Рішення № 39431785, 24.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.14 Справа № 904/3632/14За позовом Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", м. Київ

до Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 67 107,28 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача Кравченко І.В. - представник за дов. б/н від 08.01.14

від відповіадча: Рибоченко Ю.Ю. - представник за дов. від 17.02.14

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 67107, 28 грн., з яких основний борг у розмірі 58950 грн., три проценти річних у сумі 751, 01 грн., інфляційні втрати у розмірі 3783, 67 грн. та 3622, 60 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання експертизи містобудівної документації № 00-0355-13/МД від 12.07.2012 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.06.2014.

23.06.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 20.06.2014 № 1130/14. в якому він зазначає, що Управлінням житлово-комунального господарства в Управлінні Державної казначейської служби у м. Нікополі Дніпропетровської області 26.12.2013 на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України було зареєстровано акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 58950 грн., однак, Управлінням Державної казначейської служби України у м. Нікополь Дніпропетровської області не було оплачено вищевказані грошові кошти. Таким чином, відповідач вважає, що несвоєчасна оплата наданих послуг згідно зі спірним договором сталася не з його вини.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013 між Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (далі - позивач, виконавець) та Управлінням житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 00-0355-13/МД на виконання експертизи містобудівної документації (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає виконавцю провести експертизу містобудівної документації (далі - експертиза). Назва містобудівної документації: Проект внесення змін до генерального плану м. Нікополя.

Згідно з п. 2.2 договору вартість проведення експертизи виконавцем за цим договором складає: 58950 грн.

Вартість експертизи викладено у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до договору, арк. с. 13), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується у відповідності з цим актом здійснити на користь виконавця оплату у розмірі 100 % вартості виконаних робіт за договором.

Приймання замовником виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати та передати виконавцю один примірник акта на момент отримання звіту (п. 5.1, 5.2 договору).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 58950 грн., відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт від 13.12.2013, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств.

Відповідач вартість наданих послуг не сплатив. у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58950 грн., проти існування підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданого акту приймання-передачі виконаних робіт та не надано доказів їх оплати на суму 58950 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 58950 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 003 грн. 68 коп. за період з 14.09.2011 по 01.01.2013

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла на момент прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 3622, 60 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3783, 67 грн. за період січень 2013 року - квітень 2014 року та три відсотки річних у сумі 751, 01 грн. за період з 19.12.2013 по 22.05.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 751, 01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3783, 67 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, код ЄДРПОУ 26136719) на користь Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 35691621) основний борг у розмірі 58950 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн.), пеню у розмірі 3622, 60 грн. (три тисячі шістсот двадцять дві грн. 60 к.), три відсотки річних у сумі 751, 01 грн. (сімсот п'ятдесят одна грн. 01 к.), інфляційні втрати у сумі 3783, 67 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят три грн. 67 к.) та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.06.2014

Суддя В.І. Ярошенко