Вирок № 39422092, 23.06.2014, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000

Справа № 677/161/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2014м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Чорної Л.М.

суддів Красняка В.І., Вознюка Р.В.

при секретарі Петрокушиній Н.В.,Федченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013240220000145 від 11.02.2013р. по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Старокостянтинів Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, невійськовозобов'язаного,

за ч.1 ст.115 КК України;

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, невійськовозобов'язаного,

за ч.1 ст.396 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення - прокурора Гунько О.Б., потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_16,ОСОБА_3, представника потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_4,

зі сторони захисту - обвинувачених-цивільних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 - ч. 1 ст. 396 КК України за таких обставин: «08.01.2011 року ОСОБА_1, зустрівшись в м.Старокостянтинові з ОСОБА_2, на протязі дня спільно вживали алкогольні напої в різних місцях міста. Зокрема, цього ж дня в період приблизно з 19 до 24 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вживали спиртні напої в барі «Гамбрінус», що розташований в м.Старокостянтинові по вул.Софіївській, 1«а». Після цього, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли з вказаного бару та сіли у автомобіль під керуванням невстановленого слідством водія.

09.01.2011 року близько 01 години рухаючись автомобілем вулицями м.Старокостянтинова ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили придбати цигарки, для чого зупинились на проїзній частині дороги біля торгівельного кіоску №6 розташованого по вул.Попова, 28, що в м.Старокостянтинові. В цей час ОСОБА_1 побачив ОСОБА_7, яка йшла в його напрямку із кіберспортивного клубу «Бункер», що розташований по вул. Софіївській, 2 у м.Старокостянтинові, рухаючись по тротуарній доріжці зі сторони алеї Хохтіф до місця свого проживання, яке знаходиться в АДРЕСА_3. Коли ОСОБА_7 проходила повз автомобіль, ОСОБА_1 запропонував їй проїхатися з ним та ОСОБА_2 на автомобілі. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 сіли в автомобіль та поїхали вулицями м.Старокостянтинова. Близько 02 години вони приїхали до поля колишнього військового радгоспу, яке розташоване за містом, поблизу вул.Заїкіна м.Старокостянтинова, на відстані близько 700 метрів від межі міста, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля, який одразу ж поїхав у невідомому напрямку.

ОСОБА_2 через погане самопочуття, внаслідок вживання надмірної кількості алкоголю, відійшов у сторону. ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_7 Під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на грунті неприязних відносин, виникла сварка.

В ході даного конфлікту ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх тяжкі наслідки, маючи значну перевагу у фізичній силі над неповнолітньою ОСОБА_7, з метою вбивства, умисно, кистю правої руки схопив потерпілу ОСОБА_7 за шию, і шляхом її стиснення із прикладанням значного фізичного зусилля, перекрив доступ повітря до життєво важливих органів останньої та утримував ОСОБА_7 до того часу, поки вона не перестала здійснювати активні дії, після чого положив її на землю.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді механічної асфікції шляхом стиснення органів шиї, переломів підязикової кістки-відкритого згинального перелому зовнішньої поверхні правого великого ріжка, крововиливи в м»які тканини шиї в проекції підязикової кістки справа та попередньо-зовнішніх поверхнях в проекції щитовидного хряща зліва, які могли утворитися одномоментно від примусового здавлення дистального кінця правого великого ріжка у внутрішньому напрямку, а верхнього кінця правого малого ріжка у зовнішньому напрямку, під час сторонньої, спрямованої у напрямку ззовні-досередини дії на праву бокову поверхню шиї ОСОБА_7 та відповідно до висновку судово-медичного експерта №11 від 22.03.2011 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які безпосередньо перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої ОСОБА_7

В подальшому, після вчинення вбивства ОСОБА_7, ОСОБА_1 з метою приховування слідів злочину та не бажаючи бути викритим у його вчиненні, попросив ОСОБА_2, який на момент вчинення даного злочину знаходився неподалік, допомогти йому віднести тіло ОСОБА_7 у глиб незібраного соняшникового поля.

ОСОБА_2 погодився та, взявши труп потерпілої за ноги, а ОСОБА_1 попід пахви рук ззаду, перенесли тіло ОСОБА_7 у глиб вказаного поля, де ОСОБА_1 дістав з кишені одягу потерпілої належний їй мобільний телефон «Samsung gts 3010» та вимкнувши його покинули місце події.

Також ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, а також про обставини вчинення даного злочину та місце залишення трупа потерпілої, умисно нікому про це не повідомляв, не бажаючи щоб сам факт злочину і особа, яка його вчинила стали відомі правоохоронним органам.

15.01.2011р. біля 16 години труп ОСОБА_7 виявлено жителем м.Старокостянтинів ОСОБА_8»

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1

свою вину у вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст.115 КК України заперечив, суду пояснив, що від раніше даних на досудовому слідстві зізнавальних показань відмовляється повністю,зазначивши, що в середині лютого 2011 року та на початку березня 2011року його викликали в райвідділ міліції м. Старокостянтинова де він розповів, що по факту вбивства ОСОБА_7 від знає лише те про що говорять в м.Старокостянтинові, а також повідомив, що він знайомий з братом загиблої ОСОБА_9.

06 квітня 2011 року десь приблизно о 15 год. йому зателефонували і попросили підійти до райвідділу м.Старокостянтинова, коли він підійшов то його посадили в автомобіль, де крім нього знаходилось ще троє незнайомих йому чоловіків, наділи на руки кайдани, на голову темну шапку та вивезли в поле за межі м. Старокостянтинова. На полі його били, на пальці рук і ніг надівали клеми і по них пускали струм, від чого він відчував сильний біль. Окрім того йому словесно погрожували, чим змусили визнати себе винним у вчинені вбивства ОСОБА_7, проте ніякого вбивства він не вчиняв. Вину свою на досудовому слідстві визнавав через застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, попередній адвокат призначений слідством також переконував його визнавати вину.

Про факт застосування до нього психологічного тиску та насильства раніше не повідомляв, тому як був дуже наляканий, боявся за своє життя.

З ОСОБА_2 він перебуває у дружніх стосунках, 08 січня 2011 року вони не бачились. 07 січня 2011 року він був вдома до нього зайшли двоє знайомих ОСОБА_10 і ОСОБА_11, з якими він відпочивав у кафе «Веселка». 08 січня 2011 року він був у гостях ОСОБА_12, вони дивились телевізор приблизно до 22 години. Потім він пішов додому, дорога займає приблизно 20 хвилин. Коли прийшов додому повечеряв і ліг дивитись телевізор, котра була година він не дивився, мати уже відпочивала у своїй кімнаті.

На очній ставці між ним та ОСОБА_2, при відтворенні обстановки та обставин події повторював те, що його змусили говорили працівники міліції, оскільки боявся за своє життя, сказав, що сам вбив ОСОБА_7, не хотів оговорювати ОСОБА_2. Місце вчинення злочину показав сам на власний розсуд, показавши на узбіччя дороги і сказав, що тіло переніс на поле, однак місця де знайшли ОСОБА_7 він не знав. Вбивства ОСОБА_7 він не вчиняв і її ніколи не бачив.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що відмовляється від всіх раніше даних ним зізнавальних показань по вчиненню злочину за ч. 1 ст. 396 КК України, також пояснив, що 06 квітня 2011 року він займався по господарству у себе вдома в с.Коржівка Старокостянтинівського району. В той час знаходився на підписці про невиїзд в зв'язку із вчиненням крадіжки. Десь біля 11 год. побачив як до його господарства під'їхала машина салатового кольору до якої його запросили сісти працівники міліції. Потім йому наділи на голову темну шапку, а на руки кайдани і повезли на якесь поле, по дорозі його били пластмасовою пляшкою з водою по голові. А коли привезли на поле то вдарили у груди, від удару він впав на землю і тоді били ногами, запитували де він був 08 січня 2011 року, на що він відповів, що був в с. Григорівка у своїх знайомих ОСОБА_13. Ще питали кого він знає із м. Старокостянтинів, він відповів, що ОСОБА_14. Його примушували зізнатись, що він разом із ОСОБА_14 вбив ОСОБА_7. Коли він лежав на землі, то відчув, що на мізинці ніг одівали дріт і підключали електричний струм, від чого відчував сильний біль, який час від часу повторювався, це тривало близько однієї години. Під час тортур його змушували зізнатись у співучасті у вбивстві ОСОБА_7, наголошували, що це тільки початок і згодом буде набагато гірше. Коли він погодився визнати себе причетним до скоєння вбивства ОСОБА_7 йому розповіли про обставини вчинення злочину, розповіли, що говорити слідчому та налили горілки і відвезли до райвідділу міліції м. Старокостянтинів, де повели на четвертий поверх в кабінет до слідчого. Він розповів слідчому, те що йому сказали говорити на полі, протокол підписав не читаючи.

Коли відбувалось відтворення обстановки та обставин події та очна ставка з обвинуваченим ОСОБА_1 він розповідав і показував те, що йому було сказано працівниками міліції.

Він вказав за якою адресою проживала ОСОБА_7, оскільки перебуваючи у лютому 2011 року у свого знайомого, він показав йому будинок, де проживала дівчина, яку знайшли на полі. У кафе «Гамбрінус» він з ОСОБА_1 відпочивав у грудні 2010 року, а не 8 січня 2011р.

У знайомих ОСОБА_13 він перебував з 6 січня до 10 січня 2011р., 8 січня 2011р. приходили колядники, потім чоловік ОСОБА_13 пішов спати, а він ще сидів із ОСОБА_13, розмовляв. Вона шукала свій мобільний телефон і він їй дзвонив, щоб вона швидше його знайшла, було біля трьох годин ночі. 10 січня від ОСОБА_13 він поїхав на роботу в м. Хмельницький, однак ОСОБА_13 не хочуть цього підтвердити. Ніякого відношення до вбивства ОСОБА_7 він не має. Обвинуваченого ОСОБА_1 і себе він оговорив після погроз і тортур працівників міліції, боявся за своє життя.

Судом встановлено, що 15.01.2011р о 16 годині на соняшниковому полі, яке розташоване на відстані близько 700 м від м. Старокостянтинова поблизу вулиці Заікіна виявлено труп ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті, що підтверджується протоколами огляду місця події від 15 та 16 січня 2011р., показаннями свідка ОСОБА_8, який виявив труп, показаннями свідка ОСОБА_15, який проводив огляд місця події, показаннями потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_3 щодо смерті їх дочки ОСОБА_7, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_17 та висновком судово-медичної експертизи №11 від 22.03.2011р. щодо причин смерті ОСОБА_7 та орієнтованого часу настання смерті з 09 по 11 січня 2011 року, що свідчить про факт вчинення злочину.

Проаналізувавши матеріали провадження, надані суду докази, матеріали перевірки по фактам незаконних методів дізнання та слідства здійснених працівниками Старокостянтинівського РВ відносно ОСОБА_1, заслухавши показання свідків, інших учасників судового слідства, суд вважає що під час судового розгляду даного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів в суді для доведення винуватості вказаних осіб у вчинені ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а ОСОБА_2 - ч.1 ст.396 КК України, і вичерпані можливості їх отримати.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час судового слідства обвинувачені відмовились від своїх попередніх показань, в яких вони визнавали свою вину, в тому числі і від написаних ними власноручних явок з повинною, мотивуючи це тим, що до них застосовувались незаконні методи дізнання та слідства.

Як на докази, що підтверджують вину підсудних в пред'явленому обвинуваченні, прокурор в судовому засіданні посилається на зізнавальні показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дані в ході досудового слідства, висновки судово-медичних експертиз, судово-психологічних експертиз, висновок експертизи волокон та волокнистих матеріалів, показання потерпілих, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_8, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_13.

В обґрунтування вини обвинувачених, прокурор посилається на визнання ними своєї вини під час досудового слідства, зазначаючи, що зізнавальні показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надані у 2011 році, і відповідно до положень КПК України в редакції закону 1960 року є доказами.

Однак відповідно до ч.2 ст.74 КПК України (в редакції закону 1960р.) визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Так, згідно явки з повинною ОСОБА_1 (т. 8 а.с.59,60.) він 08 січня 2011 року близько 21 год. пішов у бар «Гамбрінус» у м. Старокостянтинові де були присутні його знайомі ОСОБА_34 та ОСОБА_35 і згодом йому зателефонував його знайомий ОСОБА_2, який підійшов до них і вони разом вживали спиртні напої. Допивши спиртне, вони взяли «таксі» і поїхали до ларька, де ОСОБА_2 купив цигарки, а він вийшовши з машини побачив дівчину, яка йшла зі сторони «болгарських» домів. Він переговорив з нею, вона назвалась ОСОБА_23, він запропонував їй поїхати у напрямку соняшникового поля, так як вони домовились про статевий зв»язок. Біля поля між ними виник конфлікт, він відштовхнув дівчину, вона почала його обзивати, він взяв її за горло і вона впала на сніг. Він злякався, так як вона не подавала ознак життя, і переніс її в друге місце, яке не пам»ятає.

Допитаний 07.04.2011р. як підозрюваний ОСОБА_1 дав детальні показання щодо обставин які він зазначив у явці з повинною, зазначивши, що коли вони на автомобілі «таксі» прибули до поля, він з ОСОБА_23 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_2 поїхав на ньому далі і при вбивстві дівчини його (ОСОБА_2) на місці злочину не було. Після вбивства дівчини він сам переніс її тіло вглиб поля.

Під час проведення 11.04.2011р. відтворення з участю підозрюваного ОСОБА_1, останній підтримав надані раніше показання, вказавши на обставини скоєння ним злочину.

В своїх показаннях від 06.04.2011р. ОСОБА_2 повідомляє,що 08.01.2011р. він зустрівся з ОСОБА_14 і в кафе «Гамбрінус» вони розпивали спиртні напої, потім ОСОБА_14 взяв «таксі» і вони поїхали в мікрорайон « п»ятачок», де з під»їзду вийшла дівчина, поспілкувалась з ОСОБА_14 і всі разом вони повернулись в бар «Гамбрінус»,де вживали спиртне.

ОСОБА_14 домовився з таксистом і вони всі разом кудись поїхали. Потім вийшли з автомобіля, йому стало погано, він почав блювати, і ОСОБА_14 з дівчиною відійшли в сторону. Коли він озернувся, то побачив як дівчина падає біля ОСОБА_14. ОСОБА_14 пригрозив йому, що зробить з його дітьми те саме, якщо він комусь розповість про вчинене. Вони взяли дівчину за руки та ноги і перенесли на поле, де залишили. Після цього вони пішли до ОСОБА_14 додому, де випили горілки.

Допитаний 07.04.2011р. як підозрюваний ОСОБА_2 дав аналогічні за своїм змістом показання, вказавши, що 8.01.2011р. він зустрівся з ОСОБА_14 в м.Старокостянтинів, після того як він зателефонував останньому біля 17 години.

В ході проведення 7.04.2011р. відтворення з участю підозрюваного ОСОБА_2, останній підтвердив надані раніше показання.

Під час судового розгляду, стороною обвинувачення не були усунуті суперечності в показаннях обвинувачених щодо обставин їх зустрічі з потерпілою; щодо їх подальшого спільного проведення часу, та їх перебування на місці вчинення злочину.

Такі суперечності викликають сумнів у добровільності, щирості та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Як вбачається з протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані слідчі дії були проведені з порушенням вимог ст.194 КПК України в редакції 1960 року, яка передбачала, що така слідча дія проводиться за обстановки та умов в яких ці події відбулись в дійсності.

Вказані відтворення проводились у денний час, незважаючи на те, що зі слів підозрюваних події відбувались у нічний час, при цьому вимірювання і хронометраж не проводився. Крім цього, відтворення з участю ОСОБА_2, обставин, які з його слів мали місце на полі, фактично проводилось на спортивному майданчику у м.Старокостянтинові.

У зв'язку з наведеним, здобуті під час проведення відтворень з участю ОСОБА_36 та ОСОБА_2 докази, суд визнає неналежними.

Крім цього, показання ОСОБА_2 щодо залишення трупа ОСОБА_7 обличчям до верху, суперечать обставинам встановленим при виявленні трупа ОСОБА_7 15 січня 2011 року, згідно яких труп був виявлений в положенні обличчям до землі, що також викликає сумнів у добровільності та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_2.

Згідно роздруківки інформації наданої ПрАТ «Київстар» (т.9 а.с.152-158,т.17а.с. 20,25) телефонних з»єднань між абонентськими номерами: НОМЕР_2( яким користувався ОСОБА_2) та НОМЕР_1 ( яким користувався ОСОБА_1.) за період з 03.01.2011р. з 17 год 30 хв до 17.01.2011р. 17 год 47 хв не відбувалось, у зв»язку з чим зізнавальні показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що вони спілкувались по телефону між собою 8.01.2011р. та домовились про зустріч цього ж дня, викликають сумнів в їх достовірності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37, яка працювала в барі «Гамбрінус», не підтвердила факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в барі «Гамбрінус» 8 січня 2011 року в період з 19 до 24 години.

Зізнання ОСОБА_1 в явці з повинною про наміри вступити в статеві стосунки з ОСОБА_7 в ході досудового слідства не перевірялись, хоча при проведенні дослідження трупа ОСОБА_7 експертом виявлено наявність значної кількості крові в піхві останньої (т.6 а.с.86-87), яка може належати як ОСОБА_7 так і іншій особі.

При досліджені трупа ОСОБА_7 виявлено в крові наявність етилового алкоголю в кількості 0,4% (проміле), що може відповідати незначному впливу алкоголю стосовно живих осіб (т.6 а.с.5-7). Проте слідством не встановлено де і при яких обставинах вживала алкоголь за життя ОСОБА_7, не встановлено дані обставини і час судового розгляду провадження.

Як зазначено в обвинувальному акті ( т.19 а.с.2-3) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з бару «Гамбрінус» та сіли у автомобіль під керуванням невстановленого слідством водія. Рухаючись автомобілем, обвинувачені зупинились на проїзній частині дороги біля торгівельного кіоску №6 по вул.Попова,28 в м. Старокостянтинові. Коли ОСОБА_7 проходила повз автомобіль, ОСОБА_38 запропонував їй проїхатись з ним та ОСОБА_2 на автомобілі.

Проте досудовим слідством не встановлено режим роботи даного кіоску, особу продавця який у ньому працював, та не з'ясовано чи бачила ця особа автомобіль на якому обвинувачені під'їхали до кіоску, чи бачила вона ОСОБА_7 та чи сідала остання у автомобіль разом із обвинуваченими.

Суд оцінює критично показання свідка ОСОБА_30 в частині, що вона бачила ОСОБА_7 живою 9 січня 2011р. близько 15 години, оскільки ці показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_33, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, які узгоджуються між собою та іншими матеріалами провадження, не вірити яким у суду підстав немає.

Посилання обвинувачення на те, що при досліджені телефонних з'єднань обвинувачених в період з 8.01.2011р. по 16.01.2011р. вони ймовірно могли знаходитись неподалік місця виявлення трупа ОСОБА_7 є припущенням і ніяким чином не свідчить про те, саме вони вчинили інкриміновані їм злочини.

В своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_2 посилається на те, що він після того як приїхав до ОСОБА_13 6.01.2011р. поїхав від них 10.01.2011р. на роботу в м.Хмельницький.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_2 гостював у неї в будинку з 6 січня 2011 року і вранці 8 січня 2011 року залишив її будинок. Куди він направився після цього їй не відомо.

Обвинувачення в підтвердження перебування ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 з 08 по 09 січня 2011 року та вчинення ним злочину посилається на те, що ОСОБА_2 не міг телефонувати 9 січня 2011 року в 03 год. 38 хв. 17 сек. від ОСОБА_13 з будинку АДРЕСА_4.

В той же час в судовому засіданні допитані як спеціалісти ОСОБА_42 і ОСОБА_43 стверджували, що с. Григорівка знаходиться в зоні дії двох базових станцій і при неможливості телефонного з'єднання однією базовою станцією дзвінок може перехоплюватися другою базовою станцією.

Обвинуваченням надано суду лист ПрАТ «Київстар» від 22.04.2014 року №326910/10/05/11/02, згідно якого проводились натурні випробовування щодо визначення роботи базових станцій, які обслуговували абонентські з'єднання 09 січня 2011 року о 03 год. 38 хв. 17 сек., згідно аналізу яких ОСОБА_2 здійснювати дзвінок з будинку ОСОБА_13 не міг.

Допитаний як спеціаліст в судовому засіданні ОСОБА_42, суду пояснив, що він здійснював вищевказані натурні випробування одноразово.

Як пояснив спеціаліст ОСОБА_43, при одному натурному випробуванні щодо визначення роботи базових станцій встановити точно можливе з'єднання абонента неможливо, оскільки для цього потрібно провести цілий ряд випробувань, за таких же погодних, кліматичних, технічних умов, при яких були здійснені телефонні дзвінки 9 січня 2011року.

Оскільки ці вимоги спеціалістом ОСОБА_42 при проведенні одноразового натурного випробування дотриманні не були, є сумніви в їх достовірності.

Спростовуючи алібі ОСОБА_2 слідство посилається лише на телефонні з'єднання ОСОБА_2 о 03 год. 38 хв. 17 сек. 9 січня 2011р. не перевіривши телефонних з'єднань, які відбулись в той час (а їх було 7) з мобільного телефону останнього і в зоні дії якої базової станції вони відбувались.

Посилання обвинувачення на висновки психологічних експертиз №1519/13-32 від 18 квітня 2013 року та №1518/13-32 від 07.07.2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як на докази, що підтверджують добровільність їх зізнавальних показань під час проведення відтворень обстановки і обставин події з їх участю, є безпідставними, оскільки згідно висновків цих експертиз встановлено відсутність тиску на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише під час проведення відтворення з боку інших учасників слідчої дії, однак ці висновки не спростовують твердження обвинувачених про застосування до них недозволених методів слідства до початку проведення цих слідчих дій, і обвинувачені не стверджували, що такий тиск відбувався під час проведення відтворення.

Посилання обвинувачення на висновок експертизи волокон та волокнистих матеріалів проведеної експертом ОСОБА_44 (т.6 а.с.111-120) не може вважатись достатнім доказом, оскільки як пояснив вказаний експерт в суді висновок зроблений ним щодо виявлення волокон на куртці ОСОБА_1, які за родовими ознаками мають спільну групову належність із волокнами куртки загиблої ОСОБА_7, однак зважаючи на відсутність індивідуалізуючих ознак порівняльних об'єктів не мають достатнього підґрунтя для категоричного висновку щодо походження зазначених волокон саме від куртки ОСОБА_7.

Підставою для дачі дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 та його батьків став рапорт оперуповноваженого ОСОБА_45 від 04.04.2011р. згідно якого ОСОБА_2 вчиняв насильницькі дії щодо ОСОБА_46, погрожуючи їй по телефону, та вимагаючи зустрічі, приїжджаючи до її місця проживання, де міг зустріти ОСОБА_7, окрім того його телефон зафіксований у моніторингу з'єднань стільникового зв'язку на місці виявлення трупа ОСОБА_7 Однак, мобільний телефон ОСОБА_2 був вилучений лише 06.04.2011р. та встановлено номер його сім-карти.

На підтвердження викладених у вказаному рапорті обставин, прокурор жодних доказів не надав і відмовився від допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_46.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у досудового слідства не було об'єктивних даних вважати, що ОСОБА_2 причетній до вбивства ОСОБА_7, проводити обшук за місцем його проживання та його фактичного затримання.

Також залишилось невстановленим яким чином ОСОБА_2 прибув у Старокостянтинівський РВ 06.04.2011р., в той час як в журналі обліку відвідувачів та запрошених до Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, який був досліджений судом, 06.04.2011р. його взагалі не зазначено.

Слідчий ОСОБА_47, допитаний як свідок в судовому засіданні пояснив, що 04.04.2011р. з рапорту працівника міліції ОСОБА_45 він дізнався, що причетним до вбивства ОСОБА_7 може бути ОСОБА_2. Вранці 06.04.2011р. був проведений обшук по місцю проживання ОСОБА_2, який позитивних результатів не дав.

Цього ж числа о 15 год. 50 хв. до нього в кабінет без будь-якого виклику з'явився ОСОБА_2, який в 15-хвилинній розмові повідомив, що ОСОБА_7 вбив ОСОБА_1 в його присутності.

Після бесіди він допитав ОСОБА_2 як свідка, який повідомив, що ОСОБА_1 вбив ОСОБА_7 в його присутності. У зв'язку з цим він дав вказівку оперативним працівникам забезпечити явку до нього ОСОБА_1. Останній з'явився до нього на допит о 19 год. 20 хв. 06.04.2011р..

При цьому слідчий ОСОБА_47 не зміг пояснити суду хто і у зв'язку з чим викликав ОСОБА_1 в Старокостянтинівський РВ на 15 год. 50 хв. 06.04.2011р..

ОСОБА_1 з'явився до нього на допит о 19 год. 20 хв.. Пояснити де з 15 год. 50 хв. до вказаного часу перебував ОСОБА_1 ОСОБА_47 пояснити суду не міг.

Також слідчий ОСОБА_47 не міг пояснити суду, чому він відпустив ОСОБА_2 після допиту як свідка, який зізнався у причетності до вчинення вбивства ОСОБА_7.

В ході досудового слідства 06 квітня 2011 року були проведені судово-медичні експертизи №№89, 90, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Як вбачається із висновків вказаних експертиз, в них не зазначені години проведення огляду обвинувачених та номер приміщення в Старокостянтинівському РВ УМВС України де такий огляд проводився.

Обвинуваченням не надано доказів, в який час та з яких підстав слідчим 06.04.2011р. були призначені судово-медичні експертизи обвинуваченим, а також в який час і де вони проводились.

Ці експертизи були призначені при відсутності будь-яких скарг від свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Вказані обставини свідчать, що у слідчого вже при першому спілкуванні з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виникли сумніви у добровільності їх показань.

В суді як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 стверджують про застосування до них незаконних методів дізнання та слідства. Перевіривши матеріали за фактом неправомірних дій працівників Старокостянтинівського РВ УМВС України відносно ОСОБА_1 встановлено, що перевірка проводилась Старокостянтинівською прокуратурою, тобто органом контролюючим слідство, що може свідчити про можливу упередженість проведеної перевірки.

Згідно матеріалів перевірки прокурором не встановлено хто і коли здійснив фактичне затримання та доставку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до Старокостянтинівського РВ, а також утримання їх в цьому приміщені до проведення допиту слідчим, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.

Спростовуючи показання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо застосування до них 06.04.2011р. недозволених методів слідства, перед проведенням їх перших допитів, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_2 щодо його фактичного затримання цього числа близько 11 години. Не пояснила ким він був фактично затриманий і де перебував з цього часу до першого з'явлення до слідчого, яке відбулось 06.04.2011р. о 15 год. 50 хв. і таким чином не спростували його тверджень, щодо застосування до нього незаконних методів слідства.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обов'язок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі зроблено не було.

Також, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_1 щодо його фактичного затримання близько 15год.15 хв. 06.04.2011р.. Сторона обвинувачення не пояснила ким він був фактично затриманий і де перебував до першого допиту, який почався о 19 год. 22 хв. 06.04.2011р. і таким чином не спростувала його тверджень, щодо застосування до нього незаконних методів слідства.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обов'язок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі зроблено не було.

У рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника».

Як пояснив в судовому засіданні слідчий ОСОБА_47, перші відомості, які свідчили про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_7 він отримав 06.04.2011р. о 15 год. 50 хв. зі слів ОСОБА_2, що свідчить про наявність з цього моменту обґрунтованих підозр ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до вчинення вбивства ОСОБА_7. Однак слідством не була забезпечена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливість під час їх допитів скористатись правовою допомогою, що свідчить про непоправне порушення їх прав на захист.

Показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_32, ОСОБА_31, на які посилається сторона обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не свідчать про причетність останніх до вчинення інкримінованих їм злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження суд виходить з вимог статті 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

У пункті 1 ст.1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Виходячи з оцінки наданих суду доказів у їх сукупності та роз'яснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.96, (п.п. 18, 19) про те, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми мають пряму дію (ст.8), суд зобов'язаний при розгляді конкретних справ керуватись, насамперед, нормами Конституції.

Суд також виходить з рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, де зазначено, що «подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК України (в редакції 1960 року) речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом» та прямо зазначеного у ч.3 ст.62 Конституції України положення про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду даного кримінального провадження не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих їм злочинів, і вичерпані можливості їх отримання, а тому відносно них слід винести виправдувальний вирок.

Відповідно судові витрати, які складаються із вартості проведених експертиз в загальній сумі 48592,28 грн. необхідно віднести на рахунок держави.

Доля речових доказів, які були надані суду, підлягає вирішенню відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Заявлені потерпілими цивільні позови підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та виправдати його за ч.1 ст.115 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та виправдати його за ч.1 ст.396 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Судові витрати, які складаються із вартості проведених експертиз в загальній сумі 48592,28 грн. віднести на рахунок держави.

Цивільні позови ОСОБА_16 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази:

- одяг, взуття, мобільні телефони, карти пам'яті, стартові пакети (т.21 а.с.2,3) - повернути власникам;

- решту речових доказів, зберігати при кримінальному провадженні.

На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили через 30 днів після його проголошення, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданим. Інші учасники кримінального провадження вправі отримати у суді копію вироку за заявами.

Головуючий суддя

Судді:

Суддя Л. М. ЧОРНА