Ухвала суду № 39423004, 20.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 268/580/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5067/2014

Єдиний унікальний номер 268/580/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/5067/2014

Головуючий у 1 інстанції Єжов В.А.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гусєва В.В.

суддів Постолової В.Г., Резникової Л.В.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 07 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Астра Банк», ОСОБА_2, про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Індіго», пізніше уточнивши позовні вимоги, в якому посилалась на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16 січня 2012 року, було пошкоджено належний їй автомобіль «Mitsubishi Lancer 2,0», державний знак НОМЕР_1. Відповідно до постанови Кіровського районного суду міста Макіївки від 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження від 17 лютого 2012 року вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 47666,88 гривень. Ремонті роботи були виконані ФОП ОСОБА_3 на суму 47624,60 гривень, яка була сплачена за квитанцією 20 червня 2012 року. 22 грудня 2011 року з ТДВ «СК «Індіго» був укладений договір страхування наземного транспорту № 206-03762-11. Оскільки страховиком не виконуються обов*язки за договором страхування, просила стягнути страхове відшкодування за страховим випадком у розмірі 47074,60 гривень, пеню у розмірі 9343,28 гривень, інфляційні у розмірі 805,80 гривень та 3% річних у розмірі 1975,96 гривень.

Рішенням Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 07 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК «Індіго» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 206-03762 від 22 грудня 2011 року в сумі 12380,62 гривні, пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування в сумі 2458,83 гривні, інфляційні в сумі 112,66 гривень та 3% річних в сумі 519,99 гривень. Вирішено питання про судовий збір.

Зазначене рішення оскаржене позивачкою ОСОБА_1, яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник ТДВ «СК «Індіго» ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

Представник ПАТ «Астра Банк» Ємельяненко І.В. в судовому засіданні не заперечував прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не прибув про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобо*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 22 грудня 2011 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТДВ «СК «Індіго» з іншої сторони, укладено договір страхування наземного транспорту № 206-03762-11, за умовами якого відповідач забов*язується здійснити виплату страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку, строк дії договору до 22 грудня 2012 року (а.с.5-6).

Об'єктом страхування були майнові інтереси ОСОБА_1, пов'язані з володінням, користуванням та розпоряджанням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем «Mitsubishi Lancer 2,0», державний знак НОМЕР_1, оціночною вартістю 110 000 гривень.

Згідно п.7.1 Договору страхування встановлена франшиза в розмірі 0,50% від оціночної вартості автомобілю, зазначеної в договорі страхування.

16 січня 2012 року на вулиці Леніна в місті Макіївка Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer 2,0», державний знак НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху та скоїв наїзд на автомобіль «Шевроле», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

З метою отримання відшкодування, ОСОБА_1 повідомила ТДВ «СК «Індіго» про настання страхового випадку, що сторонами не заперечувалось.

Вигодонабувачем за договором страхування сторони визначили ПАТ «Астра Банк», яке не заперечувало проти виплати страхового відшкодування позивачці ОСОБА_1

Згідно звіту № 17/02-3М від 17 лютого 2012 року про визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Mitsubishi Lancer 2,0», державний знак НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 47666,88 гривень, виходячи з ринкової вартості автомобіля, яка склала 208973,86 гривень (а.с.8-12).

З акту виконаних робіт № 55 від 20 червня 2012 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, вартість ремонтних робіт складає 47 624,60 гривень, яка внесена в касу згідно квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 20 червня 2012 року і в цей же день автомобіль був прийнятий позивачкою після проведеного ремонту.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не виконала взяті на себе за Договором страхування обов*язки щодо погодження станції технічного обслуговування.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами статті 982 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами Договору страхування є предмет Договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами законодавства.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Сторонами у судовому засіданні не заперечувався факт того, що повідомлення про страховий випадок позивачкою було зроблено своєчасно.

Проте, представником відповідача заперечувався факт погодження позивачкою із страховиком станція технічного обслуговування, де буде ремонтуватись автомобіль.

Згідно п. 18.2.9 договору страхування страхувальник забов*язаний письмово погоджувати зі Страховиком (його представником) вибір Станції технічного обслуговування для проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Відповідно до п. 18.3.5 страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування на суму, що не перевищує 50% від розміру матеріального збитку, якщо Страхувальник після страхового випадку відремонтував пошкоджений транспортний засіб на станції технічного обслуговування, що не акцептована Страховиком, без письмового погодження Страховика, або виконав ремонт своїми силами (на СПД, що мають право на здійснення ремонтних робіт тощо).

Представник позивачки в судовому засіданні наголошував на тому, що таке погодження було проведено у телефонному режимі, проте не заперечував, що письмового погодження про вибір станції технічного обслуговування та ремонту автомобіля між сторонами не проводилось.

Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи сторін в зазначеній частині та дійшов обґрунтованого висновку, виходячи з того, що позивачкою на підтвердження своїх вимог в частині погодження станції технічного обслуговування не надано будь-яких належних та допустимих доказів.

Таким чином, сума страхового відшкодування судом першої інстанції обґрунтовано зменшена на 50% від суми збитків, на чому наполягав представник ТДВ «СК «Індіго».

Згідно частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачене Договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета Договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно п. 22.6 Договору страхування у разі, якщо на момент настання страхового випадку страхова сума становить певну частку від ринкової вартості застрахованого транспортного засобу, розмір збитку визначається у такій же частці від фактичного розміру збитку.

З урахування зазначеної норми Закону та узгоджених умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що страхове відшкодування за договором становить 12380,62 гривні та навів детальний розрахунок визначеної суми.

При визначенні розміру пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з фактичного розміру збитків Страхувальника.

Сплата встановленої договором або законом неустойки, як визначено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України, є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 25.3 Договору страхування за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки.

Згідно п.22.5 Договору страхування, страховик зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів скласти та затвердити страховий акт, виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена протягом п'яти робочих днів після затвердження страхового акта.

Встановивши факт невиконання зазначених умов договору зі сторони відповідача, суд першої інстанції з врахуванням зазначених вище строків та розміру подвійної ставки НБУ, провів детальний розрахунок і обґрунтовано визначив розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування з 12 вересня 2012 року по 04 лютого 2014 року в розмірі 2458,83 гривні.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.21 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Встановивши, що відповідачем було прострочено виконання грошового забов*язання, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки інфляційні нарахування в розмірі 112,66 гривень та 3% річних в розмірі 519,99 гривень. Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних є правильним, підстав для його перерахунку не вбачається.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та наданих сторонами доказах.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 07 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: