Рішення № 39423486, 12.06.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/19704/13-ц

Провадження № 2-138/14 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Пономарьові М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити йому у користування житлову кімнату № 11,79 кв.м, а відповідачці ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 19,0 кв.м, підсобні приміщення - кухню, коридор, санвузол - залишити у спільному користуванні.

23.01.2014 року в судовому засіданні судом, не виходячи до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_3.

28.01.2014 року, в зв'язку з залученням до участі в справі другого відповідача, ОСОБА_1 подав суду заяву про зміну предмету позову відповідно до якої просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити йому у користування житлову кімнату № 11,79 кв.м, а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - житлову кімнату площею 19,0 кв.м, підсобні приміщення - кухню, коридор, санвузол - залишити у спільному користуванні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності. Зокрема, кожній із сторін належить по 1/3 частині спірної квартири. Вказана квартира складається з двох ізольованих житлових кімнат площею 11,79 кв.м, та 19,0 кв.м, також має допоміжні приміщення - кухню, санвузол, коридор.

Позивач зазначив, що він та ОСОБА_2 зареєстровані та постійно проживають в спірній квартирі. Тоді як третій співвласник - ОСОБА_3 - не зареєстрована та фактично не проживає в спірній квартирі, не використовує спірне житло для особистого проживання.

Позивач зазначив, що сторони не є членами однієї сім`ї. ОСОБА_3 не є його родичкою. Разом з цим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є родичами, зокрема, ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_3, особами однієї статі, в зв'язку з чим їм може бути виділена у спільне користування кімната площею 19,0 кв.м..

Позивач посилається на те, що згідно порядку користування квартирою, який фактично склався та існує на даний час, він користується кімнатою площею 11,79 кв.м, іншого житла не має. Відповідачка ОСОБА_1 користується житловою кімнатою площею 19,0 кв.м. Окрім нього та ОСОБА_1 в спірній квартирі більше ніхто не проживає.

Позивач вважає, що виходячи з порядку користування спірною квартирою, який склався на даний час, а також з огляду на те, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є між собою родичами, особами однієї статі, в спірній квартирі має бути встановлений порядок користування житлом за запропонованим ним порядком. Такий порядок, на думку позивача, буде відповідати інтересам всіх співвласників і не буде порушувати права жодного із власників житла.

28.02.2014 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, яка ухвалою суду від 06.05.2014 року, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити їй у користування житлову кімнату № 11,79 кв.м, а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - житлову кімнату площею 19,0 кв.м, підсобні приміщення - кухню, коридор, санвузол - залишити у спільному користуванні.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви, ОСОБА_3 посилається на те, що сторони - ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками спірної квартири. Кожному із них належить по 1/3 частині спірної квартири.

ОСОБА_3 зазначила, що в добровільному порядку вона з іншими співвласниками не може дійти згоди щодо спільного користування вказаною квартирою.

Враховуючи, що право власності на частину спірної квартири вона отримала в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, яка аж до своєї смерті користувалася кімнатою 11,79 кв.м, яку і заповіла їй, ОСОБА_3 просить виділити у користування цю кімнату саме їй.

При цьому ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 1975 року перебували у зареєстрованому шлюбі і користувалися житловою кімнатою площею 19,0 кв.м., то саме їм і має бути виділена кімната 19,0 кв.м. На даний час ОСОБА_1 самовільно зайняв кімнату площею 11,79 кв.м та безперешкодно користується нею.

ОСОБА_3 зазначила в позовній заяві, що вона не є членом сім`ї, а ні ОСОБА_1, а ні ОСОБА_2, тому їй не може бути виділена житлова кімната з жодним з цих відповідачів, бо в цьому випадку будуть порушені її права. Враховуючи, що вона є сторонньою для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 людиною, незаміжня, особа репродуктивного віку, має потребу в облаштуванні особистого життя, їй має бути виділена кімната площею 11,79 кв.м, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як подружжю, має бути виділена кімната площею 19,0 кв.м.

Виходячи наведеного просить задовольнити її позов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги первісного позову і просили його задовольнити. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просили відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала вимоги зустрічної позовної заяви і просила задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила. Виходячи з цього, суд, з врахуванням думки всіх учасників процесу вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні як первісного позову так і зустрічної позовної заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.10.1975 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.03.2002 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 купили, в рівних долях кожний, квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з двох жилих кімнат. Загальна площа квартири - 51,00 кв.м, жила площа - 30,20 кв.м (а.с. 5).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 13).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.08.2013 року, ухваленого в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с.7).

13.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 93).

Виходячи з наведеного судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 на час розгляду справи належить позивачеві ОСОБА_1, його колишній дружині - відповідачці ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному. Таким чином, виходячи з загальної площі квартири - 51,00 кв.м, та жилої площі - 30,20 кв.м, на кожного із співвласників припадає по 17,0 кв.м загальної площі та по 10,06 кв.м - жилої площі.

Оскільки сторони, які не є членами однієї сім`ї, не дійшли згоди щодо спільного користування квартирою, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 звернулися до суду з первісним та зустрічним позовами.

З технічного плану квартири АДРЕСА_1 вбачається, що квартира має дві ізольовані кімнати площею 11,79 кв.м та 19,0 кв.м, кухню, ванну кімнату, туалет, коридор. Загальна площа квартири - 51,00 кв.м, жила площа - 30,20 кв.м (а.с. а.с. 9-10).

Отже, на кожну сторону, як співвласника квартири припадає по 10,06 кв. м. житлової площі. При цьому, у варіанті запропонованому позивачем, на нього, як співвласника припадатиме 11,79 кв.м, а на двох інших співвласників - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 9,50 кв.м., а у варіанті запропонованому відповідачкою ОСОБА_3 на неї буде припадати 11,79 кв.м, а на інших двох співвласників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 9,5 кв.м. (дві кімнати площею 11,79 кв.м та 19,0 кв.м).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Установлення співвласниками порядку користування квартирою (будинком) з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них (Правова позиція ВСУ у справі № 6-12цс13).

При визначенні порядку користування зазначеного майна слід обирати такий варіант, при якому частки майна, які виділяються співвласникам, найбільше відповідають їхнім ідеальним часткам.

У даному випадку сторони не досягли згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном й кожна із сторін запропонувала свій порядок користування квартирою.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом вважає за можливе виділити у спільне користування відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату жилою площею 19,0 кв.м, а йому - ОСОБА_1 - кімнату жилою площею 11,79 кв.м, залишити місяця загального користування в спільному користуванні усіх власників.

Відповідачка ОСОБА_3, в свою чергу, вважає, що кімнату розміром 11,79 кв. м належить надати саме їй в особисте користування, а кімнату площею 19,0 кв.м в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишивши місяця загального користування в спільному користуванні усіх власників.

Разом із тим, у спірній квартирі є лише дві кімнати й виділити кожному з трьох співвласників окрему кімнату не виявляється можливим.

Кожен із співвласників квартири не має переваг перед іншим, а тому не можна, не порушуючи прав інших, виділити у користування будь кого з них ту одну кімнату площею 11,79 кв. м, яка до речі є більшою за долю одного співвласника у спільній частковій власності.

Також не є можливим поселити двох з співвласників до однієї кімнати, виходячи з того, що кожен із співвласників не є членом сім'ї один одного, не пов'язані спільним побутом, є особами різної статі.

При вирішенні даної справи судом враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають на даний час у шлюбі, та не є членами однієї сім'ї. Виділення цим особам у спільне користування кімнати площею 19,0 кв.м буде протирічити чинному законодавству, зокрема вимогам ч. 2 ст. 50 ЖК України, оскільки вони є особами різної статі.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути виділена у спільне користування кімната житловою площею 19,0 кв.м. Та обставина, що сторони з 1975 року до грудня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі не може бути підставою для виділення їм у спільне користування однієї кімнати, оскільки на сьогодні вони не є членами однієї сім`ї.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має бути виділена у спільне користування житлова кімната площею 19,0 кв.м лише з тих підстав, що вони є особами однієї статі, оскільки відповідачі, хоча і є родичами (тіткою та племінницею), проте вони не є членами однієї сім`ї, не пов'язані між собою спільним побутом, ОСОБА_3 є повнолітньою особою, репродуктивного віку, має намір проживати у квартирі як самостійний наймач та має намір у майбутньому створити свою сім'ю. Та обставина, що на даний момент ОСОБА_3 постійно у спірній квартирі не проживає, що нею не оспорюється, не може бути підставою для виділення їй та відповідачі ОСОБА_2 у спільне користування кімнати площею 19,0 кв.м, оскільки на думку суду це призведе до порушення прав обох сторін.

Ураховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про неможливість визначення порядку користування спірною квартирою за жодним із варіантів запропонованих сторонами, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні як первісного позову, так і зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 317, 321, 355, 356, 358 ЦК України, ст. ст. 50, 150 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: