Ухвала суду № 39437472, 19.06.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18485/13-ц

Провадження №: 4-с/752/46/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Пасинок В.С.

при секретарі - Тасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Галаса Павла Васильовича, зацікавлені особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

в с т а н о в и в :

у жовтні 2013 року скаржники звернулись до суду з вказаною скаргою, в якій просили суд визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Галаса П.В. щодо вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування останньої вказував на порушення державним виконавцем процедури та порядку проведення вселення, визначених ст. ст. 15, 79 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: неповідомлення ним про проведення вказаної виконавчої дії, що мало своїм наслідком протизаконне проникнення до їх житла.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу та доповнення до неї підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини.

Державний виконавець ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Галас П.В., будучи повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився. До суду надійшли заперечення представника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в котрих останній просив суд відмовити скаржникам у задоволенні їх вимог за необґрунтованістю та безпідставністю останніх, а також просив суд проводити розгляд скарги за його відсутності (т. 1 а.с. 109-111, т. 2 а.с. 29).

Зацікавлені особи в судовому засіданні заперечували проти вимог скарги, просили суд відмовити у їх задоволенні, врахувавши при цьому їх доводи, викладені в наявних в матеріалах справи запереченнях.

Вислухавши ОСОБА_1 та зацікавлених осіб, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Згідно положень ст. 79 зазначеного вище закону державний виконавець перевіряє виконання рішення про вселення стягувача на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до ст. 89 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закриттю у випадках фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що 01 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1439/12 про вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 113-114).

12 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Галасом П.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого документа (т. 1 а.с. 115).

11 липня 2013 року державним виконавцем складено акт про фактичне виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2012 року (т. 1 а.с. 161).

12 липня 2013 року через фактичне виконання судового рішення на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державними виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 162).

Вказана постанова була направлена боржникам виконавчого провадження та отримана останніми 19 вересня 2013 року, що в ході розгляду справи заперечно не було (т. 1 а.с. 183).

18 вересня 2013 року винесено вимогу про проведення виконавчих дій щодо примусового вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, запланованих на 01 жовтня 2013 року, яка 19 та 23 вересня 2013 року направлена на адресу боржників (т. 1 а.с. 126-127).

01 жовтня 2013 року проведено вселення стягувачів, про що державним виконавцем складено акт про фактичне виконання судового рішення (т. 1 а.с. 129).

07 жовтня 2013 року на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закриття виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду (т. 1 а.с. 130).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, враховуючи викладене, приходить до висновку про те, що вимоги скаржника не є обґрунтованими. Як наслідок, суд приходить до висновку про неможливість задоволення вимог останніх.

При цьому доводи скаржника, викладені в скарзі та доповненнях до неї (т. 1 а.с. 1-4, 137-140), судом оцінюються критично з огляду на їх недоведеність, виходячи з вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України, а тому не приймаються до уваги.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 49, 50, 79 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 57-60, 383-389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Галаса Павла Васильовича, зацікавлені особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя В.С. Пасинок