Рішення № 39423620, 10.06.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Цивільна справа №760/8650/13-ц

№2/760/3365/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарі Шевчук Я. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг», про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів та послуг НОМЕР_1, яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.04.2008 року та видане власнику ОСОБА_1, посилаючись на те, що знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за цим свідоцтвом не відповідає умовам надання правової охорони, визначеним ст.ст. 6 та 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Так позивач вказав, що зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_1 знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» відтворює назву відомого в Україні твору літератури, створеного власною працею автора ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1», а отже відповідач Державна служба інтелектуальної власності України не мала, на думку позивача, жодних правових підстав для реєстрації свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_1.

Під час розгляду справи позивач змінив підстави позовних вимог та просив визнати свідоцтво недійсним, оскільки відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, через те, що ВАТ «НПК «Галичина» є власником пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1, а тому реєстрація спірного знаку може ввести споживачів в оману щодо особи, яка надає послуги, зокрема організація відпочинку.

Також позивач в якості зміненої підстави позову вказав на те, що видача свідоцтва на ім'я ОСОБА_1 порушує права ВАТ «НПК «Галичина», а отже таке свідоцтво на підставі ст. 19 Закону України «Про охорони прав на знаки для товарів і послуг» може бути недійсним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги зі зміненими підставами позову підтримали та просили про задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про змін підстав позову.

Також представники вказали, що висновком експерта №49 від 30.10.2013 року судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, проведеної за ухвалою суду від 19.09.2013 року, встановлено, що стосовно таких, наведених у свідоцтві України НОМЕР_1 послуг 36 класу МКТП, як: операції з нерухомістю, житлове керування, посередництво у забезпечуванні житлом; збирання наймової плати; наймання (орендування) квартир; агентства нерухомого майна; керування нерухомим майном, знак «ІНФОРМАЦІЯ_1», за вказаним свідоцтвом є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України проти позову заперечував, посилаючись на те, що службою було здійснено реєстрацію знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» із дотриманням всіх передбачених законом вимог та у встановленому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову також заперечував, вказавши на відсутність в позивача будь-яких порушених прав внаслідок реєстрації спірного позначення, а також пропуску позивачем строку позовної давності, який розпочав свій перебіг з 25.04.2008 року, тобто з дати опублікування відомостей про видачу оспорюваного свідоцтва, а тому такий строк сплив ще 25.04.2011 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом тільки 22.04.2013 року та не подав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Кім того представник вказав на невідповідність вищевказаного висновку експерта №49 від 30.10.2013 року судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності чинному законодавству, оскільки вважає, що експерт не мав права проводити дане дослідження та саме дослідження проведено з порушеннями методології.

Представник третьої особи у справі ТОВ «Інвестиції і консалтинг» проти позову заперечував, підтримав позицію представника ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що Державним департаментом інтелектуальної власності України, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, 25.04.2008 року видано на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що 25.04.2008 року було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Також встановлено, що ТОВ «Інвестиції і консалтинг» володіє житловим комплексом з розвинутою інфраструктурою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Трускавці і засновком товариства є ОСОБА_1.

В то же час, Ват НПК «Галичина» є власником пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в АДРЕСА_1.

Як вказують представники позивача, через те, що ВАТ «НПК «Галичина» є власником пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1, то реєстрація спірного знаку може ввести споживачів в оману щодо особи, яка надає послуги, зокрема організація відпочинку.

Відповідно до висновку експерта №49 від 30.10.2013 року судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, проведеної за ухвалою суду від 19.09.2013 року, встановлено, що стосовно таких, наведених у свідоцтві України НОМЕР_1 послуг 36 класу МКТП, як: операції з нерухомістю, житлове керування, посередництво у забезпечуванні житлом; збирання наймової плати; наймання (орендування) квартир; агентства нерухомого майна; керування нерухомим майном, знак «ІНФОРМАЦІЯ_1», за вказаним свідоцтвом є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги.

В судовому засіданні судовий експерт Жила Б.В., яки проводив зазначене вище дослідження, підтвердив викладені ним висновки.

Згідно п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

В той же час, судом встановлено, що позивач ВАТ «НПК «Галичина» не надає самостійно вказаних вище послуг із використанням спірного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а здійснює згідно витягу з державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців діяльність з виробництва продуктів нафто перероблення, виробництво електроенергії, постачання пари, гарячої води та кондіціонованого повітря, оптову торгівлю твердим, рідким , газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібну торгівлю парним.

Також встановлено, що позивачем не подано доказів на підтвердження вчинення дій спрямованих на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» як знаку для товарів чи послуг, чи доказів того, що товариством здійснено значну чи серйозну підготовку для його використання як позначення для послуг, що надаються позивачем.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Виходячи з викладеного, вбачається, що з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг може звернутись лише та особа, яка має намір захистити свої порушені, невизнані чи оспорені права, а тому передумовою для такого звернення має бути обов'язкова наявність таких порушених, невизнаних чи оспорених прав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає недоведеним факт наявності порушених, невизнаних чи оспорених прав позивача, пов'язаних із використанням спірного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а отже в позивача ВАТ «НПК «Галичина» фактично відсутні підставі для звернення до суду із вказаним вище вимогами.

В свою чергу слід зазначити, що статтею 257 ЦК України встановлено загальної строк позовної давності тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності в даному випадку розпочав свій перебіг з 25.04.2008 року, тобто з дати опублікування відомостей про видачу оспорюваного свідоцтва, а тому такий строк сплив ще 25.04.2011 року, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом тільки 22.04.2013 року та не подав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

На переконання суду, позивач, маючи наміри здійснювати власну діяльність із використанням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», мав можливість та був зобов'язаний з'ясувати чи не використовується дане позначення іншою особою.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд, враховуючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності та з урахуванням викладеного вище, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 3, 11, 33, 57, 60, 61, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг», про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Зінченко С. В.