Ухвала суду № 39439451, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/54065/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Ліпського Д.В., Пасічник С.С.,провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дії, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної виконавчої служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року,

встановив:

У травні 2012 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) про визнання протиправною відмову у задоволенні заяви про відвід державного виконавця, скасування постанови від 6 березня 2013 року про відмову у задоволенні заяви та зобов'язати винести постанову про відвід державного виконавця Мазура Г.І.

Позов обґрунтовано тим, що постанова від 6 березня 2013 року про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця була винесена «заднім числом», а її зміст свідчить про розгляд звернення не в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано постанову ДВС України від 6 березня 2013 року про відмову у відводі державного виконавця Мазура Г.І. у виконавчому провадженні № 32823886 за заявою ОСОБА_4 від 14 лютого 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДВС України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що державний виконавець при прийнятті спірної постанови діяв у спосіб визначений Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2012 року, задоволено позов ПАТ «Піреус банк МКБ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором: стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість станом на 27 листопада 2009 року, за кредитним договором № КФ/08-57/КД від 25 липня 2008 року у сумі 24627662,51 доларів США та 1726147,17 грн, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

17 квітня 2012 року видано виконавчий лист № 2-510/11, який перебуває на виконанні ДВС України (виконавче провадження ВП № 32823886).

15 травня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У строк для самостійного виконання рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем складені акти опису й арешту нерухомого майна боржника та постановою від 21 грудня 2012 року державним виконавцем призначено експерта.

14 лютого 2013 року ОСОБА_4 подав заяву про відвід державного виконавця Мазура Г.І., в якій вимагав проведення перевірки дій державного виконавця та вжиття передбачених законодавством заходів реагування.

Відповідачем за результатами розгляду вказаної заяви прийнята постанова від 6 березня 2013 року, якою в задоволенні заяви боржника ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ДВС України, ОСОБА_4 оскаржив його до суду.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 по суті, суди виходили з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону № 606-XIV встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У розумінні статті 8 Закону № 606-ХІV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є стороною виконавчого провадження (боржник), а виконавчий лист видано на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, суди дійшли помилкового висновку, що компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 КАС України, поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 220-1 КАС України, яка регулює порядок попереднього розгляду справи, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року і закрити провадження у справі.

Роз'яснити ОСОБА_4 право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ліпський Д.В. Пасічник С.С.