Ухвала суду № 39439833, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/14618/11

№ К/9991/14618/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011

у справі № 2-а-11659/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень -,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002391702/0 від 30.04.2010, № 0002391702/1 від 25.05.2010, № 0002391702/02 від 06.08.2010 та № 0002391702/3 від 01.09.2010 в сумі 16335,00 грн., у т. ч. основний платіж - 5445,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10890,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Компані «Плазма» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.04.2010 № 1942/17-218/36226451, про порушення позивачем підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 1 статті 8 та пункту 1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: позивач не утримав податок в розмірі 5445,00 грн. (15 % від 36300,00 грн., як вартість рухомого майна, переданого до статутного фонду ТОВ «Компані Плаза» засновником ОСОБА_4); не утримав податок в розмірі 964,92 грн. з 6432,80 грн. - грошові кошти, видані ОСОБА_4 на господарські витрати підприємства: до авансових звитів від 26.05.2009 та від 05.11.2009 не додані документи, які б підтверджували такі витрати (товарний або касові чек, квитанції до прибуткового касового ордеру тощо).

За наслідками перевірки та процедури апеляційного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002391702/0 від 30.04.2010, № 0002391702/1 від 25.05.2010, № 0002391702/02 від 06.08.2010 та № 0002391702/3 від 01.09.2010 про визнання податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16609,05 грн., у т. ч. основний платіж - 5536,35 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 11072,00 грн.

Під час судового процесу встановлено, що громадянином ОСОБА_4, засновником ТОВ «Компані «Плазма», передано до статутного фонду товариства майно на суму 36300,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 цієї статті до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку встановлені пунктом 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього Закону.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Внесок фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно із нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11,12 цього Закону. При здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

Висновок суду про відсутність встановлених законом підстав для визначення ТОВ «Компані «Плазма» податкових зобов'язань із вартості переданого засновнику паю відповідає правильному застосуванню наведених норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги правильність висновку судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош