Рішення № 39431859, 19.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9772/14 19.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий двір "ААС Трейд"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 3 401,63 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Ткаченко К.Г. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий двір "ААС Трейд" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - "Підприємець") про стягнення 3 401,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зобов'язання по поставці товару згідно договору постачання №1 від 16.01.2013 р. виконав, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 867,90 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі - 355,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 97,50 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 81,09 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9772/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій зазначено причину повернення поштового відправлення - адресат вибув.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03087, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується матеріалами справи, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18891861 від 19.06.2014 р., та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2013 р. між Товариством (постачальник) та Підприємцем (покупець) було укладено договір №1 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцю, згідно із замовленнями останнього, у власність продовольчі товари (надалі - "товар"), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар у розмірах, порядку і строки, встановлені цим Договором.

У пунктах 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що ціна на товар кожної партії вказується в накладних, які оформлюються при кожній поставці, загальна сума цього Договору складається із сум, вказаних у накладних, виданих на підставі Договору.

Згідно п. 4.1 Договору покупець проводить сплату товару на поточний рахунок постачальника в національній валюті України - гривні, у розмірі повної вартості отриманого товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки.

Пунктами 5.1 та 5.3 Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань у відповідності з діючим законодавством України, зокрема, у разі затримки сплати за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

На виконання умов Договору позивачем було поставлено у період з 30.01.2013 р. по 30.04.2013 р. товар загальною вартістю 8 498,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №т-00000091 від 30.01.2013 р., №т-00000124 від 06.02.2013 р., №т-00000243 від 28.02.2013 р., №т-00000335 від 26.03.2013 р., №т-00000351 від 28.03.2013 р., №т-00000461 від 18.04.2013 р. та №т-00000537 від 30.04.2013 р., а відповідачем було сплачено за поставлений товар продавцю 5 630,67 грн. згідно довідки Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" №10/01-0566/14 від 11.06.2014 р.

З метою отримання коштів за поставлений товар, позивач звернувся до Підприємця з претензією №13 від 02.04.2014 р. про сплату заборгованості, в якій просив здійснити оплату поставленого товару за накладними №т-00000461 від 18.04.2013 р. та №т-00000537 від 30.04.2013 р. протягом семи днів з моменту отримання даної претензії.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 867,90 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі - 355,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 97,50 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 81,09 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (вказаними видатковими накладними) підтверджується здійснення продавцем поставки товару у загальною вартістю 8 498,57 грн., а на підтвердження здійснення поставки за видатковими накладними №т-00000461 від 18.04.2013 р. та №т-00000537 від 30.04.2013 р. (поставка товару за якими не була оплачена відповідачем) позивачем надано також податкові накладні №96 від 18.04.2013 р. та №173 від 30.04.2013 р.

Дані видаткові накладні, за якими у покупця виникла заборгованість перед постачальником скріплені підписом та печаткою Підприємця.

Таким чином, суд приходить до висновку, а відповідачем не надано доказів зворотного, що Товариством доведено здійснення поставки Підприємцю товару за видатковими накладними №т-00000461 від 18.04.2013 р. та №т-00000537 від 30.04.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у п. 4.1 Договору було погоджено, що покупець проводить оплату товару на поточний рахунок постачальника у розмірі повної вартості отриманого товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки.

Відповідачем, на виконання вказаних умов Договору по оплаті товару було перераховано на рахунок позивача за поставлений товар у спірний період кошти у розмірі 5 630,67 грн., що підтверджується вказаною довідкою Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк".

При цьому, з даної довідки вбачається, що відповідачем не було оплачено поставку товару саме за видатковими накладними №т-00000461 від 18.04.2013 р. та №т-00000537 від 30.04.2013 р., хоча у відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору Підприємець повинен був виконати свої зобов'язання з оплати за вказаними накладними до 07.05.2013 р. (з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013 році" №1043-р від 19.12.2012 р., яким передбачено, що в період з 01.05.2013 р. по 06.05.2013 р. - вихідні дні) та до 14.05.2013 р. відповідно.

Відтак, покупець взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість поставленого йому товару у визначений договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у Підприємця виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 867,90 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2 867,90 грн. за переданий йому товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 2 867,90 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 355,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 97,50 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 81,09 грн. за прострочення виконання своїх зобов'язань у період з 14.05.2013 р. по 22.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що у разі затримки сплати за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як вбачається з вказаного пункту Договору, сторонами було погоджено розмір та порядок нарахування пені, однак не визначено строку, за який вона має нараховуватись.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Керуючись наведеним положенням ст. 232 Господарського кодексу України суд вважає, що правомірним буде нарахування пені за прострочення оплати товару поставленого

18.04.2013 р. у період з 08.05.2013 р. по 07.11.2013 р., а за поставлений 30.04.2013 р. - з 15.05.2013 р. по 14.11.2013 р.

Таким чином, враховуючи визначену позивачем дату, з якої починає нараховуватись пеня - 14.05.2013 р. та встановлену судом дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за поставлений товар 30.04.2013 р. - 15.05.2013 р., а також встановлені судом періоди, за які підлягає нарахуванню пеня та з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, розмір пені, яка підлягає до стягнення за перерахунком суду складає 193,55 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 161,59 грн. стягненню не підлягає з наведених вище підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат (08.05.2013 р. та 15.05.2013 р.), з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, визначеного позивачем періоду (з 14.05.2013 р. по 22.04.2014 р.), за який нараховуються інфляційні витрати та 3% річних, правомірним є стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 196,16 грн. та 80,99 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи, що заявлена позивачем сума інфляційних витрат є меншою ніж встановлена судом та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 80,99 грн. та інфляційних витрат у розмірі 97,50 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних - 0,10 грн. задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення Підприємця на користь Товариства заборгованості у розмірі

2 867,90 грн., пені у розмірі 193,55 грн., 3% річних у розмірі 80,99 грн. та інфляційних витрат у розмірі 97,50 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий двір "ААС Трейд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий двір "ААС Трейд" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66; ідентифікаційний код 38354655) заборгованість у розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 90 коп., пеню у розмірі 193 (сто дев'яносто три) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 99 коп., інфляційні витрати у розмірі 97 (дев'яносто сім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 16 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 23.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко