Ухвала суду № 39439814, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/32926/11

№ К/9991/32926/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2008

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2-а-7668/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Прибій»

до 1. Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

2. Державної податкової адміністрації в Одеській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 позов задоволено: визнано неправомірними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області щодо проведення виїзної планової документальної перевірки за період з 01.10.2004 по 30.09.2007 та складання акта від 07.04.2008 № 3649/23-10/30562657 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП «Прибій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007»; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2008 № 0004172310/0 та № 0004182310/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2008 № 0004172310/0, № 0004182310/0; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складання акта від 07.04.2008 № 3649/23-10/30562657 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП «Прибій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007»; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою донарахування у податковому обліку позивача податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.04.2008 № 3649/23-1/30562657, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) завищено валовий доход на загальну суму 287106,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2004 року, 1 - 4-й квартали 2005 року, 1 - 4-й квартали 2006 року (завищено валовий доход за ці звітні податкові періоди на 287137,00 грн., що виявлено за результатами співставлення даних бухгалтерського обліку із даними податкових декларацій, та занижено валовий доход за 2005 рік (1-4-й квартали) на 31,00 грн. внаслідок неправильного ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів); 2) завищено валові витрати на загальну суму 1290279,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2004 року, 1- 4-й квартали 2005 року, 1 - 4-й квартали 2006 року, 1 - 3-й квартали 2007 року, в тому числі: на 242918,00 грн. - внаслідок невідповідності даних бухгалтерського обліку даним податкових декларацій, на 1038541,00 грн. - внаслідок не підтвердження цієї суми витрат належно оформленими документами ( акти виконаних робіт (надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з пошуку та залучення клієнтів, інформаційно-консультаційних послуг) складені з порушенням частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»); на 5833,00 грн. - внаслідок віднесення до валових витрат суми витрат на виготовлення основних фондів (проектування, виготовлення, доставка та монтування лінії для фасування гранульованих міндобрив); на 2987,00 грн. - витрати на послуги міжнародних переговорів (роумінгу), зв`язок яких із господарською діяльністю не доведений.

Крім того, за висновками акту перевірки, позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): 1) завищив податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2004 року, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2005 року, травень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року на загальну суму 207708,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ в цій сумі, нарахований в ціні транспортно-експедиційних послуг, послуг з пошуку та залучення клієнтів, інформаційно-консультаційних послуг, вартість яких не відноситься до валових витрат через не підтвердження документами обліку; 2) занизив податкові зобов'язанння на 554,00 грн. за березень 2005 року внаслідок включення цієї суми (позитивне значення чистої суми податкових зобов'язань - різниця між значеннями рядків 9 та 17 декларації) до рядка 21 декларації.

За наслідками перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0004172310/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 403774,00 грн., з яких: 250843,00 грн. - основний платіж та 152931,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004182310/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 312393,00 грн., з яких: 208262,00 грн. - основний платіж та 104131,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу транспортно-експедиційних послуг ПП «Укртехстройвод», ПП «Агродар-С», ПП «Дизавто-К», ПП «Орбітрейд», ПП «ВВС-2004», ТОВ «АБК-Сервіс», а ПП «Анткор» - послуг з обробки полів засобами захисту рослин; ТОВ «Марлін» - послуг, пов`язаних з підготовкою, рекламою та поширенням продукції, ПП «Маркет-Центр» - інформаційно-консультативних послуг з питань розширення ринку збуту та реалізації міндобрив, між цими суб'єктами підприємницької діяльності та позивачем підписані акти здачі-приймання послуг; вказані контрагенти виписали позивачу податкові накладні, а він сплатив вартість цих послуг. Витрати на придбання вказаних послуг та суми ПДВ у ціні за них позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до частини третьої ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті)

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів про надання послуг від 02.05.2007 з ПП «Анткор», про надання інформаційно (консультативних) послуг від 01.03.2007 з ПП «Маркет-Центр», договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 04.10.2004 № 04 Т/Є-04, від 04.10.2004 №07Т\Э-04, від 01.07.2006 б/н, від 04.09.2006 № 14-ТЭО-06, від 05.01.2005 № 09Т/Э-05, від 01.06.2004 №5Г/Р, від 05.08.2005 №11 Т/У-05, укладених з ПП «Укртехстройвод», ПП «Агродар-С», ПП «Дизавто-К», ПП «Орбітрейд», ПП «ВВС-2004», ТОВ «АБК-Сервіс», актів приймання-здачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (а.с. 102-105, 116-232, т.1), оцінка яких судом відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу вказаних послуг та зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем на підставі документів, виписаних за наслідками господарських операцій, здійснених на підставі зазначених договорів, валових витрат та податкового кредиту. Вказані висновки судами зроблені з урахуванням встановлення обставин, що свідчать про зв`язок витрат позивача на придбання цих послуг з його господарською діяльністю, відповідності документів, оформлених за наслідками господарських операцій між позивачем і переліченими суб'єктами підприємницької діяльності, нормам частини 2 ст. 9 Закону № № 996-XIV.

Правильним є й висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача підстав для віднесення до валових витрат вартості міжнародних дзвінків (роумінгу), сплаченої оператору стільникового зв'язку, з огляду на встановлений у судовому процесі зв`язок цих витрат із господарською діяльністю позивача. Цей висновок судами був зроблений на підставі доданих позивачем до матеріалів справи копії наказів про відрядження та посвідчень про відрядження, згідно з якими директор ПП «Прибій» був відряджений до м. Варшави для консультацій з питань запровадження нових технологій та поширення нових товарів на території України.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат не відносяться витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (абзац 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 цього Закону).

Застосувавши вказані правові норми та встановивши факт реалізації позивачем лінії для фасування гранульованих міндобрив у вересні 2007 року, витрати на проектування, виготовлення, доставка та монтування якої позивач поніс у березні цього ж року, тобто у строк менше ніж 365 днів, що свідчить про призначення цього обладнання для продажу, суди зробили правильний висновок про правомірність включення таких витрат до складу валових витрат.

Правильно також судами попередніх інстанцій було застосовано норми підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при визнанні протиправним визначення податковим органом податкових зобов`язань з податку на прибуток за 4-й квартал 2004 року в сумі 21184,00 грн. та з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2004 року в сумах 14000,00 грн., 11833,00 грн. та 9833,00 грн. відповідно, оскільки ці податкові зобов'язання визначені поза межами 1095-тиденного строку, який згідно з цими нормами є граничним для реалізації податковим органом повноваження щодо визначення платнику податків сум податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

У силу норм частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, отже висновки суду апеляційної скарги у частині закриття провадження у справі та відмови у задоволенні позову на предмет відповідності нормам матеріального та процесуального права не перевіряються.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош