Ухвала суду № 39439371, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/76114/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Шевчука В.О.

представника позивача Шеломкова В.А., Стороженка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2270/3548/11/7

за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» (далі по тексту - позивач, МКП «Хмельницьктеплокомуненерго») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2010 №0005662301/0/9642, від 17.01.2011 №0005662301/1/62.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 16.12.2010 №12838\23-5\03356571, з якого встановлено методику, яка використана податковим органом при розрахунку частки операцій, які не є об'єктом оподаткування з урахуванням отриманих позивачем субвенцій і визначено заниження ПДВ: за грудень 2007 року на суму 479317,00 грн.; за липень 2008 року на суму 638798,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 463854,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0005662301/0/9642, від 17.01.2011 №0005662301/1/62 за встановлене порушення пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму грошового зобов'язання за основним зобов'язанням - 1581969,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 790985,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги першої та другої груп, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що у зв'язку з необхідністю покриття понесених МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених п. 41 ст. 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 №510 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок а додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Судами встановлено, що отримані позивачем дотації, призначені для покриття збитків підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг).

Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з передбаченого п. п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість"» порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Листом від 23.03.2009 за №2568/6/16-1515-06 Державна податкова адміністрація України роз`яснила, що формування податкового кредиту при проведенні розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, призначених для погашення заборгованості минулих років в різниці в тарифах на теплову та електроенергію, платником повинно здійснюватися з урахуванням долі використаних оплачених товарів /послуг/ в оподатковуваних операціях, а не в залежності від джерела надходження коштів за поставлені товари /послуги/.

Таким чином суди дійшли правомірного висновку, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф, а одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Отже, безпідставним є посилання відповідача на пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки отримані позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров