Рішення № 39443374, 19.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/567/14-ц 19.06.2014 19.06.2014 19.06.2014

Провадження №22-ц/784/1765/14

Провадження 22ц-/784/1765/14 Головуючий по 1 інстанції Гуденко О.А.

Категорія Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І..,

суддів: Царюк Л.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2014р.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - агентство нерухомості „Комфорт", про стягнення авансу та неустойки за порушення зобов'язання,

встановила:

У січні 2014р. ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_4 про стягнення 9000 дол. США авансу, переданого на виконання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири в рахунок сплати майбутніх платежів та 9000 дол. США неустойки у зв'язку з відмовою від продажу нерухомості.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2014р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 72000 грн. авансу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду в частині відхилених вимог про стягнення неустойки, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2012р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір про наміри, за умовами якого сторони домовились не пізніше 01 липня 2013р. укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 207740 грн., що еквівалентно 26000 дол. США і в рахунок майбутніх платежів останній передав власнику цієї квартири 20774 грн., що еквівалентно 2600 дол. США. Також за цим договором ОСОБА_4 надала право ОСОБА_2 вселитися до вказаної квартири 15 грудня 2012р.

21 лютого 2013р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в нотаріальній формі укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого перша як власник квартири АДРЕСА_1 зобов'язалася продати її до 01 липня 2013р., останній як покупець - придбати це майно за 208000 грн., що еквівалентно 26000 дол. США. В рахунок майбутніх платежів ОСОБА_2 передав власнику цієї квартири 72000 грн.

Договір купівлі-продажу вказаної квартири ні до 01 липня 2013р., ні в подальшому між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено не було у зв'язку з ухиленням відповідачки від продажу цього майна.

Рішення суду в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 72000 грн. авансу, який відповідачка отримала за названим правочином не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку (ч.1 ст.303 ЦПК).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення неустойки, суд виходив з того, що за попереднім договором від 21 лютого 2013р. сплачені позивачем 72000 грн. є авансом, а не завдатком. У зв'язку з чим п.6 попереднього договору про повернення авансу і неустойки в розмірі авансу не відповідає правовій природі неустойки, а відповідає визначенню поняття завдаток.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням закону.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦПК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.6 попереднього договору від 21 лютого 2013р. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 домовились про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу нерухомості без поважної причини у строк, передбачений цим договором, продавець повинен повернути покупцеві одержану від нього суму авансу, а також додатково сплатити йому таку ж саму суму, що буде вважатися неустойкою.

Це положення попереднього договору недійсним в установленому порядку не визнано, а вважати його нікчемним теж відсутні підстави, тому що сторони дотримались форми правочину (ст.547 ЦК), а акти цивільного законодавства не містять заборони забезпечувати належне виконання спірного зобов'язання в такій формі як неустойка.

За таких обставин, а саме доведеності факту порушення відповідачкою зобов'язань за попереднім договором, цей висновок суду першої інстанції остання не оспорювала, а також враховуючи положення ст.ст.549,611,635 ЦК позовні вимоги про стягнення неустойки слід визнати обґрунтованими.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в оскаржуваній частині в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача 72000 грн. пені, тобто в сумі, яка є рівною авансу.

Постановлення рішення на користь позивача і задоволення апеляційної скарги є підставою (ст.88 ЦПК) як для зміни розміру судових витрат визначених судом першої інстанції, так і для їх стягнення з відповідачки у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції. У зв'язку з чим рішення суду в частині судових витрат згідно з положеннями п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.303,307-309 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2014р. в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 72000 (сімдесят дві тисячі) грн. пені.

Це ж рішення в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: