Рішення № 39428064, 23.06.2014, Оболонський районний суд міста Києва

23.06.2014 Справа № 756/495/14-ц

Справа ун. № 756/495/14-ц

пр.№2/756/1387/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» про захист гідності, честі та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» про захист гідності, честі та ділової репутації.

З врахуванням поданої позивачем позовної заяви, обґрунтовуючи свій позов, позивач посилається на наступне.

11.01.2013року на адресу господарського суду Херсонської області надійшла скарга від відповідача на рішення ліквідатора у справі про банкрутство ОСОБА_1 Цією скаргою відповідач стверджує, що « Абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами…». Дана інформаціє є образливою для позивача та не відповідає дійсності, оскільки позивач є суб'єктом незалежної професійної діяльності та має свідоцтво №522 від 31.03.2013р., яке видане Міністерством юстиції України на право провадження господарської діяльності - діяльності арбітражних керуючих( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), тому позивач є ліцензіатором з певного виду господарської діяльності, передбаченої Законом України « Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Законом України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто наявність ліцензії вже презюмується про певні ділові риси арбітражного керуючого та його відповідність за фаховою ознакою, оскільки для отримання свідоцтва( ліцензії) законом передбачено: « Арбітражним керуючим( розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит. Дана скарга була розглянута судом та постановлена ухвала від 14.02.2013р. в якій зазначено, що поведінка відповідача не відповідає вимогам ст..22 ГПК України та суд встановив: « Як видно з заяви скаржника, ним проявляється неповага до арбітражного керуючого, як представника сторони господарського процесу. Яка виражається через звинувачення ліквідатора ОСОБА_1 у непрофесійності зааганжованості та інших особистих якостях.» За результатом розгляду суд ухвалив, в скарзі відмовити по суті твердження відповідача судом було спростовані. Ухвала набрала законної сили та не оскаржувалася відповідачем. На підставі вищевикладеного інформація, що була поширена відповідачем абсолютно не відповідає дійсності, оскільки дана інформація поширена відповідачем негативна та недостовірна та така, що порушує особисті немайнові права позивача, зокрема ганьбить його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації.

Поширення відповідачем такої недостовірної та негативної інформації порушує його особисті немайнові права на повагу до гідності, честі і ділової репутації, закріплені статтями 297 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 16,22,23,270,275,277,297,299,1167 ЦК України, ст.. ст.. 1,5,47 Закону України» Про інформацію», постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації та юридичної особи», ст.. 88 ЦПК України, позивач просить суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, поширену ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» код ЄДРПОУ 34480657, у скарзі на дії ліквідатора поданого до господарського суду Херсонської області, а саме «Абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами…». Зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили, спростувати недостовірну інформацію, шляхом направлення листа до господарського суду Херсонської області у справі №5024/2357/2011 та повідомити про дане рішення ТОВ « Алекс Консалтинг Груп» м. Київ, 04210 м. Київ, вул. Г. Дніпра 14 та ТОВ « Корпорація Гермес» Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул. Одеська 76/34. Стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної угоди в розмірі 68 820,00грн., моральну шкоду в розмірі 15 000,00грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача проти наданого позову заперечив, посилаючись на його неогрунтованість та надав пояснення відповідно до яких 23.11.2011 року господарським судом Херсонської області порушено провадження у справі № 5024/2357/2011 про банкрутство ПП « Вікторія Люкс» код ЄДРПОУ 34660042 за особливостями банкрутства, встановлених ст..52 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - банкрутство відсутнього боржника. 08.12.2011р. ПП « Вікторія Люкс» визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. 28.12.2012р. ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» звернулося до ліквідатора банкрута із заявою з вимогами до боржника на суму 779 782,81грн. Ухвалою суду від 12.06.2012р. ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1На адресу кредитора ліквідатором боржника арбітражним керуючим ОСОБА_1 скеровано лист від 13.07.2012р. за №2/2357-12, в якому було зазначено про часткове визнання грошових коштів вимог кредитора до боржника лише на суму 301 081,72грн. та як наслідок відхилення решти заявлених вимог на суму 478 701,09грн. Оскільки ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» із рішенням ліквідатора банкрута щодо часткового визнання вимог кредитора до боржника не погоджувалося, рішення ліквідатора, як посадової особи було оскаржено до господарського суду. В своїй скарзі ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» зазначало, що на суб'єктивну думку кредитора, вимоги на суму 779 782,81грн. підтверджені належними та допустимими доказами, тому ліквідатор в межах своєї компетенції зобов'язаний був їх розглянути у повному обсязі та визнати або навести обґрунтування відхилення кредиторських вимог. Оскільки ліквідатором кредиторські вимоги визнані частково, кредитором висловлено оцінююче судження, що доводи ліквідатора, а не особа ліквідатор, в частині підстав відхилення кредиторської вимоги на суму 301 081,73грн. є абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними. При цьому висловлювання кредитора не мали умислу та не містили в собі фактичних даних, а були лише вираженням погляду та оцінкою доводів та не містили в собі фактичних даних, а були лише вираженням погляду та оцінкою доводів ліквідатора, який керувався при відхиленні кредиторських вимог. Із поданої на рішення ліквідатора скарги вбачається, що спірні відомості не є інформацією, а лише суб'єктивно оцінюючим судженням, а наведені висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки означене не має в собі тверджень про порушення ОСОБА_1 законодавства чи моральних принципів. Окрім того з наданих матеріалів позивачем не вбачається доказів про поширення саме ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль», оскільки не можливо встановити хто саме поширив про позивача негативну на його думку інформацію або відомості.

Суд, вислухавши, пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.01.2013року на адресу господарського суду Херсонської області надійшла скарга від відповідача на рішення ліквідатора у справі про банкрутство ОСОБА_1 Цією скаргою відповідач стверджує, що « Абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами…». (а.с. 11-15).

23.11.2011 року господарським судом Херсонської області порушено провадження у справі № 5024/2357/2011 про банкрутство ПП « Вікторія Люкс» код ЄДРПОУ 34660042 за особливостями банкрутства, встановлених ст..52 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - банкрутство відсутнього боржника. 08.12.2011р. ПП « Вікторія Люкс» визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. 28.12.2012р. ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» звернулося до ліквідатора банкрута із заявою з вимогами до боржника на суму 779 782,81грн. Ухвалою суду від 12.06.2012р. ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Відповідно до ст..23 Закону України« Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника( органів управління) банкрута, заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених вимогах до боржника, тощо.

08.12.2011р. ПП « Вікторія Люкс» визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. 28.12.2012р. ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» звернулося до ліквідатора банкрута із заявою з вимогами до боржника на суму 779 782,81грн. Ухвалою суду від 12.06.2012р. ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1На адресу кредитора ліквідатором боржника арбітражним керуючим ОСОБА_1 скеровано лист від 13.07.2012р. за №2/2357-12, в якому було зазначено про часткове визнання грошових коштів вимог кредитора до боржника лише на суму 301 081,72грн. та як наслідок відхилення решти заявлених вимог на суму 478 701,09грн.

Відповідно до ст..45 Закону України« Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дії ліквідатора( ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна( органом, уповноваженим управляти майном) банкрота ; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду №1 від 27.02.2009 « про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до ст.. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановленому законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку коли особа звертається до зазначених органів з заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у тому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст..40 Конституції, а не порушення недостовірної інформації.

Таким чином, відповідач оскаржував дії позивача, як посадової особи, у судовому порядку, який передбачений законом, з метою захистити права та інтереси ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» як кредитора у господарській справі про банкрутство боржника ПП « Вікторія Люкс».

В своїй скарзі ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» зазначало, що на суб'єктивну думку кредитора, вимоги на суму 779 782,81грн. підтверджені належними та допустимими доказами, тому ліквідатор в межах своєї компетенції зобов'язаний був їх розглянути у повному обсязі та визнати або навести обґрунтування відхилення кредиторських вимог. Оскільки ліквідатором кредиторські вимоги визнані частково, кредитором висловлено оцінююче судження, що доводи ліквідатора, а не особа ліквідатор, в частині підстав відхилення кредиторської вимоги на суму 301 081,73грн. є абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними.

Відповідно до ст..47-1 Закону України « Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оцінюючих суджень. Оцінюючи судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.1 ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом даного правопорушення є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Абз.2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року №1 визначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В даному випадку має місце поширення позивачем інформації, оскільки вона викладена у скарзі, яка адресована господарському суду Херсонської області в скарзі від відповідача. Поширена інформація стосується безпосередньо позивача ОСОБА_1

У відповідності до абз.5 п.15 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист честі, гідності, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року №1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст.277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція обропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку відповідача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На думку суду, зазначена інформація, поширена відносно позивача ОСОБА_1 не мала умислу та не містили в собі фактичних даних, а були лише вираженням погляду та оцінкою доводів та не містили в собі фактичних даних, а були лише вираженням погляду та оцінкою доводів ліквідатора, який керувався при відхиленні кредиторських вимог. Із поданої на рішення ліквідатора скарги вбачається, що спірні відомості не є інформацією, а лише суб'єктивно оцінюючим судженням, а наведені висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки означене не має в собі тверджень про порушення ОСОБА_1 законодавства чи моральних принципів.

Таким чином, відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки коли відповідач звертався у господарський суд із скаргою, в які зазначаються доводи та переконання, які зазначений судовий орган компетентний перевірити і дати відповідь і у ході перевірки не знайшли свого підтвердження, то дана обставина не може по собі бути підставою для притягнення до цивільно- правової відповідальності, так як у даному випадку має місце реалізації відповідачем конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Зважаючи на вищенаведене, та керуючись ст.ст. 8, 32 Конституції України, ст.ст.15, 16, 20, 23, 201, 270, 277, 280, 297, 299 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ « Райффайзен Лізинг аваль» про захист гідності, честі та ділової репутації - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.

Суддя: О.М.Луценко