Рішення № 39442529, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17116/13 03.06.14

За позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доДержавне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" простягнення 179 676,10 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Жигадло І.Б. (дов. № 42/10 від 30.12.2013 року)від відповідача Гайдачук Є.О. (дов. № 6 від 14.01.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 179 676,10 грн., з яких, 101 115,50 грн. пені, 59 005,24 грн. інфляційних втрат, 19 555,36 грн. три проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі № 910/17116/13 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі № 910/17116/13 рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року скасовано частково в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3 % річних та прийнято нове рішення у цій частині, яким позов задоволено частково в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 59 005,24 грн. та 3 % річних у сумі 19 555,36 грн., стягнуто з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 571,42 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та стягнуто з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 785,71 грн. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі № 910/17116/13, яким скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині відмові у позові щодо стягнення 101 115,50 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних втрат та 3% річних, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Постановою Вищого господарського суду від 17.02.2014 року у справі № 910/17116/13 касаційну скаргу касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі № 910/17116/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року за № 04-23/73 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/17116/13 передана на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/17116/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

09.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" шляхом її перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у "Синтез-Газ України".

17.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 17.04.2014 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі та подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 17.04.2014 року подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Розглянувши подане відповідачем 17.04.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.05.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року справу № 910/17116/13 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року суддя Трофименко Т.Ю. прийняла справу № 910/17116/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/17116/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/17116/13 до свого провадження, розгляд справи призначено у відповідності до ухвали суду від 06.05.2014 року.

У судовому засіданні 03.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2014 року також надав усні пояснення по суті спору в яких заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) було укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 Договору.

Постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 3 240 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивач протягом жовтня - грудня 2010 року передав на користь відповідача 3754008 м3 природного газу на загальну суму 4 914 747,27 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існувала заборгованість перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що є підставою для стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" штрафних санкцій.

Остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 03.03.2011 року.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 101 115,50 грн. пені, 59 005,24 грн. інфляційних втрат, 19 555,36 грн. три проценти річних.

Відповідач, заперечив проти позову з тих підстав, що утримавшись від нарахування штрафних та фінансових санкцій до та під час дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності цим Законом, оскільки, здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до не передбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Окрім того, відповідач, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 000,00 грн.

Позивач у своїх усних поясненнях по справі заперечив проти задоволення клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у Договорі.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі, а остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 03.03.2011 року.

Вищевказані обставини підтверджуються платіжними дорученнями та актами передачі - приймання природного газу від 31.10.2010 року, 30.11.2010 року, 31.12.2010 року, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду від 17.02.2014 року у справі № 910/17116/13 , які є обов'язковими для суду першої інстанції і відповідно для сторін під час нового розгляду справи, судом встановлено, що сторонами, у визначений Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" термін, не проводились дії щодо списання спірних сум у Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року.

Вищевказані обставини спростовують твердження відповідача про те, що позивач втратив право нарахування штрафних санкцій після закінчення дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки, як вже зазначалось судом, сторони не скористались своїм правом на списання заборгованості та не здійснили жодних дій щодо списання пені, інфляційних втрат та. три проценти річних, що є предметом даного спору, у порядку визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 Договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000,00 грн., яке мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором.

Водночас, відсутність вини відповідача у виникненні боргу, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Керуючись пунктом 7.3.1 Договору позивачем нараховано пеню на загальну суму 101 115,50 грн., за період: по акту за жовтень 2010 року з 21.11.2010 року по 03.03.2011 року, по акту за листопад 2010 року з 21.11.2010 року по 03.03.2011 року та по акту за грудень - з 21.01.2011 року по 03.03.2011 року.

Суд перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 101 115,50 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 59 005,24 грн. інфляційних втрат, 19 555,36 грн. три проценти річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, за період з 21.11.2010 року по 03.03.2011 року, на загальну суму 19 555,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 59 005,24 грн., нарахованих за період з грудня 2010 року по березень 2011 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 101 115 (сто одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 50 коп. пені, інфляційні втрати у сумі 59 005 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ять) грн. 24 коп., три проценти річних у сумі 19 555 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 36 коп., 3 594 (три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк