Вирок № 39421991, 15.05.2014, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3848/14-к

Провадження № 1-кп/520/312/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коротаєвої Н.О.,

при секретарі Максимовій В.В.,

за участю прокурора Богомолова Ю.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 08.01.2014 року до ЄРДР за №12014160480000084, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого за наймом, зареєстрованого: АДРЕСА_2, мешкаючого: АДРЕСА_1 не судимого в силу ст. 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, разом з угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.

Так, 07 січня 2014 року о 13.00 годині, керуючи по дорученню технічно справним автомобілем «ВАЗ-21103», р/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, рухаючись в м. Одесі по вул. Космонавтів з боку вул. Терешкової в напрямку вул. Академіка Філатова, напроти будинку № 13, ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину у невстановленому для переходу місці, зліва направо по ходу руху автомобіля. В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_1 були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3.б, 12.1, 12.3 «Правил дорожнього руху України», які вказують на те, що:

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,

порушення виразилося в тому, що маючи об'єктивну можливість, в світлу пору доби, ОСОБА_2 не був уважним, не слідкував за дорожніми обставинами, не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв наїзд на похилого віку пішохода, який перетинав проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів лівої підзвдошної кістки, перелому верхньої гілки лівої лонної кістки, лівої сідаліщної кістки, осколкового перелому дна лівої вертлюжної впадини з переднім вивихом головки лівої гомілкової кістки з тазостегнового суглобу, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Крім того, у зазначений день та час, в порушення вимог п. 2.10 «Правил дорожнього руху України», згідно якого «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

ОСОБА_2 навмисно не залишився на місці події, в органи міліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав та заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв.

Вказані умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

29.03.2014 року між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені потерпілому та обвинуваченому ОСОБА_2

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений і потерпілий, кожен окремо, підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди та призначення ОСОБА_2 узгодженої міри покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки її затвердження, передбачені ч.1 ст.473 КПК України. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 також повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення і затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнього наявні, узгоджена міра покарання відповідає санкції кримінального закону та загальним засадам призначення покарання, визначених у ст.65 КК України.

Цивільний позов прокуратури Київського районного суду м. Одеси в інтересах КУ "Міська клінічна лікарня № 1" підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження та був визнаний обвинуваченим ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374, 474-475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 29.03.2014 року у кримінальному провадженні №12014160480000084 між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 про примирення.

Визнати ОСОБА_2 винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 3400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов прокуратури Київського районного суду м. Одеси про стягнення матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня №1» (р/р 35412004032476, код ОКПО 01998986, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області) - 7250 гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коротаєва Н. О.