Постанова № 39433121, 30.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/121

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

30 квітня 2014 року 13:00 № 826/5348/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Соломія" до третя особа Головного управліня Міндоходів у м. Києві Київська міжрегіональна митниця Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 № 0000242209 та № 0000232209, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією "Соломія" (далі - позивач, ТОВ СП "Соломія") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 № 0000242209 та № 0000232209 (далі - ППР № 0000242209, ППР № 0000232209).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5348/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/5348/14 і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 30.04.2014 прибув представник позивача. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 30.04.2014 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 30.04.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що відділом проведення митного аудиту і контролю митної вартості митних платежів управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у м. Києві, Волченко Н.Г. проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ТОВ СП «Соломія» (код 25586053) вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару «Висушені квіти гібіскуса» за кодом 1211 90 85 00, за результатами якої перевіряючою складений Акт від 08.01.2014 № н/2/14/26-15-22-09/25586053 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновок про невірне декларування ТОВ СП «Соломія» коду товару «Висушені квіти гібіскуса» згідно УКТ ЗЕД за митними деклараціями від 06.10.2011 № 100200000/2011/289783, від 06.10.2011 № 100200000/2011/289782, від 26.06.2011 № 100190000/2011/116614, від 26.06.2011 № 100190000/2011/116613, від 17.03.2011 № 100140002/2011/273380, від 17.03.2011 № 100140002/2011/273377, від 02.02.2011 № 100140002/2011/269923, що призвело до несплати ввізного мита на суму 235 106,28 грн. та ПДВ на суму 47 021,26 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, ТОВ СП «Соломія» надало свої заперечення від 24.01.2014 № 29 до ГУ Міндоходів у м. Києві, яке доводи ТОВ СП «Соломія», підтверджені відповідними копіями документів, ГУ Міндоходів у м. Києві до уваги не взяло, і в перегляді висновків Акту перевірки відмовило листом від 03.02.2014 № 1026/10/26-15-22-09-10.

В подальшому, на підставі Акту перевірки 06.02.2014 ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято ППР № 0000242209 про донарахування ПДВ та штрафних санкцій в розмірі 58 776,57 грн., а також ППР № 0000232209 про донарахування ввізного мита та штрафних санкцій в розмірі 293 882,85 грн.

ТОВ СП «Соломія», не погоджуючись з вищевказаними податковими-повідомленнями рішеннями, оскаржило їх до Міністерства доходів і зборів України шляхом подання скарги від 26.02.2014 № 65.

Міністерство доходів і зборів України рішенням від 19.03.2014 № 4840/6/99-99-10-01-06-15 відмовило в задоволенні скарги ТОВ СП «Соломія», а ППР № 0000242209 про донарахування ПДВ та штрафних санкцій в розмірі 58 776,57 грн. та ППР № 0000232209 про донарахування ввізного мита та штрафних санкцій в розмірі 293 882,85 грн. залишила без змін.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки, вважає ППР № 0000242209 та ППР № 0000232209 незаконними та безпідставними.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, та мита, що ввозиться суб'єктами підприємницької діяльності на підставі ППР № 0000242209 та ППР № 0000232209, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті невиїзної документальної перевірки № н/2/14/26-15-22-09/25586053 від 08.01.2014 про невірне визначення ТОВ СП «Соломія» коду за УКТ ЗЕД товарів «Висушені квітки гібіскусу», що є порушенням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України», оскільки повинен класифікуватись у товарних підкатегоріях 1212997000 та 1212998000.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 ст. 1 МК України дано визначення поняттю митних процедур, а саме - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд встановив, що підставою для митного контролю (проведення невиїзної документальної перевірки) після митного оформлення товарів згідно ВМД від 06.10.2011 № 100200000/2011/289783, від 06.10.2011 № 100200000/2011/289782, від 26.06.2011 № 100190000/2011/116614, від 26.06.2011 № 100190000/2011/116613, від 17.03.2011 № 100140002/2011/273380, від 17.03.2011 № 100140002/2011/273377, від 02.02.2011 № 100140002/2011/269923 податковий орган визначає лист Державної митної служби України № 11.1/2-16.2/16787-ЕП від 16.12.2011, яким надані роз'яснення про необхідність віднесення товарів «каркаде (гібіскус) квіти (цвіт)» до підкатегорій 1212997000 і 1212998000 УКТ ЗЕД, а також інформацію, яка міститься в мережі Інтернет. При цьому, будь-яких інших обставин та доказів на їх підтвердження, що свідчать про допущення порушень законодавства під час митного оформлення товарів згідно зазначених ВМД, відповідачем надано не було.

За змістом ст. 313 МК України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наданих позивачем вантажних митних декларацій та інших документів, саме Київська міжрегіональна митниця віднесла імпортований товар «Висушені квітки гібіскусу» до під категорії 1211 90 85 00 УКТ ЗЕД.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням, на думку митного органу, помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Суд, вирішуючи спір по суті та встановивши факт віднесення відповідачем товару до певного коду товарної номенклатури, при прийнятті митної декларації та пропуску товару на митну територію України виконав обов'язок, який передбачений положеннями ч. 1 ст. 244-2 КАС України щодо приведення судової практики у відповідність до рішень Верховного Суду України, а саме дотримався правової позиції, що висловлена в постанові від 16.01.2012 по справі № 21-267а11.

Окрім того, суд звертає увагу, що роз'яснення Державної митної служби України стосовно класифікації товарів «каркаде (гібіскус) квіти (цвіт)» надані після здійснення позивачем митного оформлення товару за ВМД у 2011 році, і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття роз'яснення. Тобто, митний орган погодився з визначенням коду товару та товар оформлено у митному відношенні і він був випущений у вільний обіг. Будь-яких порушень з боку позивача при митному оформленні товару та сплаті митних платежів не встановлено.

Отже підставою для здійснених донарахувань податковим органом стала зміна позиції самого митного органу щодо кодування товару «каркаде (гібіскус) квіти (цвіт)».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0000242209 та ППР № 0000232209, прийняті за результатами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР № 0000242209 та ППР № 0000232209 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.02.2014 № 0000242209 та № 0000232209.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія" із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова