Ухвала суду № 39432319, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 рокусправа № 0870/9273/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №0870/9273/12 за позовом Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про скасування пунктів вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області 25 вересня 2012 року звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області у якому, просить суд виключити вищезазначені питання фінансово-господарської діяльності як порушення, визнати дії позивача такими, що ґрунтуються на законі та скасувати п.8, п.9 Обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо усунення порушень, виявлених ревізією управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 в частині зобов'язання Управління ДПтС України в Запорізькій області до проведення претензійно-позовних заходів або відшкодування шкоди винними особами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за приписами Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в закладах охорони Державної кримінально-виконавчої служби України. Оскільки Державна кримінально-виконавча служба не має власних закладів охорони здоров'я, то працівники Управління змушені проходити лікування за власний кошт в інших лікувальних установах, але за умови їх попереднього медичного обстеження в медичній частині Запорізького слідчого ізолятору та встановлення показань для подальшого лікування. Для забезпечення державних гарантій щодо безплатного медичного обслуговування персоналу ДКВС України, працівникам проводилася грошова компенсація витрат на лікування в закладах Міністерства охорони здоров'я. Крім того, на думку позивача, видатки на відрядження працівникам Управління, здійснені у квітні-серпні 2010 року та квітні-серпні 2011 року для участі у спортивних змаганнях на загальну суму 5 905,68 грн., необґрунтовано кваліфікуються як незаконні видатки на відрядження, що не пов'язані із основною службовою діяльністю працівників.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року закрито провадження в адміністративній справі №0870/9273/12 за позовом Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про скасування деяких пунктів вимоги у частині вимог про виключення вищезазначених питань фінансово-господарської діяльності як порушення, визнаня дій Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області такими, що ґрунтуються на законі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що згідно матеріалів справи працівники Установи позивача проходили лікування та отримували відповідні послуги у приватних та комунальних закладах охорони здоров'я, однак пільги, передбачені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Законом України «Про міліцію», надають право працівникам позивача на безоплатне медичне забезпечення та обслуговування у закладах охорони здоров'я саме Державної кримінально-виконавчої служби України та МВС України. Однак, позивач не надав суду правового обґрунтування правомірності прийняття рішення про відшкодування витрат на лікування працівників за власний кошт в лікувальних установах, які не відносяться до закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України або закладів охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України та не надав суду належних докази відмови з боку медичних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України або Міністерства внутрішніх справ України в медичному забезпеченні працівників Управління. Крім того вказує на те, що використання службового часу для проведення, зокрема, спортивних змагань можливе в межах службового часу, передбаченого для проведення занять з фізичної підготовки у відповідному плані службової підготовки при цьому, на неодноразову пропозицію суду, планів службової підготовки працівників управління на 2010 - 2011 роки з відповідним визначенням часу, що виділяється для проведення занять з фізичної підготовки та в межах якого можливе проведення спортивних заходів, позивачем надано не було. Разом з цим, суд першої інстанції вказує на те, що в розрахунках потреби в коштах на оплату видатків на відрядження до Бюджетних запитів на 2010 та 2011 роки по КПКВ 6071030 «Виконання покарань та утримання персоналу установ і органів пенітенціарної служби» не передбачена оплата відряджень для участі у змаганнях.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно в оскаржуваному рішенні послався на накази Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.12.2004 року №247 «Про перелік закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" та Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2003 року №1296 «Про медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я системи МВС України», оскільки наказ №247 передбачає лікарні заклади, призначені для медичного обслуговування засуджених, а наказ №1296 взагалі не має відношення до справи. Вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи що стосується обставин відмови у наданні медичних послуг пенітенціаріям медичним закладом МВС України. Вказує на те, що відповідна фізична підготовка входить до виконання завдань персоналом ДКВС України. Разом з цим в доводах апеляційної скарги як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції позивач посилається на протиправні рішення відповідача щодо стягнення незаконно виплачених коштів на відшкодування витрат на лікування працівників та коштів витрачених на відрядження, які не пов'язані з їх основною службовою діяльністю (для участі у змаганнях) з винних осіб, оскільки вказане суперечить чинному законодавству.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до п.2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на II квартал 2012 та на підставі направлень на проведення ревізії від 28.05.2012 №700, №701, №702, а також від 01.06.2012 №730, ревізорською групою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області за період з 01.01.2010 по 01.05.2012.

