Постанова № 39433108, 30.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/122

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року 12:20 № 826/5371/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0003821701, за участі представників сторін:

представник позивача ОСОБА_2;

представник відповідача Зломинога Т.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0003821701 (далі - ППР № 0003821701).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5371/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/5371/14 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 20.01.2014 по 07.02.2012 ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі ст. 77 та п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.02.2014 № 241 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 10 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 гл. 4 р. ІІ ПК України, відповідно до п. 5 ст. 17 Закону № 265/95-ВР на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003821701, відповідно до якого до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 124 100,00 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції було не забезпечення позивачем збереження контрольних стрічок за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Так, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в перевіряємий період з 01.01.2012 по 31.12.2012 позивач займався роздрібною торгівлею продуктами харчування, алкогольними та безалкогольними напоями, тютюновими виробами. Розрахунки з покупцями проводились за готівкові грошові кошти.

Згідно п. 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Так, судом встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР не було забезпечено збереження контрольних стрічок за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Суд критично ставиться до твердження представника позивача стосовно того, що позивач був позбавлений можливості надати податковому органу контрольні стрічки за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у зв'язку з тим, що 21.01.2014 з торгівельного павільйону по вул. Заньковецькій, 4 в м. Києві, який використовувався позивачем у підприємницькій діяльності та у якому зберігався як товар, так і документація (контрольно-касові стрічки до РРО), було викрадено ящики у кількості 3 шт., у яких зберігалася вказана документація.

Судом встановлено, що із заявою до органів внутрішніх справ товарознавець позивача звернулася лише 27.03.2014, підтвердженням чого є копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.03.2014 (Т. 1, арк. 25 - 26), тобто через 2 місяці після викрадення вищевказаних контрольних стрічок та майже через місяць після проведення перевірки.

Тобто на момент проведення податковим органом перевірки позивача і прийняття оскаржуваного ППР № 0003821701 такого звернення до органів внутрішніх справ по факту викрадення контрольних стрічок за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 не було, внаслідок чого висновки відповідача про порушення позивачем п. 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до п. 5 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване ППР № 0003821701 є прийнятим в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного ППР задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 решту суми судового збору у розмірі 2 234,00 грн. (дві тисячі двісті тридцять чотири грн. 00 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова