Ухвала суду № 39436135, 22.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 260/6342/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5219/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Пономарьової О.М., Биліни Т.І.

при секретарі Баранчикові Є.В.

за участю:

представника позивача Мартинова К.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 19 травня 2014 року позовні вимоги Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» (далі - КП «Донецькміськводоканал») задоволено. З ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Донецькміськводоканал» стягнута солідарно заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року у розмірі 1 614,31 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 229,40 грн. (а.с. 88-90).

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 95-98).

В судове засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 112).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17 вересня 2013 року (а.с. 34), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача - КП «Донецькміськводоканал» Мартинов К.О., який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 22 січня 2014 року № 09/307 (а.с. 113), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, представника позивача Мартинова К.О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 мешкають в квартирі АДРЕСА_1, яка має централізоване водопостачання та водовідведення.

Послуги з холодного водопостачання та водовідведення відповідачам надаються позивачем, яким на зазначену квартиру на ім'я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 для обліку нарахувань та оплати за послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 4).

Задовольняючи позовні вимоги КП «Донецькміськводоканал» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі проживають в багатоквартирному будинку, який забезпечений централізованим холодним водопостачанням та водовідведенням. Послуги з холодного водопостачання та водовідведення надаються позивачем. Користуючись послугами позивача, плату за водопостачання та водовідведення позивачі здійснювали нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого у них за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 1 614,31 грн., яка підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875 - IV «Про житлово-комунальні послуги», який є загальним в сфері регулювання організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами.

Відповідно до ст. 20, ст. 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875 - IV «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 зазначеного Закону споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення між позивачем та відповідачами не укладався, тому плату за послуги з холодного водопостачання та водовідведення відповідачі зобов'язані були вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Ці строки оплати послуг наданих в період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року сплинули, заборгованість відповідачів за послуги холодного водопостачання та водовідведення за цей період складає 1 614,31 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості позивача (а.с. 64).

Доводи апеляційної скарги про те, що до суми заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 включено заборгованість у розмірі 410,16 грн., яка вже існувала станом на 01 січня 2010 року, є необґрунтованими.

Дійсно станом на 01 січня 2010 року у відповідачів існувала заборгованість у розмірі 410,16 грн., проте ця заборгованість з відповідачів оскаржуваним судовим рішенням не стягнута: за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року відповідачам нараховано 2 584,52 грн., з яких ними оплачено - 1 459,68 грн., зроблено перерахунок на суму - 489,46 грн., тобто заборгованість складає 1 614,31 грн. (2 584,52 грн. - 1 459,68 грн. - 489,46 грн.). Згідно розрахунку позивача загальна заборгованість станом на 01 січня 2013 року з урахуванням заборгованості в розмірі 410,16 грн., яка існувала станом на 01 січня 2010 року, складає 2 024,47 грн. (2 024,47 - 410,16 = 1 614,31 грн.).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував позовну давність до заборгованості, яка виникла в період з 01 січня 2010 року по 14 лютого 2010 року, також є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників.

До суду з цим позовом КП «Донецькміськводоканал» звернулося 08 липня 2013 року відповідно до частини 3 ст. 118 ЦПК України після скасування 15 березня 2013 року за заявою боржника ОСОБА_3 судового наказу від 15 лютого 2013 року по справі № 2-с/260/58/2013 про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за послуги холодного водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року у розмірі 1 614,31 грн. (а.с. 7).

Звернення КП «Донецькміськводоканал» до суду в лютому 2010 року з заявою про видачу судового наказу та видача 15 лютого 2013 року судового наказу відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК України перервало строк позовної давності.

Враховуючи, що заборгованість за комунальні послуги, що є предметом позову, виникла в період з січня 2010 року по 01 січня 2013 року, що оплату за надані в січні 2010 року послуги відповідачі відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» мали внести не пізніше 20 лютого 2010 року, що з заявою про видачу судового наказу КП «Донецькміськводоканал» звернувся раніше 20 лютого 2013 року (судовий наказ був виданий 15 лютого 2013 року), позовна давність для стягнення заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 14 лютого 2010 року на час звернення КП «Донецькміськводоканал» в лютому 2010 року до суду з заявою про видачу судового наказу і відповідно на час звернення до суду з цим позовом не пропущена.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо показників приладів обліку холодної води за період з січня 2010 року по липень 2010 року, а відповідно і обґрунтування підстав нарахування плати за цей період, не спростовують висновків суду щодо розміру заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року.

Відповідно до п. 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 визнає, що прилад обліку холодної води в квартирі відповідачів встановлено в 2009 році.

Дійсно в розрахунковій книжці відповідачі в порушення вимог п. 20 вищезазначених Правил не завжди зазначали поточні і попередні показання засобів обліку холодної води та стоків, що підтверджується наданими ними копіями квитанцій з розрахункової книжки. Так в квитанціях від 02 лютого 2010 року, від 29 квітня 2010 року поточні і попередні показання засобів обліку води не зазначені, зазначена лише сума (в обох квитанціях по 30 грн. - вода, по 15 грн. - стоки (а.с. 20). В квитанції від 11 червня 2010 року відповідачами зазначено про оплату води за 10 куб.м (поточні показання 301 куб.м, попередні - 291 куб.м), стоки - 4 куб.м (поточні показання 146 куб.м, попередні - 142 куб.м); в квитанції від 06 серпня 2010 року зазначено про оплату води за 10 куб.м (поточні показання 311 куб.м, попередні - 301 куб.м), стоки - 5 куб.м (поточні показання 151 куб.м, попередні - 146 куб.м).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в ті місяці, в яких відповідачі не зазначали показників приладів обліку, нарахування плати за надані послуги позивач здійснював за середнім споживанням, проте після зазначення в наступних місяцях показань приладів обліку відповідачам робився відповідний перерахунок, враховуючи показання приладів обліку (а.с. 81-82).

З 01 жовтня 2012 року відповідачі згідно акту, складеного 26 вересня 2012 року представником КП «Донецькміськводоканал», переведені на оплату за надані послуги відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання. Згідно цього акту показання засобу обліку холодної води станом на 26 вересня 2012 року - 00580 куб.м, гарячої води - 00279 куб.м (ас. 62). Саме на ці показання приладів обліку позивачем і здійснено в жовтні 2012 року перерахунок плати за надані послуги з холодного водопостачання та водовідведення (стоки), що підтверджується розрахунком заборгованості позивача (а.с. 81-82).

Доказів про те, що в період з 2009 року по 01 жовтня 2012 року відповідачам відповідно до показань засобів обліку води плата за надані послуги нарахована в більшому розмірі, відповідачами суду не надана.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, встановленого ст. 157 ЦПК України, не спростовує висновків суду щодо розміру заборгованості відповідачів.

Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.М. Пономарьова

Т.І. Биліна