Рішення № 39446239, 27.05.2014, Старобільський районний суд Луганської області

27.05.2014

Провадження 2/431/390/2014

Справа 431/661/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі: головуючого- судді Форощука О.В.,

при секретарі Бахтин Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 74419 грн. 74 коп. та судові витрати в розмірі 744 грн. 20 коп.

В обґрунтування свого позову ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідно до укладеного договору № LGB0RX05040011 від 26.10.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 7260,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинний надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно умов договору. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 31.01.2014 року має заборгованість 84816,92 грн., яка складається з наступного: 19860,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3188,27 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 61767,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 14417,17 грн., яка була задоволена судовим наказом Старобільського районного суду від 14.08.2008 року з відповідача на користь позивача, різниця становить 70399,75 грн. А також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) процентна складова. Отже, заборгованість досягнення становить 74419,74 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала та проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності. Крім того, надав суду письмові заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Від неї не надходило клопотання про відкладення слухання справи.

Справа розглянута у відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача, заперечення відповідача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з кредитним договором від 26 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № LGB0RX05040011, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7260,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку кредиту. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинний надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно умов договору (а.с. 8-11).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № LGB0RX05040011 від 26.10.2006 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 31.01.2014 року складає 84816,92 грн., з яких: 19860,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3188,27 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 61767,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 14417,17 грн., яка була задоволена судовим наказом Старобільського районного суду від 14.08.2008 року з відповідача на користь позивача, різниця становить 70399,75 грн. А також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) процентна складова. Отже, заборгованість досягнення становить 74419,74 грн. (а.с. 5-6).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 26 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № LGB0RX05040011, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7260,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку кредиту.

Згідно ст.. 627 ЦК України відповідно до ст.. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримувати від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця, в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

За таких умов суд вважає, що у позивача виникло право на стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, при порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2., 3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Відповідно до п. 5.3 Договору, при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Право встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Згідно ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Зазначенні положення чинного законодавства дають підстави вважати, що саме пеня, як різновид неустойки, є спеціальним видом забезпечення виконання грошового зобов'язання. Крім того, тв. Тексті кредитного договору пеня визначається як перший із способів забезпечення зобов'язання відповідача перед банком в порівнянні із штрафом.

Проаналізувавши зміст п. 5.1 та п. 5.3 Договору, можна зробити висновок, що в разі порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання перед Банком) до відповідача, як до позичальника, згідно умов договору, може бути одночасно застосовано обидва види неустойки - як пеня, так і штраф.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, пункт 5.3 цього кредитного договору щодо застосування штрафів, як способу забезпечення виконання грошових зобов'язань одночасно із пенею, суперечить положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України та положенням ч. 2 ст. 549 ЦК України, якими не передбачено застосування неустойки у вигляді штрафу в якості забезпечення виконання саме грошових зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давнини для звернення до суду суд не приймає до уваги з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Із системного аналізу зазначених норм права випливає, що за взаємною згодою сторони можуть збільшувати тривалість позовної давності, встановленої законом і стосується це як загальних, так і спеціальних строків.

Як вже зазначалося вище відповідач надав згоду на те, що заява разом із запропонованими позивачем умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.11).

Отже, сторони відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам домовилися про збільшення строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що передбачено ст. 259 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання між сторонами по загальному правилу мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та вважає необхідним застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За змістом ч. 3 статті 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як зазначено вище, суми заборгованості за тілом кредиту немає; заборгованість по процентам за користування кредитом - 19860 грн. 66 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3188 грн. 27 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 61767 грн. 99 коп. Тобто, розмір заявленої до стягнення пені є непропорційно великим порівняно із сумою боргу.

За таких обставин, з урахуванням зазначених вище положень статей Цивільного кодексу України, суд вважає, що підлягає зменшенню сума пені до 8000 гривень 00 коп., виходячи з засад розумності та справедливості, а також враховуючи, що раніш за судовим наказом судді Старобільського районного суду від 14.08.2008 року з відповідача на користь Банку було стягнуто 14417 грн. 17 коп. (а.с. 4). Крім того, суд враховує, що заборгованості за тілом кредиту немає.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом - 19860 грн. 66 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 3188 грн. 27 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 8 000 грн. 00 коп., а всього 31048 грн. 93 коп.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, яка передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, то з відповідача на користь Банку підлягає стягненню судовий збір в сумі 744 грн. 20 коп., сплачений при поданні позову до суду. При цьому суд враховує, що позов задоволений частково, а тому судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача проти позову суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтовані на доказах.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються до дня повернення позики.

Вищевказані положення ч.1 ст.1048 ЦК України розповсюджуються на кредитні договори відповідно до ст.1054 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 526, 530, 551, 553, 554, 627, 629, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ст. ст. 11,10, ч.1, 3 ст. 88, ст. ст. 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість за кредитним договором № LGB0RX05040011 від 26.10.2006 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по процентам за користування кредитом - 19860 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн.. 66 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн.. 27 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 8000 (вісім тисяч) грн..00 коп., а всього - 31048 (тридцять одна тисяча сорок вісім) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати за сплату судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001, МФО 305299) у розмірі 312 (триста дванадцять) грн.

В задоволенні інших вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Форощук