Ухвала суду № 39425452, 25.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Діденко С.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року справа №227/705/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Сіваченка І.В.

за участю сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у справі № 227/705/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у справі № 227/705/14-а (суддя Діденко С.О.) позовні вимоги задоволені частково.

Визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб, суми винагороди за вислугу років в розмірі 40% та суми індексації заробітної плати.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області № 3948 від 13 грудня 2013 року про відмову ОСОБА_3 в перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб, суми винагороди за вислугу років в розмірі 40% та суми індексації заробітної плати.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області з 01.12.2013 року провести перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_3, з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб, суми винагороди за вислугу років в розмірі 40% та суми індексації заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачені страхові внески на загальне обов'язкове пенсійне страхування з урахуванням фактично отриманих виплат відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує на тому, що винагорода за вислугу років, матеріальна допомога та індексація як складові заробітної плати, згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу» не передбачені, а тому не можуть бути враховані в заробіток, із якого обчислюється пенсія державного службовця.

Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13 серпня 2013 року, стаж на державній службі складає 34 роки 04 місяці 29 днів.

Згідно до витягу з наказу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 11 січня 2013 року встановлено, що право на отримання винагороди за вислугу років виходячи із стажу роботи має право ОСОБА_3, головний державний податковий ревізор - інспектор відділу податкового контролю, стаж роботи для вислуги років станом на 01 січня 2013 року становить понад 25 років, у відсотковому відношенні 40%.

Згідно довідки Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 06 грудня 2013 року № 7094/10/05-0507 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» надбавки, премії та інші виплати за період з серпня 2011 року по липень 2013 року склали наступні суми: матеріальна допомога на оздоровлення - 8401,58 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань, відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 - 1202,00 грн., індексація заробітної плати відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 - 10691,97 грн.

Згідно до довідки Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 06 грудня 2013 року № 7101/10/05-0507 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач працював в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора з 28.12.1994 року по 12.08.2013 року, станом на 12.08.2013 року сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 17068,00 грн.

06 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі вищезазначених довідок.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області № 3948 від 13 грудня 2013 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, для вирішення соціально - побутових питань, тощо - є одноразовими виплатами і не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу», то вони не включаються до заробітку, що враховується для обчислення пенсії державного службовця. Також роз'яснило, що факт утримання із суми допомоги та індексації збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення їх до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, апелянт вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно до преамбули Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», цей закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до частини другої статті 33 цього ж Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно частини сьомої статті 33 Закону № 3723-ХІІ, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Постановою КМУ від 09.03.2006 р. № 268 встановлено, що керівникам надано право в межах установленого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що джерелом виплати матеріальної допомоги є фонд заробітної плати, то матеріальна допомога, яка виплачувалася до щорічної відпустки відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу», і з якої нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовими частинами фонду заробітної плати, а тому є об'єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Частиною другою статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії.

Із змісту статті 40 вказаного Закону видно, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Таким чином, колегія суд вважає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2008 року за N 1161/15852, дійсно було передбачено обов'язкові реквізити довідки про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної, які враховуються під час призначення (перерахунку) пенсії. Дана постанова була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 року за № 1161/15852.

Однак, постановою правління Пенсійного фонду України від 14 лютого 2011 року № 5-1 «Про виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/2670» затверджена нова форма довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - форма № 5-1), якою передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення і допомога на вирішення соціально-побутових питань (графа 5) є складовими заробітної плати. При цьому чітко передбачено, що із усіх виплат, які вказані в цій довідці нараховуються і сплачуються страхові внески, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 66 Закону України від 05.11.19914 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат па оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону № 1058-ІV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.02.2012 року (справа № 21-430а11).

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Що стосується доводів апелянта щодо надбавки за вислугу років, колегія суддів зазначає, що винагорода за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання визначається постановою КМУ від 12.09.1997 року № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання».

Згідно з п. 1 Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Відтак, з урахуванням приписів Закону України «Про державну службу», а також Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, відповідно до якого до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років включається час роботи на посадах бухгалтерів, економістів тощо, якщо особа мала спеціальну освіту.

Пунктом 4 Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1336 від 25 серпня 1998 року) визначено орган, який встановлює стаж та процедуру його визначення.

Зокрема, у нормативно правовому акті зазначено, що стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Вирішуючи спір суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що надбавку за вислугу років в розмірі 40% позивачці було встановлено та фактично щомісячно виплачувалось позивачці з урахуванням стажу, який визначено рішенням відповідного органу, що відповідає вимогам Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013. На дані нарахування нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач має відповідний стаж на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора, має спеціальну освіту, такий стаж роботи повинен включатися до стажу роботи державного службовця -посадової особи органів державної податкової служби, який дає право на одержання винагороди за вислугу років, таким чином стаж позивача складає 34 роки 04 місяці 29 днів, а тому позивачу Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області правильно обрахована винагорода за вислугу років в розмірі 40%.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у справі № 227/705/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у справі № 227/705/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

І.В.Сіваченко