Постанова № 39425128, 20.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2014 року № 826/7048/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 12.05.2014 №0003332203

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0003332203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок акту від 23.04.2014 №1671/26-56-22-03-09/31674199 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нововолинський ОЖК» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» за вересень 2013 року» є необґрунтованими, оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нововолинський ОЖК» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» за вересень 2013 року, за результатом якої складено акт від 23.04.2014 №1671/26-56-22-03-09/31674199 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 407 442 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0003332203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 611 163 грн. (за основним платежем 407 442 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 203 721 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Інтерекспорт трейд» укладено договір поставки №1-2801/13 від 28.01.2013.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ніктрансфорвард» укладено договір поставки від 04.09.2013 №040913, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

Щодо твердження податкового органу про відсутність доказів направлення представників позивача у відрядження до м. Слов'янськ на дату, коли отримувався товар, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Олія-транс» було укладено договір транспортного перевезення від 03.01.2012.

Відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ «Олія-транс» здійснювало перевезення олії соняшникової з Миколаївської області та м. Слов'янська до м. Нововлинська, отже відсутність доказів направлення представників позивача у відрядження до м. Слов'янськ на дату, коли отримувався товар не є доказом безтоварності спірних договорів.

Також, підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області складено акт від 02.04.2014 №255/15-01/38033650 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерекспорт трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями, зокрема, ТОВ «Нововолинський ОЖК» оскільки товариство за місцем реєстрації не знаходиться, в ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин між ТОВ «Інтерекспорт трейд» та контрагентами - постачальниками у зв'язку з не наданням до звірки бухгалтерських документів.

Крім того, актом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013 №248/14-03-22-08/31612939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ніктрансфорвард» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «Форекс Юніон» за вересень 2013 року та ТОВ «Вторметекспорт» за період вересень серпень 2013 року та контрагентами - покупцями», яким встановлено, що бухгалтерські документи ПП «Ніктрансфорвард» були вилучені співробітниками ОБОЗ УМВД України у Миколаївській області, з огляду на викладене податковий орган вказує на неможливість підтвердження реальності господарських операцій згадуваного товариства з контрагентами.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Суд погоджується з твердженням Позивача, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між звірки ПП «Ніктрансфорвард», ТОВ «Інтерекспорт трейд» та іншими контрагентами не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» виконано в повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, рахунків-фактури та податкових накладних, юридична особи ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» не були припинені.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та неправомірним

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерекспорт трейд» та ПП «Ніктрансфорвард», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0003332203 прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда