставними.

За пунктом 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пункту 7.2.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

За частиною 1 пункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право позивача на податковий кредит за результатами співпраці із приватним підприємством "ДС" є належним чином підтверджено договором від 11.07.2005 року, видатковою накладною від 06.11.2007 року №ДС-0000624 разом із податковою накладною від 06.11.2007 року №0000656 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 09.11.2007 року №1315; видатковою накладною від 05.11.2007 року №ДС-0000622 разом із податковою накладною від 05.11.2007 року №0000655 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 13.11.2007 року №1327; видатковою накладною від 01.11.2007 року №ДС-0000616 разом із податковою накладною від 01.11.2007 року №0000646 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 19.11.2007 року №1349; видатковою накладною від 22.11.2007 року №ДС-0000671 разом із податковою накладною від 22.11.2007 року №0000706 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 26.11.2007 року №1390; видатковими накладними від 03.12.2007 року №ДС-0000688 і №ДС-0000689 разом із податковими накладними від 03.12.2007 року №0000723 і №0000724 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 05.12.2007 року №1442; видатковою накладною від 21.12.2007 року №ДС-0000741 разом із податковою накладною від 20.12.2007 року №0000779 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 21.12.2007 року №1534.

Право позивача на податковий кредит за результатами співпраці із приватним підприємством "Фіон-Строй-3" є належним чином підтверджено видатковою накладною від 27.11.2007 року №РН-0000238 разом із товарно-транспортною накладною від 27.11.2007 року №037256 та податковою накладною від 27.11.2007 року №238 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 29.11.2007 року №1415.

Право позивача на податковий кредит за результатами співпраці із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 є належним чином підтверджено договором від 05.10.2007 року, накладною від 12.11.2007 року №12/1 разом із податковою накладною від 12.11.2007 року №25 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 15.11.2007 року №1340, накладною від 23.11.2007 року №23/1 разом із податковою накладною від 23.11.2007 року №30 та платіжним дорученням на сплату вартості отриманих товарів разом із сумою ПДВ від 28.11.2007 року №1409.

За статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги підставними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд  -

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області №0007842301/2 від 03.09.2008 р., №0005402301/0 від 24.06.2008 р., №0009132301/0 від 02.10.2008 р. та зобов'язати ДПІ у Сокальському районі Львівської області поновити у обліку суму належного ТзОВ "Сокме" бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 54426,21 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2009 р.