Вирок № 39438523, 25.06.2014, Шумський районний суд Тернопільської області

Справа № 609/310/14-к

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. Шумський районний суд

Тернопільської області

в складі головуючої судді Олійник Т.М.

за участю секретаря Щепановської І.Б.

участю прокурора Янюка О.М.

потерпілого ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шумськ , кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився і проживає в АДРЕСА_1, гр. України, з освітою середньою, не працює, не одруженого ,

раніше не судимого

за ст. 128 КК України

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 11 січня 2014 року приблизно о 00.25 год. на вулиці АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязнених відносин із потерпілим ОСОБА_1 , наніс останньому удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, від чого той, не втримавшись на ногах , впав на тверде асфальтове покриття дороги , куди вдарився потиличною ділянкою голови зліва та отримав тяжкі тілесні ушкодження голови за ознакою небезпеки для життя у вигляді перелому кісток склепіння черепа/ тім»яної, скроневої / зліва з поширенням на основу, крововиливу над тверду мозкову оболонку потиличної частки лівої півкулі, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, чим вчинив кримінальне правопорушення , відповідальність за яке передбачена ст. 128 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив , що в дійсності із потерпілим ОСОБА_1 перебував в нормальних стосунках, хоч і не дружніх, але і не в неприязнених . Однак, коли почув, що останній проводжав із будинку культури с. В.Загайці додому дівчину ОСОБА_4, з якою він раніше дружив і мав намір продовжити із нею стосунки, він вирішив із ним поговорити , а тому 11 січня 2014 року в нічну пору передзвонив на мобільний телефон потерпілого та запропонував йому зустрітися на вулиці села. Коли потерпілий вийшов на вулицю на його прохання, він намагався в нього з»ясувати відносно ОСОБА_4, однак останній відмовлявся пояснити, ухилявся від відповіді та нічого, не пояснивши хотів йти додому. Все- таки намагаючись з»ясувати в потерпілого відносини із дівчиною , він спробував затримати потерпілого та взяв його із силою за руку, однак останній вирвав свою руку і при цьому не втримався на ногах , посковзнувся та впав на асфальтове покриття правою стороною , а він зразу допоміг йому піднятися і провів його додому, оскільки останньому було важко йти після падіння . Заперечує, що наносив удар потерпілому кулаком в обличчя та, що саме від цього потерпілий впав на землю. У зв»язку із тим, що заперечує факт нанесення удару потерпілому, не визнає і цивільний позов.

Незважаючи на те, обвинувачений своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав , вина його повністю стверджується показами свідків, потерпілого, іншими доказами, зібраними стороною обвинувачення.

Так, з показів свідка ОСОБА_4 стверджується, що дійсно 11 січня 2014 року в нічну пору вона та потерпілий, який є її сином знаходилися в їх житловому будинку , коли вона почула дзвінок на його мобільний телефон , після якого він вийшов на вулицю, це було 18 хв. на 01 год. ночі. Як ствердила свідок, потерпілий повернувся через 30 хв., стан його був дуже важкий, погляд мутний, говорити не міг , одяг зліва був в болоті. Знявши шапку, вона замітила гулю на голові потерпілого , підборіддя його було побите, з рота йшла кров, почалася сильна рвота , на ногах стояти не міг. На запитання , що сталося не відповідав, медичний працівник ОСОБА_5 , до якої вона подзвонила, порадила негайно відправляти потерпілого в лікарню, що й вона зробила з допомогою односельчанина ОСОБА_16, який відвіз їх в Шумську ЦРЛ .Під час перебування в медичних закладах в потерпілого було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, він тривалий знаходився на стаціонарному лікуванні , нащо було потрачено певну суму грошей . Свідок ствердила, що останнім в ту ніч до потерпілого телефонував обвинувачений, оскільки вона це виявила в мобільному телефоні.

З показів свідка ОСОБА_16 стверджується , що 11 січня 2014 року в нічну пору приблизно о 2-3 год. ночі він на прохання матері потерпілого ОСОБА_4 власним автомобілем відвозив його в Шумську ЦРЛ . Стан потерпілого був незадовільний, до машини із будинку йому допомогла вийти мати , цілу дорогу він рвав, не розмовляв, напівлежав.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердили, що вони, як лікарі Шумської ЦРЛ, 11 січня 2014 року в нічну пору під час чергування, проводили прийом, огляд потерпілого та призначали йому первинне лікування. Свідки ствердили, що стан потерпілого був середнього ступеня важкості при поступленні в лікарню, в нього була сильна рвота, тошнота, головокружіння , спутана свідомість. При зовнішньому огляді було виявлено садна підборіддя, синці, які детально було описано в медичній карті хворого. Про те, що сталося розповідала мати потерпілого , а потерпілий більше мовчав .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердила, що до неї, як медичного працівника, в ночі 11 січня 2014 року передзвонила ОСОБА_4 за порадою, що робити із сином ОСОБА_8, оскільки вона підозрює, що його побили і в нього сильна рвота. Оскільки симптоми, які вона назвала, вказували на можливий струс головного мозку, вона порадила негайно його відвезти в лікарню.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердила, що дійсно певний період в жовтні- листопаді 2013 року вона підтримувала дружні стосунки із обвинуваченим , однак пізніше припинила їх і не збиралася відновлювати. Із потерпілим вона перебувала в нормальних стосунках, вони проживають по сусідству і був випадок, що разом поверталися із Будинку культури с. В.Загайці додому. Як ствердила свідок, сам обвинувачений на її запитання пояснив, що дійсно побився із потерпілим і попросив її не вмішуватися в їх справи.

З показів потерпілого ОСОБА_1 стверджується , що дійсно 11 січня 2014 року в нічну пору до нього на мобільний телефон зателефонував обвинувачений і запропонував зустрітися на вулиці с. В.Загайці, на що він погодився. Розмова стосувалася дівчини ОСОБА_4, з якого він проживає по сусідству та перебуває в нормальних дружніх стосунках. Пам»ятає один удар обвинуваченого ОСОБА_3 в область лівої частини голови , від чого він впав на дорогу і більше не пам»ятає нічого, що із ним сталося. Прийшов до свідомості вже в своєму будинку, де його про щось запитувала мама, пам»ятає, як їхав в лікарню.

Також вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення стверджується протоколом огляду місця події від 22.01.2014 року , згідно якого місцем вчинення є перехрестя вулиць с. В.Загайці Л.Українки та Центральної, біля сільської каплички, дорожнє покриття - асфальтове.

Висновком експерта № 196 Тернопільського обласного бюро судово- медичної експертизи від 10.02.2014 р. стверджується , що на підставі судово- медичної експертизи потерпілого ОСОБА_1., вивчення медичних документів на його ім.»я, беручи до уваги повідомленні обставини справи, у потерпілого була виявлена травма голови у вигляді перелому кісток склепіння черепа/ тім»яної, скроневої / зліва з поширенням на основу, крововиливу над тверду мозкову оболонку потиличної частки лівої півкулі, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, синця і садна потиличної ділянки та синця лівої половини підборіддя і садна ділянки лівого кута рота.

Виявлена у ОСОБА_1. травма голови відповідно до п.п. 2.1.2, 2.1.3 Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Синець підборіддя і садно ділянки лівого кута рота, якщо їх оцінювати окремо, належать до легких тілесних ушкоджень.

Зазначені вище ушкодження, з огляду на розташування, кількість, характер, виникли внаслідок щонайменше двох травмуючих впливів у ділянку голови.

Наведені вище ушкодження не властиві для утворення за умов боротьби чи самооборони.

Утворення виявленої у потерпілого травми голови в результаті нанесення йому удару рукою у ліву половину підборіддя з наступним падінням і ударом потиличною ділянкою до асфальтового покриття, не виключається.

Даний висновок судово- медичної експертизи є науково- обґрунтованим, детальним, послідовним, таким, що чітко дав відповіді на поставлені перед експертом питання на підставі, як медичних документів , що стосуються потерпілого так і судово- медичної експертизи потерпілого і суд вважає, що він разом із усіма іншими доказами, на які суд посилається в вироці, дає суду право зробити висновок щодо підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Таким чином в судовому засіданні повністю знайшло своє ствердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ст. 128 КК України за кваліфікуючими ознаками необережне тяжке тілесне ушкодження, оскільки він на грунті особистих неприязне них відносин , які виникли із потерпілим через стосунки із дівчиною , наніс йому удар рукою в область обличчя, від якого останній впав на асфальтове покриття дороги та отримав травму голови за ознакою небезпеки для життя у вигляді перелому кісток склепіння черепа/ тім»яної, скроневої / зліва з поширенням на основу, крововиливу над тверду мозкову оболонку потиличної частки лівої півкулі, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості.

При цьому суд критично оцінює покази обвинуваченого в частині того , що він не наносив потерпілому удар рукою в область голови , від якого він впав на дорогу та вдарився головою об асфальтове покриття та отримав травму голови, а, що потерпілий , вирвавши руку із його руки, посковзнувся і сам впав, де вдарився і отримав травму голови, оскільки суд вважає, що від того, що потерпілий посковзнувся і впав, він не зміг би отримати такі тяжкі тілесні ушкодження голови. Для такого падіння та отримання таких ушкоджень властиві щонайменше два травмуючі впливи у ділянку голови, що стверджується висновком експерта , який разом із тим заперечує, що утворення таких тілесних ушкоджень не властиве за умов самооборони чи боротьби. Крім того, виявлені в потерпілого зразу ж після зустрічі із обвинуваченим тілесні ушкодження у вигляді синця і садна потиличної ділянки та синця лівої половини підборіддя і садна ділянки лівого кута рота , про що ствердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, мати потерпілого, яка першою через 30 хв. після виходу із будинку та повернення потерпілого, виявила їх, що стверджується записами в медичних документах потерпілого, на що посилається експерт та , що ствердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, лікарі Шумської ЦРЛ, які проводили огляд потерпілого та здійснювали записи в медичних документах хворого , свідчать про те, що саме після зустрічі із обвинуваченим, потерпілий повернувся додому із такими ушкодженнями і отримати він їх міг лише від дій потерпілого . Те, що ніде в іншому місці потерпілий не міг отримати ці ушкодження, стверджується і показами обвинуваченого, який пояснив, що на зустріч потерпілий прийшов в нормальному стані, а після падіння він його сам підняв, провів до будинку, оскільки останній не зміг сам туди добратися через свій незадовільний стан . Вказане заперечується і показами потерпілого, який ствердив, що після того, як він відмовився від пояснень щодо ОСОБА_4, обвинувачений наніс йому удар в область обличчя і це було останнім, що він пам»ятає.

Суд вважає, що даючи такі показання обвинувачений намагається уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення , особу обвинуваченого , який позитивно характеризується , раніше не судимий, є молодим за віком і вважає, що йому слід призначити громадські роботи в кількості 240 годин.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини , крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:

1/ у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я,

2/ у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведін -кою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів,

3/ у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна,

4/ у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Що стосується цивільного позову заявленого потерпілим на суму 30 000 грн., як відшкодування за нанесену йому моральну/ немайнову/ шкоду діями обвинуваченого , то суд вважає, що дійсно внаслідок дій обвинуваченого потерпілий відчував тривалий час значну фізичну біль, адже отримав тяжкі тілесні ушкодження , пережив емоційний стрес, страх за своє життя і здоров»я, враховуючи, що ушкодження, які він отримав були небезпечними для життя . Все це позначилося на психічному стані потерпілого, він переносив душевні страждання через отриманні тілесні ушкодження , порушився його нормальний спосіб життя .

Однак, суд вважає, що сума відшкодування в 30 000 грн. є завеликою, а розмір в 20 000 грн. буде повністю відповідати силі душевних та фізичних страждань потерпілого. При цьому суд вважає, що обвинувачений є здоровою особою працездатного віку, він має можливість працювати та відшкодувати потерпілому збитки, які він завдав його здоров»ю.

А тому цивільний позов в частині відшкодування моральної/ немайнової/ шкоди слід задовольнити частково шляхом стягнення із обвинуваченого в користь потерпілого 20 000 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Так, факт перебування потерпілого ОСОБА_1. на стаціонарному лікуванні з приводу отриманих 11 січня 2014 року тілесних ушкоджень стверджується: довідкою № 01-3/1327 від 19.06.2014 року, виданою комунальним закладом Тернопільської обласної Ради « Тернопільська університетська лікарня», згідно якою потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні із 13.01 по 05.02.2014 р., де за власні кошти придбав призначенні йому медичні препарати , вартість яких визначена аптекою ПП ОСОБА_17 і складає 2810.05 грн.,

довідкою № 03-7/1918 від 19.05.2014 року, виданою Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, згідно якої потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні із 07.04.по 17.04.2014 року і 1-неврологічному відділенні з приводу відновного періоду перенесеної відкритої черепно -мозкової травми/11.01.2014 р./ та приймав лікування, вартість якого підтверджена аптекою ПП ОСОБА_11 і складає:744 грн.,

довідкою, виданою Шумською ЦРЛ про те, що потерпілий ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні із 11 по 13 січня 2014 року отримав лікування, вартість якого підтверджена аптекою ПП ОСОБА_11 і складає : 50 грн.15 коп.

Крім того, під час лікування потерпілому лікувальними установами було призначено 4 рази комп»ютерну томографію головного мозку: 13 січня, 22 січня, 04 лютого, 02 квітня 2014 року, яку йому було проведено ФОП ОСОБА_12, що стверджується повідомленням № 05 від 29.05.2014 року та вартість якого складає 350 грн. за одне обстеження, що за 4 буде складати: 1400 грн.

Також суд вважає, що підлягають до відшкодування витрати, які понесенні потерпілим на проїзд саме його до медичних закладів, а саме 07.04.2014 р. на придбання бензину для проїзду в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню -299.95 грн./підтвердження : фіскальний чек/ , проїзд на томографічне обстеження в м. Тернопіль 02.04.2014 р.-30.35 грн./ проїзний квиток/. А що стосується витрат на проїзд , які здійснили родичі потерпілого, коли його провідували в медичних закладах, то суд рахує , що ці витрати до відшкодування не підлягають.

Також суд рахує, що до відшкодування не підлягають витрати на санаторно- курортне лікування, оскільки потерпілий не представив доказів, що він проходив таке лікування і які поніс витрати.

Також суд рахує, що не підлягають до відшкодування витрати, пов»язанні із навчанням потерпілого в Кременецькому обласному гуманітарно- педагогічному інституті ім.. ОСОБА_13, а саме оплата за навчання .

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України, витрати , пов»язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача , які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

А тому позов в частині стягнення 5 000 грн. на правову допомогу представника потерпілого, не підлягає до задоволення.

Таким чином в користь потерпілого із обвинуваченого слід стягнути у відшкодування матеріальної шкоди такі суми: 2810.05 грн.+ 744 грн.+ 50грн.15 коп.+ 1400 грн. + 330.30 грн. = 5334 грн. 50 коп., а в решті слід відмовити.

Відповідно до ст.. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров»я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Тому суд вважає за доцільне стягнути із обвинуваченого в користь держави витрати, понесенні у зв»язку із перебуванням потерпілого ОСОБА_1. на стаціонарному лікуванні в Шумській ЦРЛ в сумі 148.44 грн. та у зв»язку з перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Тернопільської обласної Ради « Тернопільська університетська лікарня» в сумі 4462 грн. , зарахувавши їх до відповідного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт в кількості 240/ двісті сорок/ годин.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 20 000 /двадцять тисяч/ моральної немайнової шкоди , а в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 5334 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, а в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави УК у Шумському районі Тернопільської області 24060300 148 грн. 44 коп. за перебування потерпілого ОСОБА_1. на стаціонарному лікуванні в Шумській ЦРЛ із 11 по 13 січня 2014 року , зарахувавши їх на р/р № 31417544700600 , МФО 838012, код ЄДРПОУ 36488038 та в користь держави ГУК у Тернопільській області 24060300 4462 грн. за перебування потерпілого ОСОБА_1. на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Тернопільської обласної Ради « Тернопільська університетська лікарня» із 13 січня по 05 лютого 2014 року , зарахувавши їх на р/р № 314114544700001 ГУ ДКСУ у Тернопільській області , МФО 838012, код ЄДРПОУ 379775990.

На даний вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: Т. М. Олійник