Постанова № 39437519, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 23/564

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2014

у справі №23/564 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Чернівецької міської ради

до Чернівецької обласної ради

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної ради про визнання недійсними рішень Чернівецької обласної ради № 45-2/98 від 09.07.1998 р. " Про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області " та № 101-3/98 від 16.10.1998 р. " Про врегулювання деяких питань, пов'язаних з процесом управління об'єктами спільної власності територіальних громад області "

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 року у справі № 23/564 було припинено провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувальні позивачем рішення Чернівецької обласної ради від 1998 р. на час розгляду справи були суттєво змінені, а позивач не надав суду клопотання про зміну позовних вимог, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник позивача звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 року у справі № 23/564 та направити справу на подальший розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Чернівецької міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 30.05.2014р. порушено апеляційне провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 р року у справі № 23/564 скасувати.

Представник відповідача у судове засідання 11.06.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

11.06.2014 через відділ документального забезпечення роботи Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі їхнього представника у судовому засіданні.

Розглянувши наведене клопотання відповідача, колегією суддів відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи неодноразово вже неодноразово відкладався, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, чергове безпідставне відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до п 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 11.06.2014 року за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали про припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 10.04.2014 р. через канцелярію суду першої інстанції від відповідача - Чернівецької обласної ради надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 23/564 у зв'язку з тим, що з моменту відкриття провадження у зазначеній справі до оскаржуваних рішень Чернівецької обласної ради були внесені суттєві зміни.

Вказані у клопотанні зміни до оскаржувальних рішень, суд першої інстанції визнав підставою вважати відсутнім предмету спору та припинив провадження уі відповідності до п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Проте колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду передчасним з огляду на наступні положення господарського процесуального законодавства.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

Так, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку врегульовання спору самими сторонами шляхом перерахуванню боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса за № 661 про визнання недійсними рішень Чернівецької обласної ради № 45-2/98 від 09.07.1998 р. " Про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області " та № 101-3/98 від 16.10.1998 р. " Про врегулювання деяких питань, пов'язаних з процесом управління об'єктами спільної власності територіальних громад області ".

Чернівецька міська рада, звертаючись до суду з даним позовом, зазначила, що вказані нормативно-правові акти не відповідають вимогам чинного законодавства.

Так колегія суддів проаналізувавши правове обґрунтування обставин викладених у позовній заяві вважає, що з моменту прийняття змін до оскаржуваних нормативно-правових актів більшість з них відпала з огляду на вирішення них у позасудовому порядку, проте це не свідчить про припинення існування предмету спору, оскільки відсутні будь-які фактичні данні ставити під сумнів чинність оскаржуваних рішень.

Таким чином предмет спору на даний момент не вичерпано, а отже він підлягає правовій оцінці на відповідність вимогам чинного на момент його виникнення законодавства.

Отже, враховуючи предметну та суб'єктну підвідомчість даного спору на момент порушення провадження у даній справі, а також відсутність належних правових підстав для припинення провадження у даній справі згідно з приписами статті 80 ГПК України, апеляційна інстанція вважає помилковим припинення судом першої інстанції провадження у справі за позовом Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом м. Києва без достатніх правових підстав було застосовано положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 80, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 року у справі № 23/564 скасувати.

Стягнути з Чернівецької обласної ради (58010, м. Чернівці, вул. Грушевського, код ЄДРПОУ 25081241) в доход державного бюджету України судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.).

Матеріали справи № 23/564 направити до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна