Вирок № 39440810, 24.06.2014, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/7462/14-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 24.06.2014

24 червня 2014 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Гречка Є.В.

за участю прокурора Бондарець Д.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12014170000000084 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, лікаря-нейрохірурга Полтавської обласної клінічної лікарні імені Скліфосовського М.В., одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він обманним шляхом заволодів чужим майном, підбуривши при цьому до надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.

Ці дії були вчинені ним за наступних обставин.

1 вересня 2013 у ОСОБА_1 закінчився термін дії висновку Кременчуцької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 за результатами акту огляду останнього про надання йому 3-ї групи інвалідності у зв'язку із виникненням міждискової грижі спини. Після завершення терміну дії вказаного висновку ОСОБА_1 повторно обстежено Кременчуцькою міжрайонною медико-соціальною експертною комісією № 1, за результатами якої у продовженні терміну дії останньому було відмовлено.

У зв'язку із незгодою з указаним рішенням Кременчуцької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОСОБА_1 вирішив одержати групу інвалідності під час проходження огляду в Полтавській медико-соціальній експертній комісії № 2.

У період з 25 лютого по 13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до нейрохірурга Полтавської обласної клінічної лікарні ОСОБА_3, який його лікував, для консультацій з приводу отримання нового висновку. Зокрема, під час телефонної розмови 13 квітня 2014 року ОСОБА_3, діючи умисно, з метою незаконного збагачення став підбурювати ОСОБА_1 до давання за його посередництва неправомірної вигоди у вигляді коштів в сумі 3300 грн. службовим особам Полтавської обласної медико-соціальної комісії № 2 за надання останніми висновку про наявність у ОСОБА_1 інвалідності 3-ї групи. У дійсності ОСОБА_3 під виглядом передачі неправомірної вигоди службовим особам Полтавської обласної медико-соціальної комісії № 2 мав намір шляхом обману протиправно заволодіти коштами ОСОБА_1 Для цього ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 реквізити своєї банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 для перерахування на неї коштів у вигляді неправомірної вигоди в сумі 3300 грн.

13 березня 2014 року, введений в оману ОСОБА_1, у м. Полтаві за допомогою терміналу перерахував ОСОБА_3 на вказаний ним рахунок грошові кошти в сумі 2000 грн. як частину неправомірної вигоди для подальшої передачі службовим особам Полтавської обласної медико-соціальної комісії № 2 за надання ОСОБА_1 3-ї групи інвалідності.

Після цього 14 березня 2014 року у м. Полтаві за допомогою терміналу ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_3 на вказаний ним рахунок кошти в сумі 1300 грн., як решту неправомірної вигоди для подальшої передачі службовим особам Полтавської обласної медико-соціальної комісії № 2.

Таким чином, 13 і 14 березня 2014 року ОСОБА_3, шляхом обману заволодів коштами ОСОБА_1 в сумі 3300 гривень, які останній перерахував на його банківський рахунок під виглядом неправомірної вигоди для передачі службовим особам Полтавської обласної медико-соціальної комісії № 2 за надання висновку про наявність у ОСОБА_1 інвалідності 3-ї групи, чим завдав матеріальних збитків ОСОБА_1 на загальну суму 3300 грн.

Вказані грошові кошти ОСОБА_3 15 і 16 березня 2014 року зняв готівкою у банкоматі та витратив на власні потреби.

Допитаний в ході розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, підтвердивши факт їх скоєння за обставин, викладених вище та відмовився від дачі показань в силу статті 63 Конституції України. При цьому він заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року (далі - Закон).

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Умисні дії обвинуваченого, які виразилися у підбурюванні до надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого їй службового становища, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 27 та ч. 2 ст. 369 КК України.

Його ж дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше вчинив злочини та притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, його поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його матеріальний стан, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному в ч. 2 ст. 369 КК України, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

24 червня 2014 року під час розгляду справи в суді захисник обвинуваченого та обвинувачений ОСОБА_3 заявили клопотання про застосування щодо останнього Закону в зв'язку з тим, що він має на утриманні малолітню дитину та звільнити його від відбування покарання.

Прокурор та інші учасники судового розгляду не заперечували проти застосування щодо обвинуваченого амністії.

Суд, заслухавши міркування учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку про наявність підстав для застосування амністії, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту «в» статті 1 Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Судом встановлено, що на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітня дитина - син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якого він не позбавлений батьківських прав, а отже існують наявні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування щодо нього Закону, а тому суд приходить до висновку про необхідність звільнення його від покарання в зв'язку з амністією.

По справі потерпілим заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь 3300 грн. завданої йому матеріальної шкоди. Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, цивільний позов підлягає задоволенню.

Процесуальних витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, пунктом «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 8 квітня 2014 року, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.;

за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України у виді штрафу п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 8 квітня 2014 року в зв'язку з тим, що на день набрання чинності Законом він мав дитину, якій не виповнилося 18 років, щодо якої він не позбавлений батьківських прав.

Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов і стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 3300 грн. завданої йому матеріальної шкоди.

Речові докази: виписку по карті НОМЕР_1 та диск № 225773 ХА 24523, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при ньому.

Гроші в сумі 800 грн. та банківську платіжну картку «ПриватБанк», які були вилучені у обвинуваченого під час обшуку, повернути йому ж.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3, скасувати, а кошти в сумі 18270 грн., внесені як заставу, повернути заставодавцю ОСОБА_7.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяА.Г. Савченко