Постанова № 39421496, 19.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/593/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко С.І., представник на підставі довіреності

відповідача - Бабій Р.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС" до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Апекс» звернулось до суду з позовом до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав на порушення позивачем податкового законодавства, зокрема позивачем при обчисленні податку на прибуток не враховану суму простроченої кредиторської заборгованості, а також підприємством віднесено до валових витрат витрати не підтверджені первинними документами,що також призвело до порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АПЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.10.2012 з питань обчислення податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.10.2013. За результатами проведеної перевірки 29.01.2014 складено акт № 2/2202/23059562.

Відповідно до висновків вказаного акта під час перевірки встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, загалом у сумі 10285 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 1868 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 8417 грн.;

2. п. п. 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п. 9 ст. 3, п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4, п.п. 2.13 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На підставі висновків акта перевірки 14.02.2014 відповідач прийняв податкові повідомлення рішення № 0000292206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 10285 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2104 грн., №0000302206 про застосування штрафних санкцій в розмірі 23905,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість встановлених відповідачем порушень, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

14.02.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000292206, яким за порушення п.п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 12389 грн., з яких 10285 грн. за основним платежем та 2104 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000302206, яким за порушення п. 2.9 та п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п. 9 ст. 3, п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», до позивача засновано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23905, 84 грн.

Так податкове повідомлення рішення №0000292206 прийнято у зв'язку з тим, що позивач не врахував до складу "Інші витрати" (рядок 04.13 Декларації з податку на прибуток) суму простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 40083 грн. за взаєморозрахунками з фізичними особами ОСОБА_4 у сумі 13726 грн., ОСОБА_5 у сумі 9342 грн., ОСОБА_6 у сумі 17016 грн.

Відповідно до п.п.135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.11 П. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції , 20.12.2001 позивач уклав три договори про передачу запчастин в реалізацію з фізичними особами: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 За умовами вказаних договорів товар передається ТОВ "АПЕКС" (покупцю) від продавця (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) за звичайними цінами, які склалися на момент передачі товарів (запасних частин), для подальшої реалізації. Ціна продажу за кожним договором окремо складає 80000 грн. Відповідно до умов договорів оплата за передані товарно-матеріальні цінності здійснюється після їх реалізації, але не пізніше 31.12.2004.

Строки проведення оплати, зазначені в указаних договорах, були продовжені додатковими угодами: № 1 від 30.12.2004 - до 31.12.2012; № 2 від 30.12.2008 - до 31.12.2012; № 3 від 30.12.2012 - до 31.12.2015, а відтак на момент перевірки не настали.

Таким чином, зазначена кредиторська заборгованість не є безнадійною, ніякі форс-мажорні обставини не впливають на можливість її сплати. ТОВ "АПЕКС" щороку, в межах своїх фінансових можливостей, сплачувало заборгованість, при цьому продавці не висували ніяких претензій, а навпаки продовжували строки оплати за укладеними з ТОВ "АПЕКС" договорами.

На підтвердження кредиторської заборгованості позивач надав акти закупівель, укладені з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, журнали № 3 за період з січня по грудень 2002 року, фінансові звіти позивача за період з 2002 по 2013 роки. За інформацією, вказаною у поясненнях директора ТОВ "АПЕКС" Андрющенко Ю. В. від 21.01.2014, засвідчені належним чином копії первинних документів: актів закупок товарів з фізичними особами відповідно до договорів від 20.12.2001 до перевірки не надані у зв'язку з закінченням термінів їх зберігання (три роки).

За таких обставин суд апеляційною інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що не підтвердились висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України та те, що взаєморозрахунки за укладеними 20.12.2001 договорами документально не підтверджені.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про неправомірне віднесення до рядка 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) товарів" вартість товарів, отриманих від Вінницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на суму 8122 грн. на підставі оформленої неналежним чином видаткової накладної № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року.

Проте суд першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що видаткова накладна № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року без підпису одержувача знаходилася в папці отриманих видаткових та податкових накладних за листопад 2011 року в бухгалтерії ТОВ "АПЕКС" та була виявлена під час перевірки 22.01.2014 року. Після чого, 23.01.2014 року (до закінчення перевірки) позивач знайшов ідентичний оригінал видаткової накладної № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року з підписом одержувача, який знаходився в приміщенні пункту продажу товарів за адресою: м. Гайсин, вул. Плеханова, 105 А (адреса, за якою проводиться продаж товарів, знаходиться реєстратор рахункових операцій, первинні документи та працює персонал товариства). Так, зазначений оригінал видаткової накладної з підписом одержувача був пред'явлений до перевірки 23.01.2014 року, однак не був узятий до уваги відповідачем під час складання акта перевірки. Суд першої інстанції досліджував зазначений документ, в якому містився підпис одержувача - ТОВ "АПЕКС".

Отже, оскільки цю видаткову накладу було надано податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно не взяв до уваги вказаний доказ під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Тому, доводи податкового органу про порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 ПК України є необґрунтованими.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно скасував податкове повідомлення рішення №0000292206 від 14.02.2014 року.

Стовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000302206 від 14.02.2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так однією із підстав прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що за результатами проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення товариством порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, так як в накладній № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року, згідно з якою отриманий товар, відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу п. 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Оскільки видатковій накладній № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року уже дано правову оцінку, тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що вказана накладна є належною підставою для оприбуткування товару та внесення записів до одлікових бухгалтерських реєстрів. Разом з тим, документом про залишок товарних запасів станом на 30.11.2011 року підтверджується, що ТОВ "АПЕКС" веде облік товарних запасів на складах (складський облік), також позивач веде бухгалтерський облік із застосуванням програми, в якій відображено оприбуткування товару по зазначеній видатковій накладні № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 в рахунку 28 "Товари", 6415 "Розрахунки за податками - ПДВ" та рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Крім того перевіряючим було надано журнал-ордер за рахунком 631 за грудень 2011 за контрагентом Вінницька філія ТОВ "Укравтозапчастина", в якому відображено придбання товару, його облік та податковий кредит з указаної накладної. Також позивач надав копію платіжного доручення про оплату товару, в якому у призначенні платежу вказана накладна № ВнРНк-011594-С від 28.11.2011 року. Отже, відповідач не довів того, що позивач здійснював купівлю товарів, які не відображені в обліку.

Проте скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000302206 від 14.02.2014 року суд першої інстанції не врахував того, що підставами для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення було також встановлені податковим органом порушення позивачем п. 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постаново Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 428, 32 грн., в результаті чого застосовано фінансову санкцію (428,32*2=856,64 грн.), та порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків (z звітів): z звіт №253 за 23.03.2010 р., z звіт №1691 за 04.08.2013 р., в результаті чого застосовано фінансову санкцію (340*2=680 грн.).

Так, відповідно до позовної заяви, рішення суду першої інстанції та пояснень представника позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що товариством податкове повідомлення-рішення № 0000302206 від 14.02.2014 року в частині застосування штрафних санкцій за вказані правопорушення на загальну суму 1536,64 грн. не оскаржується, тому і в позовні заяві позивач стовно порушення ним п. 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» нічого не зазначав так як погоджується з нарахованими штрафними санкціями.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не дано оцінку вказаним порушенням.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування податкового повідомлення рішення № 0000302206 від 14.02.2014 року в частині застосування штрафних санкцій на суму22369,20 грн., у зв'язку з неправомірним висновком податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" під час своєї господарської діяльності.

Крім того відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 182,70 сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуБершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС" до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 14.02.2014 року № 0000292206 та від 14.02.2014 року № 0000302206 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 22369,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС» судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "23" червня 2014 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.