Постанова № 39425401, 10.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/2959/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Залевський К.С., представник за довіреністю №б/н від 01.04.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. (підписано-11.04.2014р.)

у справі №910/2959/14 (Суддя: Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 45 588,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» (надалі- позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 45588,24грн., у тому числі : 44538,83 грн. основного боргу, 445,39грн. інфляційних втрат та 604,02грн. - 3% річних за несвочєасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №910/2959/14.

Позовні вимоги умотивовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між сторонами п'ятьма договорами про визнання та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту № 2502-05/01 від 25 лютого 2005р., №0607-05/02, 0607-05/03 від 6 липня 2005р., № 3/ф-06/0303-06/01 від 3 березня 2006р., №1707-07/03 від 17 липня 2007р., та додаткових угод № 1/1 від 21 жовтня 2009р., №2 від 1 вересня 2001р.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не надав, представника для участі у судових засіданнях першої інстанції не направив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» про стягнення боргу задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» 44 538,83 грн. боргу, 445,39 грн. інфляційних за час прострочення, 604,02 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1827грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із мотивами та висновками судового рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14 та постановити нове, яким відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг».

У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, скаржник вважав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, адже не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і справа розглянута за відсутності представників відповідача, чим позбавлено його можливості надати суду докази на спростування доводів, викладених у позовній заяві, та позбавлено можливості відповідача заявити про застосування правил про позовну давність у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України.

У зв'язку з цим посилаючись на п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013р., скажник в апеляційній скарзі , заявив про сплив строк позовної давності на вимоги про стягнення суми заборгованості, і на цій підставі просив задовольнити його апеляційну скаргу , скасувати прийняте судом першої інстанції рішення і відмовити у задоволенні позову .

Одночасно відповідачем подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якій відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського від 19.05.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у справі №910/2959/14 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 10.06.2014р.

У судове засідання 10.06.2014р. представники позивача не з'явились. Повідомленнями про вручення поштового відправлення вх.№09-33/18192 від 26.05.2014р. та вх.№09-33/18193 від 26.05.2014р. підтверджується належне повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу , розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.06.2014р. за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні 10.06.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14 та постановити нове, яким відмовити в позові повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» (надалі- виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (надалі - замовник, відовідач) були укладені договори про визнання та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту №№2502-05/01 від 25.02.2005р., 0607-05/02 та 0607-05/03 від 06.07.2005р., 3/ф-06/0303-06/01 від 03.03.2006р. та договір про оновлення кредитного рейтингу підприємства №1707-07/03 від 17.07.2007р., за умовами яких позивач (виконавець) зобов'язався надавати замовнику послуги по визнанню та оновленню кредитного рейтингу боргового інструменту замовника за Національною шкалою кредитних рейтингів, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договорів.

Згідно умов п. 4.4 Договорів №№ 2502-05/01, 0607-05/02, 0607-05/03, 3/ф-06/0303-06/01 та п. 5.2 Договору № 1707-07/03 винагорода виплачується на користь виконавця, на умовах попередньої оплати, починаючи з першого календарного кварталу після календарного кварталу, у якому було укладено договір, до закінчення строку дії договору протягом 5 робочих днів з початку кожного календарного кварталу, в якому буде оновлюватися кредитний рейтинг.

У подальшому, 21.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-рейтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» уклали Додаткову угоду №1/1 від 21.10.2009р. до Договорів №№2502-05/01 від 25.02.2005р., 0607-05/02 від 06.07.2005р., 0607-05/03 від 06.07.2005р., 3/ф-06/0303-06/01 від 03.03.2006р., №1707-07/03 від 17.07.2007р., згідно якої відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем за спірними договорами та зобов'язався загальну суму заборгованості за вказаними Договорами у розмірі 141 083,73грн. сплатити 9 (дев'ятьма) траншами.

Згодом, між сторонами у справі була укладена Додаткова угода №2 від 01.09.2011р. до Договорів №№2502-05/01 від 25.02.2005р., 0607-05/02 від 06.07.2005р., 0607-05/03 від 06.07.2005р., 3/ф-06/0303-06/01 від 03.03.2006р., №1707-07/03 від 17.07.2007р., за змістом якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем за укладеними з позивачем договорами та за домовленістю з позивачем визначив строки та порядок її погашення.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач виконав умови договору і набув права вимагати оплати за надані ним послуги на загальну суму 204 770,46грн., що підтверджується поданим позивачем розрахунком, проведеним у відповідності до умов договорів , та наявними у матеріалах справи рішеннями про оновлення кредитного рейтингу №№ 04132-А/СІR-05/UІNC 002-011 від 21 березня 2008 р., 05550-А/ССR-05/UІNC 006-013, 05546-А/СІR-05/UІNC 001-014, 05547-А/СІR-05/UІNC 002-013 від 25 вересня 2008 р., 06117-А/СІR-05/UІNC 001-015, 06121-А/ССR-05/UІNC 006-014, 06120-А/СІR-06/UІNC 004-012 від 18 грудня 2008 р., 07038-S/СІR-05/UINC 002-015, 07037-S/СІR-05/UINC 001-016, 07039-S/СІR-05/UINC 003-015 від 23 квітня 2009р . Натомість, відповідач частково, на суму 160 231,63грн., оплатив вартість одержаних послуг і заборгував позивачу 44538,83грн.

За загальним правилом, зобовязання мають виконуватися належним чином (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

В силу ст.629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскаржуючи правомірність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач, зазначав, що вимоги позивача заявлені по збігу строку позовної давності, про що відповідач не зміг заявити у суді першої інстанції, оскільки не брав участі у справі, а його клопотання про відкладення розгляду спору місцевий господарськйи суд не задовольнив.

Судова колегія доводи апелянта про порушення судом першої істанції норм процесуального права оцінює критично, оскільки відповідач у разі неможливості направити свого представника у судове засідання не позбавлений права направити відзив на позов, у якому висловити свої правові позиції щодо заявлених до нього вимог.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013р. у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Поряд з цим, як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0113507716694 (а.с. 87, т. 1), ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» через представника отримало 24.03.2014р. ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2014р. про призначення розгляду справи на 08.04.2014р.

Отже, суд попередньої інстанції вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання, належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом, а тому не допустив порушень норм процесуального права щодо рівності сторін у процесі і не обмежив їх у свободі подання ними доказів судовому органу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи №910/2959/14 на іншу дату.

Крім того, встановивши, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача прострочення грошового зобов'язання, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 3 відсотків річних та інфляційних збитків вірно задоволнва судом першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції враховує правові позиції, викладені в інформаційному листі Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р., за змістом яких грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, 3% річних в сумі 604,02грн. та інфляційних збитків в розмірі 445,39грн.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у справі №910/2959/14 без змін.

2.Матеріали справи №910/2959/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська