Постанова № 39425146, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 червня 2014 року 11:20 справа №826/7273/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Чернецької Г.М.;

відповідача: Боголей І.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фірма "Академпрофбуд"доВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фірма "Академпрофбуд" (далі по тексту - позивач, ПП "Фірма "Академпрофбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Святошинського РУЮ), в якому просить: 1) визнати нечинними дії старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. щодо направлення вимоги, в якій вона вимагає до 27 лютого 2014 року виконати рішення за виконавчими документами - сплатити борг у розмірі 59 869,75 грн., сплатити виконавчий збір у розмірі 10% від загальної суми боргу; 2) зобов'язати старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. усунути допущені порушення шляхом скасування вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7273/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ.

При цьому частиною третьою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Таким чином, позивач вірно визначив відповідачем у даній справі ВДВС Святошинського РУЮ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2014 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні 19 червня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. направив позивачу вимогу державного виконавця від 16 квітня 2014 року №33875216/9 (далі по тексту вимога державного виконавця), в якій вимагає: "до 27.02.2014" виконати рішення за виконавчим документом - сплатити борг у розмірі 59 869,75 грн., сплатити виконавчий збір у розмірі 10% від загальної суми боргу (5 986,97 грн.) та витрати виконавчого провадження (100,00 грн.), а всього 65 956,72 грн., та надати пояснення з приводу невиконання рішення за виконавчими документами.

На підставі пояснень відповідача та матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що в частині строку, до якого державний виконавець вимагає виконати рішення за виконавчим документом, допущено технічну помилку, а саме замість 27 квітня 2014 року зазначено до "до 27.02.2014".

Позивач вважає незаконними дії старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. щодо направлення вимоги державного виконавця від 16 квітня 2014 року №33875216/9, виходячи з того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, якою визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001272330, засвідчено відсутність підстав для стягнення суми боргу на суму у розмірі 59 868,75 грн. та виконавчого збору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав відповідності своїх дій Закону України "Про виконавче провадження" та зазначав про відсутність правових підстав для завершення виконавчого провадження.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПП "Фірма "Академпрофбуд", виходячи з наступних підстав.

Як встановлює частина друга статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з пунктом Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція), визначено, що вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

У вимозі зазначаються: а) найменування органу ДВС; б) дата відкриття та номер виконавчого провадження; в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби); г) прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця; ґ) перелік дій, які необхідно вчинити; д) строк виконання вимоги; е) наслідки невиконання вимоги.

Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

З наведених норм слідує, що вимога державного виконавця щодо виконання рішень складається у випадку невиконання рішення за виконавчим документом та є обов'язковою для виконання особою, до якої її направлено.

Таким чином, у межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність рішення, обов'язкового для виконання ПП "Фірма "Академпрофбуд", як боржником, факт виконання такого рішення та наявність підстав для здійснення виконавчих дій.

Матеріали справи підтверджують, що відповідно до постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Федоренка А.М. від 17 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП №33875216 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі №2а-19531/11/2670 про стягнення з ПП "Фірма "Академпрофбуд" на користь ДПІ у Святошинському районі м. Києва боргу в розмірі 59 869,75 грн.

У зв'язку з невиконанням рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі №2а-19531/11/2670 державним виконавцем здійснено заходи з примусового виконання, зокрема: постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. від 16 квітня 2014 року ВП №33875216 накладено арешт на все майно ПП "Фірма "Академпрофбуд" в межах суми боргу та оголошено заборону на відчуження цього майна; згідно постанов старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Боголей І.Ю. про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій від 16 квітня 2014 року ВП №33875216 постановлено стягнути з боржника - ПП "Фірма "Академпрофбуд" виконавчий збір у розмірі 5 986,97 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина друга статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частина перша статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що заява стягувача та виконавчий документ, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язковими підставами для відкриття виконавчого провадження; у разі невиконання боржником самостійно рішення у встановлений строк, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення та має право стягнути з боржника виконавчий збір.

Разом з тим, суд звертає увагу, правомірність відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі №2а-19531/11/2670 про стягнення на користь ДПІ у Святошинському районі м. Києва боргу в розмірі 59 869,75 грн., постанови про накладення арешту та стягнення виконавчого збору або інші рішення чи дії державного виконавця у межах виконавчого провадження ВП №33875216 позивачем не оскаржується, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання позивачем рішення та сплату присудженої суми боргу у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в адміністративній справі №2а-4973/12/2670, якою визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001272330, оскільки вказане судове рішення не припиняє обов'язок ПП "Фірма "Академпрофбуд", як боржника, виконати рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі №2а-19531/11/2670 про стягнення на користь ДПІ у Святошинському районі м. Києва боргу в розмірі 59 869,75 грн.

Так, вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження визначено у статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Водночас, у межах спірних правовідносин судом не встановлено, а позивачем не доведено існування будь-якої з підстав для закінчення виконавчого провадження та припинення обов'язку ПП "Фірма "Академпрофбуд" сплатити борг в розмірі 59 869,75 грн., зокрема в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що стягувач відмовився від примусового виконання рішення суду та цю відмову визнано судом; докази того, що суд визнав мирову угоду між позивачем та ДПІ у Святошинському районі м. Києва; докази скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-19531/11/2670, на підставі якого виданий виконавчий лист від 30 липня 2012 року, або визнання судом вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; докази фактичного виконання рішення за вказаним вище виконавчим листом.

Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів виконання рішення та правових підстав для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що вимога державного виконавця від 16 квітня 2014 року №33875216/9 щодо виконання рішення за виконавчим документом повністю узгоджується з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та є обов'язковою для виконання.

При цьому суд роз'яснює позивачеві, якщо він вважає припиненим свій обов'язок зі сплати боргу за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі №2а-19531/11/2670, він в порядку статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ВДВС Святошинського РУЮ доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Фірма "Академпрофбуд" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "Фірма "Академпрофбуд" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко