Рішення № 39440474, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7437/14 16.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

про стягнення 99 862,55 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Брезгун І.А. (за довіреністю від 19.05.2014);

Довга В.А. (за довіреністю від 19.05.2014);

від відповідача: Рябець Л.В. (за довіреністю від 14.03.2014).

В судовому засіданні 16 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

22.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" про стягнення 99 862,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/7437/14. Розгляд справи призначено на 21.05.2014.

14.05.2014 позивачем подано до суду також заяву №98 від 12.05.2014 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.06.2014 представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва надав заяву вих. №130юр-610/2014 від 16.06.2014 «Про проведення почеркознавчої експертизи».

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для проведення у справі експертизи, з огляду на що відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з мотивів необгрунтованості та недоведеності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ» (далі за текстом - ТОВ «Чернігівський автоцентр КАМАЗ», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі за текстом - ТОВ «ДПЗКУ-МТС», орендар) було укладено Договір оренди (найму) транспортного засобу №1507 (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору орендодавцем з 18.07.2013 по 17.01.2014 (включно) були надані послуги з оренди транспортних засобів на загальну суму 113 885,39 грн. з ПДВ.

В позовній заяві позивач зазначає, що роботи виконані вчасно та якісно, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-здачі виконаних робіт.

21.11.2013 відповідач частково оплатив вартість послуг, наданих позивачем згідно Договору, а саме перерахувало орендну плату за серпень 2013 року у розмірі 18 980,73 грн. з ПДВ.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 94 904,66 грн., інфляційні втрати у сумі 3 606,93 грн., 3% річних у сумі 1 350,96 грн.

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач посилається на відсутність у нього первинних бухгалтерських документів для оплати основної суми боргу, яка зазначена позивачем. Крім того, відповідач зазначає,що наявні Акти підписані не Генеральним директором ОСОБА_4, а іншою невідомою особою. На підставі викладеного відповідач вважає позов необгрунтованим та недоведеним, та заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2013 між ТОВ «Чернігівський автоцентр КАМАЗ» та ТОВ «ДПЗКУ-МТС» було укладено Договір оренди (найму) транспортного засобу №1507.

У відповідності до п.1.1 Договору в порядку, строк та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування автомобіль КАМАЗ 6520 у кількості 1 шт. та причіп-самоскид СЗАП 83053 у кількості 1 шт., визначені у цьому Договорі, а орендар зобов'язується прийняти транспортний засіб у користування, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.1. Договору, передача орендодавцем та приймання орендарем майна в оренду здійснюється за місцезнаходженням орендодавця, оформляється шляхом підписання Акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам Договору.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Акт приймання-передачі транспортного засобу №1 від 18.07.2013, №2 від 18.07.2013, скріплені підписами та печатками сторін.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що строк користування орендарем майном становить 6 (шість) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.2. Договору орендна плата починається нараховуватися з моменту приймання транспортного засобу орендарем згідно Акту приймання-передачі майна.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Крім того, у відповідності до п.5.1. Договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату за користування транспортним засобом, а саме: 13 439,63 грн., у тому числі ПДВ 2 239,94 грн. за автомобіль КАМАЗ 6520, за один календарний місяць користування, та 5 541,10 грн., у тому числі ПДВ 923,52 грн., за причіп-самоскид СЗАП 83053, за один календарний місяць користування.

Згідно з п.2.1.2. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування майном в розмірі, обумовленому даним Договором та додатками до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується відповідними Актами приймання-здачі виконаних робіт, наявними в матеріалах справи, зокрема: №КАМАЗ-2302 від 31.07.2013 на суму 8 571,94 грн., №КАМАЗ-2936 від 30.09.2013 на суму 18 980,73 грн., №КАМАЗ-3529 від 31.10.2013 на суму 18 980,73 грн., №КАМАЗ-3774 від 30.10.2013 на суму 18 980,73 грн., №КАМАЗ-4200 від 31.12.2013 на суму 18 980,73 грн., №КАМАЗ-0129 від 17.01.2014 на суму 10 409,80 грн.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №78 від 07.04.2014 «Про сплату заборгованості у загальному розмірі 94 904,66 грн.». Однак, станом на час розгляду справи доказів сплати існуючої заборгованості до суду не надано.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

В підтвердження наявності існуючої заборгованості, в матеріалах справи наявний Акт звірки розрахунків від 12.05.2014, скріплений підписами та печатками сторін, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 99 862,55 грн.

Також, в матеріалах справи наявні банківські довідки про відсутність надходжень з рахунку відповідача на рахунок позивача в період з 15.07.2013 по 25.04.2014 грошових коштів з орендної плати за Договором.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати в сумі 94 904,66 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних від суми заборгованості у розмірі 1 350,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 606,93 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань. Крім того, обставини, викладені у відзиві н позовну заяву, спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 94 904,66 грн., 3% річних у сумі 1 350,96 грн., інфляційні втрати у сумі 3 606,93 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 997,25 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літ. А, н/п 17, ідентифікаційний код 37702357, п/р 26004001004158 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111, п/р 26007011686201 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, п/р 26002301761401 в філії АБ «Південний» в м. Києві, МФО 320917) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, б. 17-А, ідентифікаційний код 14350235, п/р 26006010065869 у ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, МФО 321767, п/р 26003013008956 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, п/р 26003620551802 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендній платі у сумі 94 904,66 грн. (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот чотири гривні 66 копійок), 3% річних у сумі 1 350,96 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят гривень 96 копійок), інфляційні втрати у сумі 3 606,93 грн. (три тисячі шістсот шість гривень 93 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 997,25 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім гривень 25 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.06.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало