Ухвала суду № 39422972, 29.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 262/7537/13-к

Номер провадження 11/775/546/2014

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Шика В.В.,

суддів Котиша О.П., Сєдих А.В.,

за участю прокурора Саєнка М.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула 29 травня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Орловської області Російської Федерації, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий

засуджений за ст.. 121 ч. 1 КК України до п'яти років позбавлення волі; із засудженого стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну і моральну шкоду, а також судові витрати.

Вироком суду встановлено, що 24 березня 2012 року приблизно о 00.30 год. ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні бару «Кландайк» м. Моспине Пролетарського району м. Донецька, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень наніс потерпілому ножем два удари в область грудної клітини, спричинивши тяжке і середньої тяжкості тілесні ушкодження, і один удар у область паху, спричинивши легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Захисник у своїй апеляції, не погодившись з вироком суду першої інстанції, просить його скасувати і справу направити прокурору для організації додаткового розслідування, посилаючись на те, що у справі мають місце неповнота і однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі винного.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого і його захисника, які підтримали апеляцію і просили задовольнити її, думку прокурора, який вважає, що порушення судом вимог КПК при постанові вироку мають місце, але вони є підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, а не на додаткове розслідування; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно вимогам ст.ст. 323, 334 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим; мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку зазначаються обставини, які визначають ступінь винуватості, обтяжують і пом'якшують покарання, докази, на яких ґрунтується висновок суду з вказівкою мотивів, за якими суд відхиляє інші докази.

Згідно вимог кримінально-процесуального закону висновки суду щодо оцінки доказів викладаються у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Проте, суд першої інстанції при постанові вироку не дотримався зазначених вимог закону.

Передбачений ч. 1 ст. 121 КК України злочин характеризується умисною виною. У разі, якщо прямий умисел винного був спрямований на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, я фактично було спричинене більш легке тілесне ушкодження, відповідальність повинна наставати за замах на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Між тим, у викладеному в мотивувальній частині обвинуваченні, визнаного судом доведеним, суд, зазначивши, що ОСОБА_1, діючи умисно, з метою спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень наніс йому три удари ножем, в результаті чого від одного удару спричинено тяжке тілесне ушкодження, а від інших ударів - відповідно середньої тяжкості тілесне ушкодження і легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Тобто, суд, визначивши у вироку спрямованість прямого умислу підсудного на заподіяння ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження чомусь відокремив ступінь тяжкості кожного із трьох тілесних ушкоджень, а саме, зазначив, крім заподіяння потерпілому від одного удару ножем тяжкого тілесного ушкодження, а від двох інших - більш легких тілесних ушкоджень. При цьому судом не було прийнято до уваги додатковий висновок судово-медичного експерта № 88 від 10 травня 2012 року про те, що всі виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 320-321).

На початковій стадії досудового розслідування ОСОБА_1 не заперечував факт застосування ножа при заподіянні тілесних ушкоджень під час бійки, але наполягав на тому, що захищався від групи осіб, які його били. В судових засіданнях показання свої змінив, пояснивши, що ці показання на досудовому слідстві вимушений був дати в результаті погроз розправи та під диктовку працівників міліції.

Проте, суд формально підійшов до перевірки заяви ОСОБА_1 про застосування щодо нього з боку працівників міліції незаконних методів ведення дізнання і слідства і передчасно без ретельної перевірки дійшов висновку про її не підтвердження, пославшись лише на відсутність відповідної скарги під час досудового слідства і присутність при допиті захисника. З приводу заяви не були допитані працівники міліції, які приймали від ОСОБА_1 пояснення, заступник начальника слідчого відділу і слідчий, які допитували його у якості підозрюваного і обвинуваченого. Сама заява не була підставою для перевірки її прокурором. Про необхідність ретельної перевірки таких заяв йдеться у п. 11 постанови № 2 Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005 року.

Крім того, зазначивши у вироку при оцінці показань свідка ОСОБА_4 щодо факту побиття потерпілим ОСОБА_1 наявність у свідка дружніх стосунків з підсудним те, що не виключає можливості із-за таких стосунків намагання свідка при дачі показань уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинений злочин, суд на думку колегії суддів допустив припущення при оцінки доказів, що є недопустимим.

Зазначені порушення кримінально-процесуального закону є суттєвими, а тому вирок суду неможна визнати законним і обгрунтованим, який підлягає скасуванню з направленням справи до суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

При новому розгляді необхідно врахувати наведене, розглянути справу з додержанням вимог закону і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 362, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію захисника задовольнити частково.

Вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути до суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді залогу залишити без зміни.

Судді: