Ухвала суду № 39439618, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/800/19453/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 р.

у справі № 826/15006/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Укрмедсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення?-рішення ДПІ у Шевченківськом?у районі від 11.09.2013 року № 0004552207, № 0004542207, № 3281102.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2013 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укрмедсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 29.08.2013 №762/2207/30637748.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 169 573,0 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ у розмірі 809 729,0 грн.; пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 8846,31 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 р. № 0004552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 169 574,0 грн. (за основним платежем - 169 573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,0 грн.); податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 р. № 0004542207, яким позивачу збільшено? суму грошового зобов'язання з?а платежем податок на додану в?артість на загальну суму 426 411 грн?. (за основним платежем - 375 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 203 грн.); податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 р. №3281702, яким поз?ивачу збільшено суму грошово?го зобов'язання за платежем по?даток на доходи фізичних осіб? на загальну суму 11 057,89 грн. (за основним платежем - 8 846,31 грн., за штрафни?ми (фінансовими) санкціями - 2 211,58 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включ?аються до складу витрат витра?ти, не підтверджені відповідн?ими розрахунковими, платіжни?ми та іншими первинними докум?ентами, обов'язковість веденн?я і зберігання яких передбаче?на правилами ведення бухгалт?ерського обліку та нарахуван?ня податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та посл?уг з метою їх подальшого викор?истання в оподатковуваних оп?ераціях у межах господарсько?ї діяльності платника податк?у; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших нео?боротних матеріальних актив?ів та незавершених капітальн?их інвестицій у необоротні ка?пітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальш?ого використання в оподатков?уваних операціях у межах госп?одарської діяльності платни?ка податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем: у TOB «Альтаріон» придбано послуги по організації та проведенню тренінгів та послуги медичних представників на загальну суму 658433,00 грн., у тому числі ПДВ - 131687,00 грн.; у TOB «Ново-Світ» ручок з зображенням на загальну суму 21583,00 грн., у тому числі ПДВ - 4317,00 грн.; у TOB «Альтар?іон» неконкретизованих операцій (маркетингові послуги по дослідженню ринку та інформуванню лікарів та провізорів про медичні препарати) на загальну суму 206 460,00 грн., у тому числі ПДВ - 34 410,00 грн.

Придбання робіт та товарно - матеріальних цінностей підтверджено первинними документами, а саме: видатковими накладними; прибутковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ; актами приймання - передачі робіт; податковими накладними; актами списання товарно - матеріальних цінностей у будівництво; актами введення в експлуатацію об'єктів; банківськими виписками, що підтверджують перерахування грошових коштів за придбані послуги; регістрами бухгалтерського та податкового обліку позивача тощо.

Також судами встановлено, що TOB «Альтаріон», TOB «Ново-Світ», TOB «Аскаролін» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість та своєчасно подавали до податкового органу податкові декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Отже, позивачем реально здійснені та ф?актично виконані господарсь?кі операції по взаємовідноси?нах з TOB «Альтаріон», TOB «Ново-Світ», TOB «Аскаролін», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки податкового органу? щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За та?ких обставин, касаційна скарг?а відповідача підляг?ає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов