Ухвала суду № 39439377, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/64586/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а-18854/10/2670

за позовом Вищого навчального закладу у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Київський університет ринкових відносин»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Вищий навчальний заклад у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Київський університет ринкових відносин» (далі по тексту - позивач, ВНЗ ТОВ «Київський університет ринкових відносин») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 23.09.2010 №0010332340 у розмірі 520607,45 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 23.09.2010 №0010332340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520098,85 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем перевірки дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складено акт 07.09.2010 №0350/26/53/23-02030494.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 23.09.2010 №0010332340, яким до позивача відповідно до п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 520607,45 грн.

Підставою для застосування штрафних фінансових санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР, в результаті проведення в період з 01.01.2010 по 06.09.2010 розрахункових операцій на загальну суму 104019,77 грн. без видачі відповідних розрахункових документів, а також невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків у розмірі 101,72 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що в касових чеках був відсутній один з обов'язкових реквізитів - назва господарської одиниці «Їдальня», а також невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій на суму 714,30 грн. з роздрукованими денними звітами РРО на суму 612,58 грн. у розмірі 101,72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1 та п.2 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

За приписами ст. 2 Закону №265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону №265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з п. 3.2 р. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2001 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 (далі - Положення №614), касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назва та адреса господарської одиниці.

Відповідно до п. 2.1 р. 2 Положення №614 у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Судом встановлено, що позивач здійснював розрахункові операції за надані послуги з використанням реєстратора розрахункових операцій операцій DATECS МР-50, заводський номер ДУ 01009383, фіскальний номер 2653002714, який відповідно до реєстраційного посвідчення №2653002714 призначений для використання в господарській одиниці Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» «їдальня», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 26-6.

Як вбачається з матеріалів справи, за місцем знаходження ВНЗ ТОВ «Київський університет ринкових відносин» на виконання ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» організовано пункт харчування, який не передбачений в структурі товариства в якості самостійної господарської одиниці під назвою «Їдальня». Також, доказів існування договорів оренди або інших документів, які б засвідчували право позивача на господарську одиницю «Їдальня», суду не надано.

Відповідно до п.1 Положення № 614, назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва №1-36-1656, виданого позивачу Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.12.2003, в якості повної назви об'єкту громадського харчування, розміщеного за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 26-6 вказано не «Ідальня», а «Київський університет ринкових відносин» і саме ця назва зазначалась у касових чеках.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров