Постанова № 3944104, 09.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.06.09Справа №2а-4411/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників:

від позивача Павленко В.М. пред-к, дов. № 38/01-10 від 04.06.2009 р.

від відповідача Корницька В.М. пред-к, дов. № 3/9/10-00 від 08.01.2009 р.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ від 13.03.2009 р. № 00000491502/0. Вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково застосував штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 09.06.2009 р., надав відзив на позов (вих. № 1586/9/10-00 від 09.06.2009 р. ), в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято після встановлення порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобовязання , встановлених в Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача зпитання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобовязань по ПДВ за серпень 2008 р. , за результатами якої складений акт № 299/15-02/03347678 від 11.03.2008 р.

У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем термінів сплати погоджених сум податкових зобовязань по ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 13.03.2009 р. прийнято податкове повідомлення рішення № 00000491502/0, згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 153 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 214588 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 107294 грн.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає , що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Уп.п.4.1.5.ст4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

при затримці від 31до 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 29.09.2008 р. відповідно до платіжного доручення № 1436 та 30.09.2008 р. відповідно до платіжного доручення № 1440 перерахував суми ПДВ у розмірі відповідно 80000 грн. та 134588 грн. На зазначених платіжних дорученнях копії яких залучені до матеріалів справи є відмітка банку про їх проведення 29.09.2008 р. та 30.09.2009 р. В графі « призначення платежу» цих платіжних доручень позивачем було вказано: «ПДВ за серпень 2008 р.»

Вивчивши вказані документи , керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги чітке визначене у платіжних дорученнях № 1436 від 29.09.2008 р. та № 1440 від 30.09.2008 р. призначення платежу, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих на підставі зазначених платіжних документів.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у звязку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він , діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів , перерахованих позивачем згідно з платіжними дорученнями № 1436 від 29.09.2008 р. та № 1440 від 30.09.2008 р. , здійснив погашення податкового боргу попередньо погашенню його податкових зобовязання по ПДВ за серпень 2008 р.

Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Ст.8 Закону України «Про власність» встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У відповідності зі ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим , що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши зазначені вище обставини , суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без згоди платника податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобовязань в податковий борг або за згодою платника податків.

За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем у Акті перевірки № 299/15-02/03347678 від 11.03.2008 р. розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого ним податкового зобовязання по ПДВ за серпень 2008 р. не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення № 00000491502/0 від 13.03.2008 р., яке було прийнято за результатами проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобовязань по ПДВ за серпень 2008 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.06.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 16.06.2009 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ № 00000491502/0 від 13.03.2009 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.