Ухвала суду № 39437935, 25.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2014 року Справа № 922/3960/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоВоліка І.М., Ємельянова А.С., Прокопанич Г.К. суддів

перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"на рішеннявід 12.11.2013господарського суду Харківської областіта на постановувід 07.05.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3960/13господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-95"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"провизнання недійсним договорівв с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 27.05.2014, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 у справі № 922/3960/13.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Сплата судового збору здійснюється у встановлених порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Стаття 1 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору визначено громадян України, іноземців, осіб без громадянства, підприємства, установи, організації, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних) та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що звертаються до суду.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник не додав доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а натомість подав заяву в якій просить відстрочити сплату судового збору.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено відстрочення сплати судового збору, але єдиною для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті є врахування ним майнового стану сторін.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Особа, яка звертається із заявою про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Колегією суддів приймається до уваги, що відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Крім того, чинне законодавство не забороняє здійснення оплати судового збору за заявника іншою особою.

Скаржником в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами, правові підстави для звільнення від сплати судового збору, а отже заява задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України, скарга не дає підстав для перегляду в касаційному порядку вищезазначених постанови та рішення, та підлягає поверненню.

Відповідно до частини 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не обмежується у праві повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених порушень в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів ст. ст. 53, 110 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 110, ч. 1 п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Базис" в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу (з додатками) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 у справі № 922/3960/13 повернути скаржнику, а справу - до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя І.М. Волік

Судді А.С.Ємельянов

Г.К.Прокопанич