Ухвала суду № 39433468, 25.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/4679/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-кп/778/547/14 Головуючий в 1-й інстанції:

Категорія ст.115 ч.1 КК України Горбачова Ю.В. Доповідач у 2-й інстанції:

Прямілова Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Прямілової Н.С.

суддів Імберової Г.П., Мульченка В.В.

при секретарі Полизі Т.В.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080140000606, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2014 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Новокиженгінська Киженгінського району Республіки Бурятії Російської Федерації, громадянина ОСОБА_5 Федерації, росіянина, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ОСОБА_5 АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Стоматова В.П.

захисник ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_6

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_3 зі ст.115 ч.1 КК на ст.119 ч.1 КК України та призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_7 Крім того, зазначила, що не було з'ясовано місце скоєння злочину, були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_3 двічі було вручено повідомлення про підозру, а покази свідка ОСОБА_8 викликають сумніви.

У запереченнях прокурор просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, вважаючи викладені в ній доводи необґрунтованими, а вирок суду щодо ОСОБА_3 - без змін, вважаючи його законним.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишений тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 19.02.2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на проведення експертиз, а саме:

дактилоскопічної №93 від 26.02.2013р. в розмірі 588 грн. (т.1 а.с.169);

трасологічної №83 від 01.03.2013р. в розмірі 588 грн. (т.2 а.с.2);

експертизи волокон та волокнистих матеріалів №42 від 26.03.2013р. в розмірі 1 471,20 грн. (т.2 а.с.5);

молекулярно-генетичної №38 від 28.02.2013р. в розмірі 2 353, 60 грн. (т.2 а.с.16);

молекулярно-генетичної експертизи №42 від 01.03.2013р. в розмірі 2 353, 60 грн. (т.2 а.с.22);

судово-медичної експертизи №90 від 10.04.2013р. в розмірі 1 272,73 грн. (т.2 а.с.27);

судово-медичної експертизи №125 від 08.04.2013р. в розмірі 3 574,62 грн. (т.2 а.с.36);

судово-медичної експертизи №245 від 05.04.2013р. в розмірі 1199,03 грн. (т.2 а.с.41);

судово-медичної експертизи №246 від 09.04.2013 року в розмірі 1 199,03 грн. (т.2 a.с.48);

молекулярно-генетичної експертизи № 74 від 12.04.2013р. в розмірі 2353, 60 грн. (т.2 а.с.53);

додаткової трасологічної експертизи №165 від 26.04.2013р. в розмірі 586,80 грн. (т.2, а.с.58);

молекулярно-генетичної експертизи №85 від 22.04.2013р. в розмірі 253, 60 грн. (т.2 а.с. 64);

судово-медичної (імунологічної) експертизи № 184 від 28.02.2013р. в розмірі 1199,03грн. (т.1 а.с.153);

судово-медичної (імунологічної) експертизи № 183 від 20.03.2013р. в розмірі 1199,03грн. (т.1 а.с.157);

судово-медичної експертизи №89 від 28.02.2013р. в розмірі 3574,62 грн. (т.1 а.с.165).

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції:

обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;

прокурор та потерпіла ОСОБА_6 заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, мотивуючи тим, що викладені в ній доводи є необґрунтованими, при цьому зазначили, що вирок суду є законним, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі винного.

Вислухавши доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.

05 лютого 2013 року, у вечірній час, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного

сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в ході конфлікту з ОСОБА_7, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на умисне вбивство останнього, завдав йому кілька ударів за допомогою найденої ним у будинку цегли в область голови, заподіявши потерпілолому: відкриту черепно-мозкову

травму з множинними переломами кісток мозкового і лицевого відділу черепа,

дифузним крововиливом під м'якими мозковими оболонками, і ускладнилася набряком,

дислокацією головного мозку, від яких настала смерть ОСОБА_7 на місці вчинення злочину, чим умисно вбив його.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи захисника ОСОБА_4 про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 зі ст.115 ч.1 КК України на ст.119 ч.1 КК України, в апеляційній скарзі нічим не обґрунтовані. Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції стороною захисту, виходячи з принципу змагальності, закріпленого у ст.22 КПК України, не були подані будь-які докази на спростування фактичних обставин справи.

В той же час висновки суду про вчинення ОСОБА_3 злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які об'єктивно з'ясовані та докладно викладені у вироку із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини та наслідків кримінального правопорушення, та ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що загиблий ОСОБА_7 був її рідним братом, який проживав в АДРЕСА_2 Те, що її брат помер, вона дізналася від своєї сестри - ОСОБА_9, яка виявила його мертвим у будинку.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що на початку лютого 2013р. він розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у ларьку біля магазину "Харчі" по вул.Леніна в с.Костянтинівка Мелітопольського району, після чого він пішов до дому, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3, придбавши ще алкогольні напоїв, пішли за місцем мешкання ОСОБА_7 Наступного дня, в ранці побачив ОСОБА_3, який був напружений та засмучений. Він спитав у ОСОБА_3, що трапилось, на що той відповів, що під час конфлікту та обоюдної бійки він вдарив ОСОБА_7 цеглою по голові, та напевно вбив ОСОБА_7 Через 2 дні ОСОБА_3 пішов до будинку ОСОБА_7 та побачив, що той дійсно мертвий.

Згідно з протоколом слідчого експерименту (т.1 а.с.111-115) свідок ОСОБА_8 на місці розповів про відомі йому обставини, дії та обстановку події кримінального правопорушення.

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання (т.1 а.с.116-119) свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3, як ОСОБА_3, який на початку лютого 2013р. розпивав алкогольні напої з ОСОБА_7 спочатку біля магазину "Харчі", а потім у потерпілого дома.

Згідно з протоколом огляду місця події (т.1 а.с.57-102) дійсно в АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_7

Згідно з протоколом оглядом трупу (т.1 а.с.50-55) у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №101 від 18.02.2013 року (т.1 а.с.110) причина смерті ОСОБА_7 - набряк, дислокація головного мозку, субарахноїдальний крововилив, відкритий перелом кісток склепіння черепа.

Відповідно до висновку медичної експертизи трупу №101 від 01.04.2013р. (т.1 а.с.140-147) причиною смерті ОСОБА_7 стала відкрита черепно-мозкова травма з множинними переломами кісток мозкового і лицевого відділу черепа, дифузним крововиливом під м'якими мозковими оболонками і ускладнилася набряком, дислокацією головного мозку. Між черепно-мозковою травмою та настанням смерті ОСОБА_7 існує прямий причинний зв'язок. Вказані тілесні ушкодження утворилися від декількох травматичних впливів.

Крім того, у ОСОБА_7 були виявлені й інші тілесні ушкодження, а саме: крововилив у м'які тканини, забійні рани (три), садни, синці голови, синці слизової оболонки нижньої губи, а також косий перелом 4-го ребра з права по передній пахвовій лінії.

Згідно з протоколом обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий 19.02.2013р. (т.2 а.с.74-75).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що після затримання він давав пояснення щодо обставин вчиненого злочину.

Для з'ясування обставин, зазначених ОСОБА_3, які мали значення для кримінального провадження, на підставі постанови слідчого була призначена та проведена додаткова медична експертиза.

Висновки експертів згідно з положеннями ч.2 ст.84 КПК України є процесуальними джерелами доказів.

Відповідно до положень ст.100 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта. Висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Як вбачається з висновку додаткової медичної експертизи №189 від 05.04.2013р. (т.1 а.с.148-149) експерт, відповідно до положень ч.3 ст.69 КПК України, ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що стосувалися поставленого для дослідження питання; а саме з поясненнями ОСОБА_3 від 19 лютого 2013р. про те, що на початку лютого 2013р. під час сварки ОСОБА_7 кинув в нього цеглину, яка влучила йому у ліву частину обличчя під оком. Після цього він теж схопив цеглину, якою наніс ОСОБА_7 два удари по голові, з яких - один удар у ліву частину голови, а другий - у лоб над бровою, а потім пнув його ногою, від чого ОСОБА_7 упав, після цього він кинув цеглу йому в обличчя.

Також при проведенні комплексної психолого-психіатричної експертизи на питання експертів відносно обставин вчиненого ним правопорушення, ОСОБА_3 також пояснив, що під час сварки з потерпілим він його штовхнув, від чого ОСОБА_7 впав. А потім схопив цеглину, якою наніс ОСОБА_7 два удари по голові. Побачивши, що у ОСОБА_7 пішла кров з рота, він зібрався та пішов додому (т.2 а.с.120).

21.02.2013р. при проведенні медичної експертизи щодо ОСОБА_3 останній про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень повідомив, що 05.02.2013р. в АДРЕСА_2 він наніс декілька ударів руками та цеглиною в область голови ОСОБА_7 А перед цим ОСОБА_7 кинув у нього цеглину, при цьому попав в область голови (т.1 а.с.150).

Згідно з висновком додаткової медичної експертизи №189 від 05.04.2013р. (т.1 а.с.148-149) не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 за обставин, зазначених ОСОБА_3 19 лютого 2013р.

Враховуючи пояснення ОСОБА_3 про те, що він наніс потерпілому ОСОБА_7 по голові декілька ударів цеглиною, 22.02.3013р. місце події було оглянуто додатково, де згідно з протоколом (т.1 а.с.104-105) в АДРЕСА_2 дійсно була виявлена та вилучена цеглина червоного кольору з речовиною бурого кольору.

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи №42 від 01.03.2013р. (т.2 а.с.23-26) генетичні ознаки крові, виявленої на цеглині, вилученій в будинку потерпілого ОСОБА_7, співпадають з генетичними ознаками зразка його крові.

Згідно з висновком медичної експертизи шкіряного клаптя з лівої частини лобової області, кісток черепу від трупу ОСОБА_7 №90 від 10.04.2013р. (т.2 а.с.28-34), комплекс ушкоджень у потерпілого був заподіяний від не менш трьох травматичних впливів. Характер ушкоджень не виключає можливість їх заподіяння частинами представленої на експертизу цегли.

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 20.02.2013р. (т.1 а.с.121-123) було вилучено чорну куртку з матеріалу "болону" на блискавці, яка належить ОСОБА_3

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи №85 від 22.04.2013р. (т.2 а.с.65-68) були встановлені генетичні ознаки слідів крові на фрагментах тканини з куртки ОСОБА_3, які належать особі, чоловічої генетичної статі та співпадають з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_7

Згідно з висновком цитологічної експертизи №125 від 08.04.2013р. (т.2 а.с.37-39) при дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин трупа ОСОБА_7 виявлена кров людини, походження якої від підозрюваного ОСОБА_3 не виключається при наявності на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею.

Відповідно до висновку медичної експертизи №100 від 21.02.2013р. (т.1 а.с.150-151) у ОСОБА_3 в лівій скуластій області було виявлено садно, яке є легким тілесним ушкодженням, виникло від дії тупого предмета по дотичній.

Згідно з актом амбулаторної, комплексної психолого-психіатричної експертизи

№205 від 03.04.2013р. (т.2 а.с.117-126) обвинувачений ОСОБА_3 хронічними

психічними захворюваннями не страждав і не страждає в даний час, а виявляє психічні та

поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період скоєння

інкримінованого йому кримінального правопорушення ознак тимчасового хворобливого

психічного розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння. Отже, він міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. За своїм психічним станом в даний час, він також може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протиалкогольного лікування.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до положень ст.94 КПК України досліджені докази, та навівши належні і достатні мотиви, на підставі яких суд не взяв до уваги доводи сторони захисту, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ст.115 ч.1 КК України.

Доводи захисника про те, що не було з'ясовано місце скоєння злочину є безпідставними та необґрунтованими.

Так у вироку зазначено, що ОСОБА_3 вчинив злочин відносно ОСОБА_7 в приміщенні АДРЕСА_2.

Цю обставину не заперечував обвинувачений. Крім того, згідно з проколом огляду трупа, труп знаходився у приміщенні АДРЕСА_2 між кімнатами.

Згідно з висновком експерта №101 (т.1 а.с.145) тяжка черепно-мозкова травма, як у ОСОБА_7, зазвичай супроводжується втратою свідомості, тому можливість здійснювати активні, цілеспрямовані дії є малоймовірним. Також ознак волочіння на трупі ОСОБА_7 не виявлено.

Висловлюючи сумніви щодо показів свідка ОСОБА_8, захисник посилається на протокол допиту даного свідка під час досудового розслідування. Однак, як вбачається з матеріалів провадження, зазначений документ не досліджувався судом під час судового розгляду, оскільки сторони не заявляли клопотання про його дослідження. За таких обставин, та виходячи з положень ст.370 КПК України, суд не може давати оцінку доказам, які не були досліджені під час судового розгляду. Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_8 зловживає спиртними напоями, перебуває на диспансерному обліку і у зв'язку з цим проходив лікування у психіатричній лікарні, але при цьому не наводить жодних підстав, передбачених ч.2 ст.65 КПК України, за наявності яких, особа не може бути допитана як свідок.

Відповідно до ч.1 ст. ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань, при цьому зазначена норма закону не встановлює будь-яких обмежень щодо осіб через наявність у них такої хвороби як алкоголізм. Дані про те, що цей свідок є недієздатною особою, захисником не були представлені суду.

Також стороною захисту як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не наведені доводи з посиланням на положення конкретних норм кримінального процесуального закону та конкретні обставини, які б свідчили про те, що зазначені у вироку докази є неналежними чи недопустимими, недостовірними або недостатніми.

Крім того, відповідно до ст.ст.7, 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.93 ч.1 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однак, як вбачається з матеріалів провадження та пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції, сторона захисту не надала суду першої інстанції будь-які докази на спростування тих фактичних обставин, на які посилалася сторона обвинувачення.

Також не були подані стороною захисту суду першої інстанції й докази, які б свідчили про заподіяння потерпілому виявлених тілесних ушкоджень за інших обставин.

Крім того, доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 лише один раз кинув цеглиною у потерпілого, суперечать фактичним обставинам провадження, спростовуються дослідженими доказами. Крім того, як пояснив судово-медичний експерт ОСОБА_11, тілесні ушкодження, виявлені при проведенні медичної експертизи трупу ОСОБА_12, не могли утворитися від одиничного кидка цеглиною в обличчя ОСОБА_12, а утворилися від декількох травматичних впливів.

Доводи захисника та обвинуваченого про те, що останній не мав умислу на вбивство потерпілого є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженими доказами. Крім того, дії обвинуваченого, знаряддя злочину, кількість, локалізація та характер причинених тілесних ушкоджень свідчать про те, що він діяв цілеспрямовано, з умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи захисника про те, що були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_3 двічі було вручено повідомлення про підозру, є безпідставними.

Згідно з протоколом ОСОБА_3 був затриманий 19.02.2013р. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України (т.2 а.с.74-75).

Відповідно до вимог ч.2 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

З матеріалів провадження вбачається, що на виконання зазначених вимог закону 20.02.2013р. ОСОБА_3 було вручено письмове повідомлення про підозру (т.2 а.с.24-90).

Під час досудового розслідування були з'ясовані фактичні обставини вчинення злочину, які підлягають обов'язковому доказуванню, у зв'язку з чим виникли підстави для зміни раніше повідомленої підозри.

Відповідно до положень ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри слідчий зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу, тобто вручити письмове повідомлення про підозру.

На виконання зазначених вимог закону 29.04.2013р. ОСОБА_3 було вручено письмове повідомлення про підозру.

При призначенні покарання у відповідності зі ст.65 КК України суд в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Н.С. ПряміловаГ.П. ІмбероваВ.В. Мульченко