Постанова № 39425122, 12.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2014 року № 826/5809/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Моноліт"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києвіпроскасування податкових повідомлень - рішень № 0004352201 від 13.03.2014 та № 00008312207 від 27.12.2013

за участю:

представника позивача - Коваленко Г.М. (довіреність № б/н від 22.04.2014),

представника відповідача - Яковлєва М.О (довіреність №1321/9/26-59-10-02-19 від 25.04.2014),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.06.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Моноліт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень № 0004352201 від 13.03.2014 та № 00008312207 від 27.12.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної виїзної позапланової перевірки з питань формувань від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 30.09.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що взаємовідносини між позивачем та ПП «Гарант-Енерго» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ПП «Гарант-Енерго» за договором підряду № 23/03-ПР/12-Б3 від 23.03.2012, договором підряду про виконання робіт з улаштування системи внутрішнього електрообладнання та електроосвітлення № 22/10-ПР/12-АГ від 22.10.2012 та договором на виконання підрядних робіт № 12-21/03-ПР/12/БЗ від 21.03.2012, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 12.06.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представник надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 2427/22-07/37633636 від 19.12.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2014 заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 06.12.2013 по 12.12.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1427 від 03.12.2013 та направлення № 1376/2207 від 06.12.2013 було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбед-Моноліт" з питань формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 30.09.2013.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.181, 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8782,00 грн. та встановлено завищення суми податку на додану вартість, що відображається в р. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» Декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 565 690,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 2427/22-07/37633636 від 19.12.2013 на підставі якого було прийнято податкові-повідомлення рішення № 00008312207 від 27.12.2013 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 10978,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2196,00 грн. та № 0008322207 від 27.12.2013 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565690 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Головного управління Міндоходів у місті Києві Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 00008312207 від 27.12.2013 та № 0008322207 від 27.12.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1878/10/26-15-10-06-15 від 26.02.2014 задоволена частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008322207 від 27.12.2013 та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винести податкове повідомлення-рішення форми «В4» про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 565690,00 грн., а податкове повідомлення-рішення № 00008312207 від 27.12.2013 залишено без змін.

13.03.2014 винесено податкове-повідомлення-рішення № 0004352201 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на суму 565690,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Міністерства доходів і зборів України була подана повторна скарга на податкові повідомлення - рішення № 00008312207 від 27.12.2013 та № 0008322207 від 27.12.2013 та на рішення про результати розгляду первинної скарги, яка рішення про результати розгляду повторної скарги №5311/6/99-9910-01-15 від 26.03.2014 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Головного управління Міндоходів у місті Києві Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0004352201 від 13.03.2014, яка рішенням про розгляд скарги залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0008322207 від 27.12.2013 та № 0004352201 13.03.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Електрик" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП «Гарант-Енерго» за договором підряду № 23/03-ПР/12-Б3 від 23.03.2012 предметом якого є виконання комплексу робіт з улаштуванням системи внутрішнього електрозабезпечення, будівлі торговельного комплексу з об'єктами інженерно-транспортногої інфраструктури та дитячого дошкільного закладу на проспекті Миколи Бажана (за вул. Зарічною) у Дарницькому районі міста Києва, договором підряду про виконання робіт з улаштування системи внутрішнього електрообладнання та електроосвітлення № 22/10-ПР/12-АГ від 22.10.2012 предметом якого є, виконання підрядником комплексу підрядних робіт згідно пункту 1.2 договору на будівництві проспект Петра Григоренка у 2-ому мікрорайоні житлового масиву «Позняки» в Дарницькому районі міста Києва та договору на виконання підрядних робіт № 12-21/03-ПР/12/БЗ від 21.03.2012 предметом якого є виконання комплексу робіт з монтажу пусконалагодження, введення в експлуатацію ТП та кабельної мережі 10 Кв та улаштуванню зовнішнього освітлення згідно з Додатком № 1 до даного Договору (надалі все разом - Роботи) на будівництві торговельного комплексу з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури та дитячого дошкільного закладу на проспекті Миколи Бажана (за вул. Зарічною) у Дарницькому районі міста Києва.

На підтвердження виконання робіт за договорами, позивач надав копії зазначених договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів, податкових накладних.

Також, судом було направлено судовий запит від 16.05.2014 на адресу приватного підприємства "Гарант-Енерго" (контрагента позивача) щодо надання суду письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів стосовно правовідносин з позивачем.

28.05.2014 від вказаного підприємства на адресу суду надішли відповідні пояснення з копіями первинних документів (пояснення з додатками наявні у матеріалах справи).

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, та доказів того, що ПП «Гарант-Енерго» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Гарант-Енерго».

Посилання відповідача на акт №1334/2207-30577113 від 15.10.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Гарант-Енерго» з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість з ТОВ «Будівельна компанія Стандарт-С», ТОВ «Будасістентс», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс», ПП «Промкопмлект Україна», ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Новий Градь», ТОВ «МК Інтерпрайм Груп», ТОВ «ВКФ Мілана» за період з 01.09.2011 по 31.12.2012 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається зі змісту вказаних актів при їх складанні фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та Приватним підприємством «Гарант-Енерго» не досліджувались.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ПП «Гарант-Енерго» за договором підряду № 23/03-ПР/12-Б3 від 23.03.2012, договором підряду про виконання робіт з улаштування системи внутрішнього електрообладнання та електроосвітлення № 22/10-ПР/12-АГ від 22.10.2012 та договору на виконання підрядних робіт № 12-21/03-ПР/12/БЗ від 21.03.2012, відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Гарант-Енерго» за вказаними договорами мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП «Гарант-Енерго» за договором підряду № 23/03-ПР/12-Б3 від 23.03.2012, договором підряду про виконання робіт з улаштування системи внутрішнього електрообладнання та електроосвітлення № 22/10-ПР/12-АГ від 22.10.2012 та договором на виконання підрядних робіт № 12-21/03-ПР/12/БЗ від 21.03.2012 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ПП «Гарант-Енерго» за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0004352201 від 13.03.2014 та № 00008312207 від 27.12.2013.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2014.