Ревізію проведено з 28 травня по 22 червня 2012 року у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану за результатами якої складено Акт №08-21/10 від 22.06.2012, який без заперечень підписаний начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області О.Г. Крикушенко та в.о. начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області Чукіною Н.Л.

10 липня 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на Акт ревізії №1/8-2022 (а.с.9).

Листом від 27.07.2012 №08-08-14-14/7298 Державна фінансова інспекція в Запорізькій області надала висновки на заперечення.

На підставі Акта ревізії відповідачем прийняті обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355.

Пунктами 8 та 9 обов'язкових вимог зобов'язано позивача провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно виплачених коштів у загальній сумі 10 166,65грн. та 5 905,68грн. відповідно. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах грошових коштів, шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України (а.с.11-17).

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Законність пунктів 8 та 9 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України

Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Згідно ж частини чотирнадцятої статті 22 Закону України «Про міліцію» працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безплатним медичним обслуговуванням у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. За працівниками органів внутрішніх справ, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж закладами.

Наявність в Угоді №28 від 23 березня 2011 року, укладеній між Управлінням ДДУ ПВП у Запорізькій області та Лікарнею ГУМВС України в Запорізькій області, порядку та суми розрахунків за послуги з медичного обслуговування працівників свідчить про необхідність проведення розрахунків за надані послуги саме між зазначеними установами, що в свою чергу не порушує права працівників позивача на отримання безоплатного медичного обслуговування в закладах охорони здоров'я МВС України (т.1 а.с. 174).

Між тим, в матеріалах справи наявні довідки про відшкодування витрат на медичне лікування працівників позивача за 2011 рік грошова компенсація здійснена наступним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Рішення про оплату амбулаторного та стаціонарного лікування співробітників приймалося на засіданнях балансової комісії ДПС в Запорізькій області на підставі заяв працівників, копії яких наявні в матеріалах справи, та за наявності підтверджуючих на отримання медичних послуг документів (т.1 а.с. 39-51).

При цьому, позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належних докази відмови з боку медичних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України або Міністерства внутрішніх справ України в медичному забезпеченні працівників Управління.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

При цьому, посилання позивача в доводах апеляційної скарги на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, зокрема що стосується обставин відмови у наданні медичних послуг пенітенціаріям медичним закладом МВС України суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано до суду апеляційної інстанції та не наведено обґрунтувань ненадання до суду першої інстанції або необґрунтованого відхилення судом першої інстанції доказів відмови з боку медичних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України або Міністерства внутрішніх справ України в медичному забезпеченні працівників Управління.

Враховуючи те, що пільги, передбачені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Законом України «Про міліцію», надають право працівникам позивача на безоплатне медичне забезпечення та обслуговування у закладах охорони здоров'я саме Державної кримінально-виконавчої служби України та МВС України, однак згідно матеріалів справи працівники Установи позивача проходили лікування та отримували відповідні послуги у приватних та комунальних закладах охорони здоров'я, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позову щодо скасування пункту 8 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 про повернення безпідставно виплачених коштів на відшкодування витрат на послуги лікування в установах, які не відносяться до закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України або Міністерства внутрішніх справ України на загальну суму 10 166,65грн.

Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про виявлення ревізією правильності та законності нарахування і виплати підзвітних сум працівникам Управління порушення абз. 3 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 05.07.2007 №791, які діяли до 01.04.2011), п. 1 Загальних положень Інструкції №59 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, набрали чинності з 01.04.2011), п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. 30 ст.2 Бюджетного кодексу України, які стосуються відшкодування витрат на відрядження, які не пов'язані з їх основною службовою діяльністю (для участі в змаганнях) на загальну суму 5 905,68грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами абзацу третього Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 №59, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 05.07.2007 №791 які діяли до 01.04.2011, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно норм абз.1 п. 1 Інструкції №59 в редакції згідно наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, набрали чинності з 01.04.2011, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт» та «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» з метою вдосконалення організації професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №248 від 23.09.2008 затверджено Положення про організацію професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Положення №248).

Пунктом 10.3.4 Розділу «Організація і проведення фізичної підготовки» Положення №248 встановлено, що фізкультурно-оздоровчі заходи та спортивні змагання проводяться, як правило, в позаслужбовий час. Також для проведення цих заходів може використовуватися службовий час, що виділяється для проведення занять з фізичної підготовки за планом службової підготовки.

Враховуючи викладені норми, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що використання службового часу для проведення, зокрема, спортивних змагань можливе в межах службового часу, передбаченого для проведення занять з фізичної підготовки у відповідному плані службової підготовки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Плану роботи підрозділу спеціального призначення при управління ДДУ ПВП у Запорізькій області на 2010 рік серед «Загальних заходів» у п. 1.7 передбачено участь у спортивно-масових заходах ДДУ ПВП, ФСТ «Динамо», ГУМВС у Запорізькій області за окремим графіком (т.2 а.с. 34).

При цьому пунктом 2.1 Розділу 2 «Службова та бойова підготовка» передбачено проведення занять з професійної підготовки з персоналом підрозділу згідно з тематичним планом (т.2 а.с.34).

Аналогічні пункти передбачені у Плані роботи підрозділу спеціального призначення при управлінні ДДУ ПВП у Запорізькій області на 2011 рік (т.2 а.с. 39).

При цьому, позивачем не надано до суду апеляційної інстанції та не наведено обґрунтувань ненадання до суду першої інстанції або необґрунтованого відхилення судом першої інстанції планів службової підготовки працівників управління на 2010 - 2011 роки з відповідним визначенням часу, що виділяється для проведення занять з фізичної підготовки та в межах якого можливе проведення спортивних заходів.

Разом з цим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що копії Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №35 від 10.02.2010, Положення про Чемпіонати Державної кримінально-виконавчої служби України з професійно-прикладних та популярних видів спорту у 2010 році, затвердженого Наказом Державного департаменту України у питань виконання покарань 10.02.2010 №35, календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів Державної кримінально-виконавчої служби України на 2010 рік, лист «Про підсумки Чемпіонатів Державної кримінально-виконавчої служби України у 2010 році та участі у змаганнях «Динаміада - 2010», наказу Державного пенітенціарної служби України «Про проведення спортивно-масових заходів в Державній пенітенціарній службі України» від 14.02.2011 №27, Положення про Чемпіонати Державної пенітенціарної служби України з професійно-прикладних та популярних видів спорту у 2011 році, затвердженого Головою Державної пенітенціарної служби України 14.02.2011, наказу Державної пенітенціарної служби України №91 від 11.04.2011 «Про призначення суддівської колегії Чемпіонату Державної пенітенціарної служби України з офіцерського триборства у 2011 році», листа «Про організацію проведення Чемпіонату Державної пенітенціарної служби України з гирьового спорту у 2011 році», листа «Про організацію проведення Чемпіонату Державної пенітенціарної служби України з офіцерського триборства у 2011 році», листа «Про організацію проведення Чемпіонату Державної пенітенціарної служби України з рукопашного бою у 2011 році», листа «Про підсумки Чемпіонатів Державної пенітенціарної служби України у 2011 році» передбачають участь працівників установи, зокрема, позивача у спортивних змаганнях Чемпіонату Державної пенітенціарної служби України з професійно-прикладних та популярних видів спорту у відповідному році, проте не передбачають проведення цих змагань саме установою позивача та в межах службового часу, що виділяється для проведення занять з фізичної підготовки за планом службової підготовки.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до п.1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно зо бюджетних призначень.

За змістом п.2 ст.51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-111 та п.30 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ (набрав чинності з 01.01.2011) кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Однак, в розрахунках потреби в коштах на оплату видатків на відрядження до Бюджетних запитів на 2010 та 2011 роки по КПКВ 6071030 «Виконання покарань та утримання персоналу установ і органів пенітенціарної служби» не передбачена оплата відряджень для участі у змаганнях.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позову щодо скасування пункту 9 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 про повернення безпідставно виплачених коштів на відшкодування витрат на відрядження, які не пов'язані з їх основною службовою діяльністю (для участі у змаганнях) на загальну суму 5 905,68 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження позивача в доводах апеляційної скарги про протиправність рішення відповідача щодо стягнення незаконно виплачених коштів на відшкодування витрат на лікування працівників та коштів витрачених на відрядження, які не пов'язані з їх основною службовою діяльністю (для участі у змаганнях) з винних осіб, оскільки вимогою 8 та 9 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 вимагається провести претензійно-позовну роботу щодо повернення виплачених коштів у загальній сумі 10 166,65грн. та 5 905,68 грн. відповідно. При цьому у вимозі зазначено, що в іншому випадку суму шкоди необхідно стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах грошових коштів, у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі 0870/9273/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 30 травня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко