Рішення № 39437943, 23.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2014 р. Справа № 906/441/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор Кравчук О.А. - служб. посв. №019372 від 07.08.13р., дійсне до 07.08.18р.

від відповідача-1: Поліщук О.Г. - дов. №26/213 від 03.03.14 р., дійсна до 31.12.14 р.

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави

- за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору н стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області

до 1. Житомирської міської ради (м.Житомир)

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1034 га, повернення земельної ділянки

В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави подав позов до Житомирської міської ради та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1034 га та повернення земельної ділянки. Порушення порядку укладення договору оренди земельної ділянки, а саме, без проведення земельних торгів (ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України), є підставою, за доводами позову, для визнання договору оренди недійсним. Правовим наслідком недійсності правочину має стати повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Житомира.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор стверджує, що встановлена постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 протиправність рішення Житомирської міської ради №579 від 11.07.2013 є підставою для застосування вимог ст.210 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 203, ст. ст.215, 216 ЦК України.

Позов подано прокурором як позивачем, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України - не має повноважень на звернення з цим позовом до господарського суду.

Ухвалою від 09.04.2014 господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, одночасно залучив до участі у справі - Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні прокурора як позивача.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів ухвалою від 10.06.2014.

В засіданні суду 23.06.2014 прокурор позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням поданого клопотання від 23.06.2014 №060090006914 про вихід суду за межі позовних вимог у порядку п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, та вказав, що оскільки згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради, то земельна ділянка має бути повернута Житомирській міській раді (а.с.128-129).

До початку розгляду справи по суті прокурор із заявою про зміну предмету або підстави позову та відповідачі, відповідно, із зустрічним позовом, не звертались.

Від третьої особи надійшло клопотання, згідно якого Держсільгоспінспекція в Житомирській області підтримує позовні вимоги та просить справу слухати без їх участі, а також повідомляє, що у зв'язку із навантаженням та значним обсягом перевірок, обстеження земельної ділянки проведено не було (а.с.125).

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.121).

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.56-67, 124, 130-131).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні прокурору та представнику відповідача-1 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та уповноваженого представника відповідача-1,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради № 579 від 11.07.2013 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" (а.с.15-16), зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано в оренду терміном на 5 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1034га (кадастровий номер 1810136300:11:014:0081) за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

06 вересня 2013 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/8242/13-а 2-а/296/587/13 вжито заходи забезпечення адміністративного позову прокурора м. Житомира в інтересах держави та зупинено дію вищевказаного оскаржуваного прокурором рішення Житомирської міської ради № 579 від 11.07.2013 (а.с.51-52). Вказану ухвалу, відповідно до ч.5 ст. 118 КАС України, допущено до негайного виконання.

Згідно ст. 124 Конституції України та ст. 14 КАС України вищевказана ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 06.09.2013 є обов'язковою до виконання на всій території України.

Поряд з цим, 10 вересня 2013 року між Житомирською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір оренди землі (а.с.11-12), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування на 5 років за плату земельну ділянку площею 0,1034 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.201 у справі №806/7003/13-а (а.с.17-18), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 (а.с.53-55), визнано протиправним та скасовано рішення 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради №579 від 11.07.2013 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1034 ((кадастровий номер 1810136300:11:014:0081) за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

При розгляді вищевказаної справи Житомирський окружний адміністративний суд встановив, що оскільки випадки, передбачені частинами другою та третьою статті 134 ЗК України не мали місця, передача в оренду земельних ділянок, за змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, повинна здійснюватися за результатами проведення земельних торгів, однак Житомирською міською радою не враховано вищевказані вимоги Земельного кодексу України, чим порушено приписи ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року наголошується на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на момент вчинення (укладення) оспорюваного договору не було дотримано порядку його укладення, визначеного ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, та, що договір укладений з порушенням приписів ч.2 ст. 19, ст. 124 Конституції України, а тому підлягає визнанню недійсним.

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (укладення). За змістом ч.3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

З врахуванням змісту ч. 2 ст. 236 ЦК України і ч.3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Як зазначено у п. 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. Аналогічні приписи містить п.2.29. Постанови Пленуму Вищого господарський суд від 17.05.2011 № 6, згідно яких договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

За вказаного, оспорюваний договір, слід визнати недійсним на майбутнє, про що зазначити в резолютивній частині рішення.

Наслідки у вигляді двосторонньої реституції за спірним договором застосуванню не підлягають, оскільки неможливо повернути одержане за зобов'язанням у натурі, зокрема здійснене користування за договором майнового найму (оренди) ( п.2.7 Постанови № 11).

Також відповідно до приписів ч. 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Натомість повернути майно з оренди можливо та визнається необхідним, тому позовну вимогу повернути спірну земельну ділянку, господарський суд задовольняє, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( ч.1 ст. 216 ЦК України), обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю виникає в силу закону ( ч.2 цієї статті).

За змістом п. 4 ч.1 та абз. 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення повинна містити найменування майна, що підлягає передачі, місце його знаходження, а також, за необхідності, вказівку на строк виконання дій з передачі майна.

Вимоги до резолютивної частині рішення суду за вимогами про вчинення певних дій викладені також у п. 9.10 Постанові ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", у якому також наголошується на необхідності визначення строку їх виконання та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Резолютивну частину рішення суду буде викладено з врахуванням вище викладеного.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Так, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог, натомість відповідачами не доведено належними та допустимими доказами дотримання порядку надання земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1034 га, укладеного між Житомирською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, а також про повернення ОСОБА_2 земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір з вимоги про визнання недійсним договору оренди покладається на відповідачів у рівних частинах, з вимоги про повернення земельної ділянки - на відповідача-2. При цьому, суд враховує приписи п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, згідно якого якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 33, 43, 49, ст. 82, п.2 ч.1 ст. 83, ст. ст.84-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 10.09.2013 між Житомирською міською радою (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ід. код 13576954) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (10014, Житомирська обл., м. Житомир, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1).

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (10014, Житомирська обл., м. Житомир, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, повернути земельну ділянку площею 0,1034 га, (кадастровий номер 1810136300:11:014:0081) за адресою АДРЕСА_2, м. Житомир Житомирській міській раді (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ід. код 13576954).

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) в дохід Державного бюджету України - 609,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, Житомирська обл., м. Житомир, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України - 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.06.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу;

2- прокурору м. Житомира (у книзі нарочним);

3- третій особі - Держсільгоспінспекції у Житом. обл. (м. Житомир, майдан Корольова, 2) (рек.) ;

4- відповідачу -1 Житом. міській раді (рек.)

5- відповідачу-2 ФОП ОСОБА_2 (рек. з пов.);

6- Управлінню Держземагентства у Житомирському районі (10000, м. Житомир, вул. мала Бердичівська, 17в) рек.