Рішення № 39431840, 23.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/47/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2014 Справа № 908/1857/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий – суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державне підприємство «Підприємство Орджонікідзевського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№79)» (вул. Зонова, буд. 15, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область, 53300; код ЄДРПОУ 08679741),

до відповідача: Комунальна установа «Веселівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради» (вул. Бойко, буд. 4, с. Урицьке, Запорізький район, Запорізька область, 70404, код ЄДРПОУ 03191259),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

про: стягнення 6596,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Підприємство Орджонікідзевського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№79)» про стягнення з комунальної установи «Веселівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради» 6596,00 грн., як вказано у позові заборгованості за поставлений товар в рамках виконання договору № Г-145 від 02.10.2013р..

Ухвалою від 02.06.2014р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов’язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Позовна заява вмотивована порушенням відповідачем умов договору № Г-145 від 02.10.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

23.06.2014 від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомив, що відповідачем сума боргу сплачена у повному обсязі, просить стягнути з нього суму судового збору.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив та витребувані документи не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. За таких обставин, справа розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України – за наявними у матеріалах справи документами.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зобов’язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

02.10.2013 між Державним підприємством «Підприємство Орджонікідзевського виправного центру у Дніпропетровській області (№79)» (постачальник) та Комунальною установою «Веселівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради» (покупець) був укладений Договір № Г-145 на постачання товару.

Згідно п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу, за його замовленням, у власність товари, належної якості 31.03.1 — матраци, а відповідач, в свою чергу – прийняти та сплатити його вартість.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунок № 220 від 02.10.2013р. та відвантажено продукцію по накладній № 369від 02.10.2013р. на загальну суму 7696,00 грн.

В п. 4.3 Договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 5-ти банківських днів після поставки продукції.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав.

Між тим, 05.05.2014р. на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1000,00 грн., 28.05.2014р. за пл./дорученням №121 відповідач здійснив остаточний розрахунок в сумі 6596,00 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання по сплаті боргу, хоч і с простроченням платежу, виконав в повному обсязі.

Підстави для стягнення суми основного боргу відсутні.

Згідно п.4.4. постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як зазначалося раніше, провадження у справі було порушено 02.06.2014р.

Остаточний розрахунок відповідачем здійснено 28.05.2014р., тобто на момент порушення провадження предмет позову вже був відсутній.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Рішення в повному обсязі складено і підписане 25.06.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко