Постанова № 3944165, 24.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.09Справа №2а-6105/09/4/0170 о 09:59 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача Консманов В.Л.;

від відповідача Горохова А.К.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримігросервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення від 22.04.09 року № 0007552303

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримігросервіс» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим(далі відповідач) про скасування рішення відповідача від 22.04.2009 року №0007552303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9180,00 грн. Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку організації і проведення перевірки, помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265) зокрема висновку про те, що гральні автомати, які використовуються позивачем в підприємницькій діяльності є реєстраторами розрахункових операцій і повинні бути зареєстровані і переведені у фіскальний режими роботи.

Ухвалами суду від 07.05.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків податкового органу за результатами перевірки позивача, дотримання підстав і порядку проведення перевірок порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги),в тому числі вказував що вимоги про застосування реєстраторів розрахункових операцій субєктами підприємницької діяльності, що використовують гральні автомати, передбачені ст. 11 Закону №265 і постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши доказу у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень, спір що виник повязаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 20740897, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 10.10.2005 року (а.с. 23, 24), здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою м. Сімферополь, проспект Перемоги, 42 (фойє кінотеатру «Зірка»), на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серії АВ №082928 на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) з терміном дії з 04.05.2006 року до 03.05.2011 року та на підставі ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим серії АВ № 342648 на організацію та утримання гральних закладів з терміном дії з 07.08.2007 року до 06.08.2012 року (а.с. 21, 22).

Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на підставі направлень на планову перевірку від 06.04.2009 року №№ 317/23-3 і 318/23-3 виданих ДПІ в м. Сімферополі (а.с. 6, 7) проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці: зал ігрових автоматів, розташований в м. Сімферополі, проспект Перемоги, 42. що використовується позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2009 року (номер бланку 001361) згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 ст. 3 Закону №265.

На підставі цього акту та згідно з п. 2 ст. 17 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобовязаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, що підтверджується актом перевірки, підписаним посадовою особою позивача та особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції від імені позивача.

Актом перевірки підтверджується, що в залі гральних автоматів встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Samsung ER-350Fі, заводський номер 00502307, фіскальний номер 0109008357, який належить позивачу, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 0109008357, виданим ДПІ в м. Сімферополі для встановлення в залі гральних автоматів за зазначеною адресою (а.с. 13).

В залі гральних автоматів позивачем розміщено 27 гральних автоматів, на кожний з яких позивачем отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки 27 торгових патентів, копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с. 61-74). Кількість гральних автоматів визнається сторонами та не оспорюється.

Судом встановлено, що позивач використовує гральні автомати з програмами ФХ-26, ФХ-10, ФХ-09, які використовуються для гри, та не обладнані купюроприймачами. Зазначене підтверджується технічними паспортами на гральні автомати, які долучені судом до матеріалів справи (а.с. 34-60).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі №265.

Стаття 1 Закону №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Стаття 2 Закону №265 визначає, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

фіскальні функції здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пояснень представника відповідача у судовому засіданні під час проведення перевірки залу ігрових автоматів представниками податкового органу було встановлено, що позивачем для проведення розрахунків під час прийому ставок використовувався реєстратор розрахункових операцій Samsung ER-350Fі за допомогою якого виконувалось занесення у фіскальну память та довготермінове зберігання в ній розрахункових операцій при прийомі ставок, цей апарат дозволяє здійснювати багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції. Невикористання зазначеного реєстратора працівниками податкового органу при проведенні розрахунків у ігровому залі позивача під час проведення перевірки не встановлено. Зазначений факт був підтверджений представником відповідача під час розгляду справи.

Судом встановлено, що все гральне обладнання, яке використовує позивач, має можливість здійснити приймання ставки за допомогою електронного ключа шляхом внесення у поле кредиту розміру ставки у вигляді віртуальних очок або шляхом використання фірмових жетонів за допомогою спеціально обладнаного приймача. Жодний гральний автомат не має приймача купюр або монет.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розміщені в залі ігрові автомати не використовуються для здійснення розрахунків із особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, отримання послуг у звязку з їх використанням за кошти не відбувається, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону №265, вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнані пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання та багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції під час проведення гри.

Перевіряючи доводи представника відповідача стосовно того, що позивачем не виконані вимоги законодавства, щодо обладнання всіх гральних автоматів купюроприймачами, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі - постанова №121) встановлені строки переведення субєктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

Так, у п. 6 Додатку до постанови №121 визначено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, у термін до 31.12.2006 року мали перевести розрахунки із застосуванням РРО.

При цьому, п. 2 постанови №121 передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01.07.2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01.02.2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.09.2008 року №581 був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, до якого була внесена компютерно-касова система «Фіскал» з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02***, який мав застосовуватись у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівлі та послуг гральних автоматів. Але жодним нормативним актом не був передбачений обовязок субєктів господарювання обладнати гральні автомати купюроприймачами з метою подальшої їх фіскалізації, як про це зазначає представник відповідача.

Крім того, відповідачем суду не надано жодних доказів щодо можливості застосування системи Фіскал для гральних автоматів, які не обладнані купюроприймачами та за своїм призначенням не здійснюють приймання та облік грошових коштів, в який виграш визначається за сумою отриманих очок та розрахунок здійснюється касиром на місці проведення розрахунків.

За таких умов суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу позивач з незалежних від нього причин не міг виконати вимоги постанови №121 щодо проведення розрахунків через фіскалізовані гральні автомати.

Не розроблення відповідними державними органами запамятовуючих пристроїв для оснащення гральних автоматів, що вже діють, не може позбавити позивача можливості використовувати такі гральні автомати, в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Судом встановлено, що позивач має в залі гральних автоматів належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій, через який і здійснюються розрахунки із споживачами послуг, що забезпечує виконання вимог Закону №265.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримігросервіс» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9180,00 гривень не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги про його скасування є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В судовому засіданні 24.06.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26.06.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 22.04.2009 року №0007552303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9180,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримігросервіс».

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримігросервіс» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.