Рішення № 39442539, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5949/14 05.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвапро стягнення 150 944,06 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кирищук В.П. (дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 року)від відповідача Турченко Д.Л. (дов. № 64- від 01.10.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 150 944,06 грн., з яких 143 756,70 грн. заборгованості за договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року, 6 254,87 грн. три проценти річних, 932,49 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/5949/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.

14.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року справу № 910/5949/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/5949/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 05.06.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року справу № 910/5949/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/5949/14 до свого провадження.

У судовому засіданні 05.06.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких підтвердив факт заборгованості Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 143 756,70 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кивенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (споживач) було укладено договір № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно з пунктом 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Закревського, буд. № 14 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (пункт 10 Договору) .

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2011 року (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.03.2011 року по 01.01.2014 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 143 756,70 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач, просить суд стягнути з відповідача 143 756,70 грн. заборгованості за договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року, 6 254,87 грн. три проценти річних, 932,49 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов не надав, проте, у своєму клопотанні, поданому 14.04.2014 року підтвердив факт заборгованості перед позивачем у розмірі 143 756,70 грн. за договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року.

Окрім того, відповідач надав суду довідку за підписом головного бухгалтера Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, в якій відповідач повідомляє про те, що заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за використану теплову енергію за договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року за період з 01.03.2011 року по 01.01.2014 року становить 143 756,70 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього, за період з 01.03.2011 року по 01.01.2014 року, виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 143 756,70 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення 143 756,70 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, приймаючи до уваги факт визнання відповідачем боргу у повному обсязі, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 143 756,70 грн. основного боргу за договором за договором № 622747 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2011 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 6 254,87 грн. три проценти річних, 932,49 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва трьох процентів річних на загальну суму 6 254,87 грн., нарахованих за період з 01.04.2011 року по 01.01.2014 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва інфляційних нарахувань за період з 01.04.2011 року по 01.01.2014 року на загальну суму 932,49 грн. є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 143 756 (сто сорок три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 70 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6 254 (шість тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 87 коп. три проценти річних, 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 3 018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 88 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк