Рішення № 39425363, 20.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2014 Справа № 920/1489/13

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до відповідача:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Сумигаз"

про стягнення 60 856 грн. 71 коп.

Суддя Заєць С. В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сіденко Л. В. (довіреність № 30/133 від 30.12.2013 р.)

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві від 19.08.2013 року № 31/10-3800 просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 36699 грн. 33 коп., 15526 грн. 86 коп. - пені, 4790 грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 5156 грн. 11 коп. - 3 % річних за неналежне виконання договору № 06/10-2115.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2013 р. (суддя Миропольський С. О.), позов задоволено частково - стягнено з відповідача на користь позивача борг в сумі 36699 грн. 33 коп. за поставлений природний газ за договором № 06/10-2115 від 20.12.2010 р., 15 526 грн. 86 коп. пені, 3 % річних в сумі 4 888 грн. 52 коп., інфляційні збитки в сумі 3 742 грн. 05 коп., а також 1684 грн. 08 коп. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 р. в справі № 920/1489/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2014 р. рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. в частині задоволення позову скасовано, справу 920/1489/13 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.13 р. залишено без змін.

У постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2014 р. зазначено, що при новому розгляді місцевому господарському суду необхідно:

· здійснити аналіз договору № 14/13-110 від 18.10.2013 р. про припинення зобов'язання;

· надати належну правову оцінку строкам позовної давності стосовно нарахування пені з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 р. до договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 р.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постановах касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи приписи постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2014 р., під час нового розгляду справи предметом розгляду справи є стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 36699 грн. 33 коп., 15526 грн. 86 коп. - пені, 3742 грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 4888 грн. 52 коп. - 3 % річних за неналежне виконання договору № 06/10-2115.

Представником позивача, під час нового розгляду справи, подано письмові пояснення від 14.05.2014 р. щодо своєї позиції по справі з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.04.2014 р., відповідно до яких зазначено, що в частині стягнення пені вважає вимоги правомірними та такими, що подані у межах строку позовної давності, оскільки строк позовної давності був перерваний здійсненою проплатою відповідачем у 2011 р. та пред'явленням позову у 2013 р., окрім цього в судовому засіданні від 26.05.2014 р. підтвердив факт укладення між сторонами справи договору № 14/13-110 від 18.10.2013 р. про припинення зобов'язання.

Представник відповідача під час нового розгляду справи подав правове обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.04.2014 р., відповідно до яких просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, що становить 36 999,33 грн., та відмовити в частині стягнення пені у повному обсязі, окрім цього подав заяву про застосування позовної давності до нарахованої позивачем пені.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

20 грудня 2010 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115 (т.1 а.с. 11-14).

Додатковою угодою № 3 від 12 квітня 2011 р. до договору поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.2010 р. умови договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 р. викладено в новій редакції (т.1 а.с.19-22).

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві природний газ, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог договору позивач передав відповідачу в січні 2011 р. - вересні 2011 р. природний газ. Факт передачи підтверджується актами передачі-приймання природного газу (т. 1 а.с. 25), а саме:

- акт передачі-приймання природного газу за січень 2011 р. від 31 січня 2011 року на суму 5041,82 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за січень 2011 р. від 31 січня 2011 року на суму 90 065,11 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за лютий 2011 р. від 28 лютого 2011 року на суму 101 228,86 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за лютий 2011 р. від 28 лютого 2011 року на суму 4554,07 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за березень 2011 р. від 31 березня 2011 року на суму 77468,35 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за березень 2011 р. від 31 березня 2011 року на суму 5041,82 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за квітень 2011 р. від 30 квітня 2011 року на суму 29782,84 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за квітень 2011 р. від 30 квітня 2011 року на суму 4804,06 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за травень 2011 р. від 31 травня 2011 року на суму 1 961,63 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за травень 2011 р. від 31 травня 2011 року на суму 4863,16 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за червень 2011 р. від 30 червня 2011 року на суму 902,45 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за червень 2011 р. від 30 червня 2011 року на суму 4 492,04 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за липень 2011 р. від 31 липня 2011 року на суму 1 129,93 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за липень 2011 р. від 31 липня 2011 року на суму 4570,15 грн;

- акт передачі-приймання природного газу від 31 серпня 2011 року на суму 98,33 грн;

- акт передачі-приймання природного газу за серпень 2011 р. від 31 серпня 2011 року на суму 4570,15 грн.

Пунктами 6.1., 6.2. договору, передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілом коштів, встановленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, в якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (т. 1 а. с. 21).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором № 06/10-2115 від 20.12.2010 р. про закупівлю природного газу за державні кошти не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі і на момент звернення з позовом до суду, сума заборгованості віждповідача перед позивачем становила 36 699 грн. 33 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2013 р. між сторонами: ДП «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумигаз» (відповідач) було укладено договір про припинення зобов'язань № 14/13-110, якій підписаний та скріплений печатками обох сторін (т. 1 а.с. 120 -121).

Відповідно до умов вищезазначеного договору ДП «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) зменшує дебіторську заборгованість ПАТ «Сумигаз» (відповідач) за договорами:

- від 28.12.2001 № 04/01-849, що підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 5/428-08 від 13.04.2009 р. в сумі 1 454 316, 00 грн.;

- від 01.02.2007 р. № 06/07-213, що підтверджено рішенням господарського суду Сумської області по справі № 5021/2850/2011 від 22.12.2011 р. в сумі 1 574962,42 грн.;

- від 20.12.2010 р. № 20.12.2010 р. № 06/10-2115 в сумі 36699,33 грн.

Факт укладення Договору про припинення зобов'язань № 14/13-110 від 18 жовтня 2013 р. та погашення заборгованості в сумі 36 699 грн. 33 коп. підтверджується представниками сторін в судовому засіданні від 26.05.2014

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 36699 грн. 33 коп., яка є предметом спору в даній справі, погашена відповідачем в повному обсязі, відповідно до умов Договору про припинення зобов'язання № 14/13-110 від 18.10.2013 р. провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені позивач зазначає, що згідно п. 7.1 договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 р., в редакції від 12 квітня 2011 р., за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня за період з 11.02.2011 р. по 30.09.2011 р. в розмірі 15526,86 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

20.06.2014 р. відповідач подав заяву про застосування позовної давності до нарахованої позивачем пені.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Зазначене відповідає роз'ясненням наведеним у постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності з урахуванням вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Аналізуючи наведене, позивачем пеня нарахована у межах строку, визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, тобто протягом шести місяців. Разом з цим, позивач звернувся до суду з позовом 19.08.2013 р., а строк позовної давності закінчився у 2012 р.

Посилання позивача на п. 9.3. Договору, відповідно до якого строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки, суд не може прийняти до уваги, оскільки як зазначалося раніше між сторонами 20 грудня 2010 р. укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115, а Додатковою угодою № 3 від 12 квітня 2011 р. до договору поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.2010 р. умови договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 р. викладено в новій редакції, змістом якої не передбачено існування п.9.3., на який посилається позивач..

Отже, відносини між сторонами щодо поставки газу регулюються положеннями Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115 викладеного вредакції Додаткової угодою № 3 від 12 квітня 2011 р.

Враховуючи приписи ст. ст. 260, 261 ЦК України, умови п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу щодо строків розрахунків, перебіг позовної давності щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у січні 2011 року почався 11.02.2011 року та відповідно закінчився 11.02.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у лютому 2011 року почався 11.03.2011 року та відповідно закінчився 11.03.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у березні 2011 року почався 11.04.2011 року та відповідно закінчився 11.04.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у квітні 2011 року почався 11.05.2011 року та відповідно закінчився 11.05.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у травні 2011 року почався 11.06.2011 року та відповідно закінчився 11.06.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у червні 2011 року почався 11.07.2011 року та відповідно закінчився 11.07.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у липні 2011 року почався 11.08.2011 року та відповідно закінчився 11.08.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у серпні 2011 року почався 11.09.2011 року та відповідно закінчився 11.09.2012 року, щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату природного газу отриманого у вересні 2011 року почався 11.10.2011 року та відповідно закінчився 11.10.2012 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача пені за вказані періоди.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем у письмових поясненнях від 14.05.2014 р. зазначено, що оскільки у 2011 р. відповідачем здійснені оплати за поставлений природний газ, то строк позовної давності щодо стягнення пені був перерваний, а також оскільки у 2013 р. позивачем було подано позов до відповідача про стягнення зокрема пені, строк позовної давності з урахуванням ч. 2 ст. 264 ЦК України був повторно перерваний.

Суд з такою позицією позивача в частині переривання строку позовної давності відносно пені не може погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В данному випадку позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем до подачі позову до суду визнано суму пені чи частково її сплачено, більше того відповідачем факт сплати пені заперечувався в судовому засіданні.

Відповідачем у 2011 р. було сплачено частину суми основної заборгованості, а не пені, що є різними передметами спору в дані справі, і сплата основної заборгованості не є автоматичним визнанням штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, приписи вищевказаних норм чинного законодавства, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15526 грн. 86 коп. пені, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі.

В обгрунтування позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних позивач зазначає, що відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем нараховані інфляційні збитки за лютий 2011 р. - травень 2013 р. в сумі 3742 грн. 05 коп. та три відсотки річних за період з 11.02.2011 р. по 20.08.2013 р. в сумі 4888 грн. 52 коп.

Враховуючи, що право позивача на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3742 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 4888 грн. 52 коп. 3% річних

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення суми обсновного боргу провадження у справі припинити

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код 03352432) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 4888 грн. 52 коп. 3 % річних, 3 742 грн. 05 коп інфляційні збитки, а також 1281 грн. 43 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 25.06.2014 р.

Суддя С.В. Заєць