Рішення № 39440458, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7937/14

16.06.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд"

про стягнення 3 707,86 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

28.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" про стягнення 3 707,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/7937/14. Розгляд справи призначено на 02.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представники сторін не з’явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресами позивача та відповідача, що зазначені у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку позивача та відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.09.2004 №1785 «Про будинки та виробничі споруди у пров. Моторному, 3-А, 4, 6, 8» будинок №8 по пров. Моторному закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі за текстом – КП «Спецжитлофонд») на праві повного господарського відання.

01.10.2013 між КП «Спецжитлофонд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобудпідряд» (діла за текстом – ТОВ «Житлобудпідряд») було укладено Договір оренди житлового приміщення №5341 (далі за текстом – Договір).

Позивач зазначає, що на підставі вказаного Договору відповідачу було надано в орендне користування житлове приміщення (кімнати №№21,7) у буд. №8 по провулку Моторному, загальною площею 41,81 кв. м.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що відповідач всупереч договірному зобов’язанню систематично не виконує своїх обов’язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за оренду житлового приміщення за період з 01.10.2013 по 31.01.2014 складає 1 849,31 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду житлового приміщення у сумі 1 849,31 грн., заборгованість по пені у сумі 69,23 грн., заборгованість за постачання комунальних послуг у сумі 1 789,32 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.04.2014, 02.06.2014, суд зобов’язував відповідача надати суду письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між КП «Спецжитлофонд» (орендодавець) та ТОВ «Житлобудпідряд» (орендар) було укладено Договір оренди житлового приміщення №5341.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар, на визначений у п.5.1. строк, приймає в орендне користування кімнати №№21, 7 у будинку по пров. Моторному, 8 з характеристикою, викладеною у п.1.2., оплатою, визначеною у розділі 2.

Пунктом 5.1. Договору сторони домовились, що умови даного Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.10.2013 до 31.03.2014.

На виконання умов Договору між сторонами складений та підписаний Акт прийому-передачі житлового приміщення від 01.01.2013, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування кімнати №№21, 7 у будинку по пров. Моторному, 8 для тимчасового проживання співробітників ТОВ «Житлобудпідряд».

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п.2.2. Договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006 №18/75 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», Договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. за 1 кв. м загальної площі, що складає 459,91 грн. на місяць, у т. ч. ПДВ 76,65 грн.

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.2.3. Договору, орендні платежі сплачується орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендодавцем орендарю рахунків-фактур на оплату орендних платежів).

Пунктом 2.5. Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю,починаючи з моменту підписання сторонами цього Договору.

У відповідності до п.2.6. Договору, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.2.8. Договору розмір місячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п.4.1.1. Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду приміщення.

Крім того, як відомо, між КП «Спецжитлофонд» (виконавець) та ТОВ «Житлобудпідряд» (споживач) 01.10.2013 було укладено Договір №5341к про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання.

Пунктом 1.1. Договору сторони домовились про те, що виконавець зобов’язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, електропостачання, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п.3.1.1. Договору споживач зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, вносити плату за постачання комунальних послуг, визначених даним Договором.

Згідно з п. 4.2.1. споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору, в матеріалах справи наявні платіжні доручення за постачання комунальних послуг: за січень 2014 року на суму 457,63 грн., за грудень 2013 року на суму 432,25 грн., за листопад 2013 року на суму 454,33 грн., за жовтень 2013 року на суму 445,11 грн.

Як вбачається з Акту прийому-передачі житлового приміщення від 30.01.2014, ТОВ «Житлобудпідряд» передало, а КП «Спецжитлофонд» прийняло кімнати №№21,7 у гуртожитку, які були в тимчасовому користуванні орендаря згідно Договору.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

З матеріалів справи відомо, що всупереч умов Договору відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів та платежів за постачання комунальних послуг.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі та за постачання комунальних послуг не провів, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати в сумі 1 849,31 грн. та заборгованості за постачання комунальних послуг у сумі 1 789,32 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, умовами Договору, зокрема п. 6.3. передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 69,23 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов’язань. Крім того, обставини, викладені у відзиві н позовну заяву, спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 1 849,31 грн., заборгованість за постачання комунальних послуг у сумі 1 789,32 грн., пеня у сумі 69,23 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" (03136, м. Київ, вул. Резервна, 8, п/р 26000300123192 в Жовтневому відділенні ПІБ в м. Києві, МФО 322067, код ЄДРПОУ 31282841) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду , на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, п/р 26006001027820 в Подільській філії ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 380139, код ЄДРПОУ 31454734) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендній платі у сумі 1 849,31 грн. (одна тисяча вісімсот сорок дев’ять гривень 31 копійка), заборгованість за постачання комунальних послуг у сумі 1 789,32 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дев’ять гривень 32 копійки), пеня у сумі 69,23 грн. (шістдесят дев’ять гривень 23 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення – 23.06.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало