Рішення № 39444746, 19.06.2014, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2652/14-ц

Провадження № 2/361/1332/14

19.06.2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарі Телепі Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Київторф», третя особа дочірнє підприємство «Рожниторф» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить поновити строк на звернення до суду із даним позовом, поновити його на посаді директора ДП «Рожниторф» ДП «Київторф»; зобов'язати ДП «Київторф» виплатити йому грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 березня 2014 року по 19 червня 2014 року в сумі 9537,80 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наказом від 16.01.2007 року його призначено на посаду директора ДП «Рожниторф» з посадовим окладом згідно із штатним розписом.

Наказом від 10.02.2014 року звільнено із посади директора у зв'язку із вчиненням дій, внаслідок яких несвоєчасно виплачується заробітна плата працівникам підприємства, згідно з п. п. 1.1 ст. 41 КЗпП України.

Про існування вказаного наказу йому стало відомо 14.02.2014 року зі слів заступника директора Жаркова О.Ю., який повідомив про звільнення, надавши відповідну копію наказу.

Вважає своє звільнення із займаної посади неправомірним і таким, що порушує його право на працю з огляду на наступне. У період з 10 по 14 лютого 2014 року він перебував на амбулаторному лікуванні, дізнавшись про звільнення у такий спосіб стан його здоров'я погіршився у зв'язку з чим в період з 15 по 19 лютого 2014 року, з 20 лютого по 03 березня та з 04 по 24 березня 2014 року йому продовжено лікування.

Звільнення згідно зі ст. 41 КЗпП є безпідставним, оскільки розрахунок по заробітній платі з працівниками ДП «Рожниторф» проводилося згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, неправомірним звільненням йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в 5000 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Додав, що на момент видачі наказу про звільнення позивача з роботи, останній перебував на лікарняному, що не було враховано. Будь-яких звернень та претензій щодо невиплати заробітної плати до позивача як директора підприємства від працівників не надходило.

Після повідомлення позивачу про звільнення стан його здоров'я погіршився, внаслідок чого останній перебував тривалий час на лікарняному та не мав можливості звернутися до суду із позовом про поновлення на роботі у визначений законом строк. Просить визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та задовольнити решту заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Тесля О.М. позовні вимоги не визнала, пояснила, що 15.01.2014 року позивач отримав службову записку бухгалтера підприємства про неналежний облік та наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, матеріальні витрати перевищували витрати на оплату праці. ОСОБА_1 відмовився давати з цього приводу пояснення. 10.02.2014 року був звільнений згідно із п. 1 ст. 41 КЗпП України, так як статутом підприємства передбачено обов'язок директора виплачувати заробітну плату.

Щодо перебування позивача на лікарняному 10.02.2014 року, то до лікаря останній звернувся лише о 17 годині

Додала, що на підприємстві не вівся журнал обліку та видачі трудових книжок. Просить суд відмовити у позові.

Третя особа ДП «Рожниторф» у судове засідання повторно не з'явилася, про день і час розгляду даної справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про слухання даної справи у її відсутності не надала. Суд розглядає дану справу на підставі наявних в ній даних.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 та ч. 2 ст. 41КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або у розмірах нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 - також вимог статті 43 цього Кодексу..

Частиною 3 статті 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівником у відпустці.

Судом встановлено, що наказом від 16.01.2007 року № 3 по ДП «Київторф» ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Рожниторф» з 16.01.2007 року по переведенню з оплатою згідно із штатним розписом.

Наказом від 10.02.2014 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 10 лютого 2014 року у зв'язку з вчиненням дій внаслідок яких несвоєчасно виплачується заробітна плата працівникам підприємства згідно з п. 1.1 ст. 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 на підставі акту від 14.02.2014 року передав печатку підприємства, статут підприємства, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку з ЄДРПОУ та ключі від сейфа.

З матеріалів справи вбачається, що на станом на 10.02.2014 року позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності /а. с. 10/.

Заперечуючи факт звільнення позивача із займаної посади у період непрацездатності, відповідач зазначає, що позивач звертався до медичної амбулаторії 10.02.2014 року о 17 год.

Так, з листа Рожнівської медичної амбулаторії від 04.06.2014 року вбачається, що хворий ОСОБА_1 звертався до медичної амбулаторії 10.02.2014 року о 17 год. зі скаргами на серцебиття, головні болі, перебої в роботі серця. У додатку до вказаного листа амбулаторією додано щоденник із зазначенням часу. Разом з тим, суд критично відносить до вказаного щоденника та зазначення часу звернення, так як за 14.02.2014 року та 19.02.2014 року амбулаторією не вказано часу звернення, час зазначений лише 10.02.2014 року, тобто в день винесення наказу про звільнення позивача з роботи. При цьому листка непрацездатності позивача не вбачається часу його оформлення.

З урахуванням цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звільнений з роботи з порушенням процедури звільнення, передбаченої трудовим законодавством, а саме ч. 3 ст. 40 КЗпП України, так як станом на 10.02.2014 року він перебував на лікарняному. Доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Із штатного розпису по ДП «Рожниторф» вбачається, що посадовий оклад директора складає 3336 грн. При цьому враховуючи ту обставину, що відповідачем, не зважаючи на неодноразове зобов'язання, суду не надано ні середньомісячного, ні середньоденного заробітку та відомостей про кількість робочих днів, суд приходить до висновку про розрахунок позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме із посадового окладу.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 25 березня по 19 червня 2014 року.

за березень 2014 року кількість робочих днів складає 5;

квітень 2014 року - 22 дні;

травень 2014 року - 19 днів;

червень 2014 року - 13 днів

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 59 днів.

При визначенні середньоденного заробітку, суд виходиться із посадового окладу та кількості робочих днів за два останніх місяці роботи, що передували звільненню - грудень 2013 року та січень 2014 року - 43: 3336:43=77,60 грн.

Всього середній заробіток за час затримки при звільненні складає 4570 грн. 40 коп. (77,60х59).

Вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 233 та ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно роз'яснень п. п. 4, 22 та 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року з року та січень ми та доповненнями встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом про поновлення на роботі 07.04.2014 року. При цьому в період з 10 по 14 лютого 2014 року, з 15 по 19 лютого 2014 року, з 20 лютого по 3 березня 2014 року та з 4 по 24 березня 2014 року позивач перебував на лікарняному, про що свідчать листки непрацездатності. З наведених підстав, суд вважає поважною причину пропуску строку на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі та вважає за доцільне його поновити.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер порушення прав позивача, глибину його душевних страждань, оскільки його звільнено у період непрацездатності, через що він був змушений захищати свої трудові права, а також, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що належною компенсацією моральної шкоди позивачу буде стягнення грошових коштів в сумі 1000 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням наведеного стягненню із відповідача підлягає судовий збір в розмірі 487,20 грн. (243,60+121,80+121,80).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора дочірнього підприємства «Рожниторф» з 10.02.2014 року.

Стягнути із державного підприємства «Київторф» код 02968177 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4578 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути із державного підприємства «Київторф» код 02968177 на користь держави судовий збір в розмірі 487(чотириста сімдесят вісім) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити

Рішення в частині поновлення та роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Н. П. Маценко