Ухвала суду № 39439600, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/25578/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року

у справі № 802/4536/13-а

за позовомІноземного підприємства «Сканди Лайн Україна»доВінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Сканди Лайн Україна» (далі по тексту - позивач, ІП «Сканди Лайн Україна») звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ІП «Сканди Лайн Україна» з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Вінінвестсервіс» за квітень, травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.10.2013 року № 780/2205/37247514.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ІП «Сканди Лайн Україна» занижено суми податку на додану вартість на 402308 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0006242201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502885 грн., в тому числі за основним платежем - 402308 грн., штрафною санкцією - 100577 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3.ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК Українипередбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ІП «Сканди Лайн Україна» (Замовник) та ТОВ «Вінінвестсервіс» (Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг № 35 від 01.04.2013 року (далі - договір № 35), та додаткових угод до нього № 1, № 2 від 01.04.2013 року, договір про надання послуг реклами № 38 від 03.05.2013 року (далі - договір № 38), договір про надання маркетингових послуг № 39 від 03.05.2013 року (далі - договір № 39).

Відповідно до умов договору № 35 від 01.04.2013 року, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з виготовлення ескізів та логотипів, друкування та виготовлення рекламних матеріалів з логотипів ТМ DRYDRY та СтопАгент, написання статей та розміщення їх в подальшому в друкованих виданнях, а також доставка рекламної продукції.

Згідно умов договору № 38 від 03.05.2013 року, Виконавець зобов'язується здійснювати Замовнику рекламні послуги, надавати рекламні послуги, розміщувати рекламну продукцію по адресам потенційних клієнтів з метою розповсюдження продукції Замовника, а також з метою збільшення клієнтської бази по Україні.

Відповідно до умов договору № 39, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику маркетингові та рекламні послуги стосовно способів пошуку потенційних клієнтів, щодо збуту товарів Замовника, які постачались, постачаються або плануються в майбутньому до постачання Замовником, а Замовник зобов'язується своєчасно прийнято такі послуги та оплатити їх відповідно до умов Договору.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, актами здачі-приймання робіт, тощо.

Оплата позивачем придбаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ІП «Сканди Лайн Україна» та ТОВ «Вінінвестсервіс».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року - скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов