Ухвала суду № 39420084, 24.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/179/14-ц Провадження № 22-ц/772/1926/2014Головуючий в суді першої інстанції:Тучинська Н. В.Категорія: 48Доповідач: Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Войтко Ю.Б., Стадник І.М.

при секретарі: Куленко О.В.,

за участю: апелянта ОСОБА_2

представника апелянта ОСОБА_3

позивача-відповідача ОСОБА_4

представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13.05.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей ,

ВСТАНОВИЛА:

05.03.2014 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації у якому просила визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 із нею.

25.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4, у якому просив визначити місце проживання синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 із ним.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13.05.2014 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання меншого сина ОСОБА_7 разом із матір»ю ОСОБА_4, а старшого сина ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог кожного відмовлено через недоведеність.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визначення місця проживання меншого сина із нею і в частині відмови у задоволення його аналогічних вимог по зустрічному позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги про визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_7 з ним задовольнити. В решті рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

В судовому засіданні позивач - відповідач та її представник заперечили щодо задоволення апеляційної скарги вказуючи на справедливість та законність рішення суду, яке відповідає думці та інтересам дитини.

Представник служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.06.2002 року до 12.10.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі і мають двох дітей : ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо.

Після повного припинення подружніх стосунків між подружжям ОСОБА_4 у липні 2013 року, вони за обопільною згодою визначили місце проживання сина ОСОБА_6 з батьком у с.Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району, а сина ОСОБА_7 з матір»ю у с. Червоне Немирівського району.

21.02.2014 року Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області розглянуто заяви ОСОБА_4 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації своїм рішенням вирішила вважати за доцільне місце проживання малолітнього ОСОБА_6 біля батька ОСОБА_2 в с. Вищеольчидаїв Мурованокуриловецького району, а малолітнього ОСОБА_7 біля матері ОСОБА_4, яка проживає в с. Червоне Немирівського району. /а.с.11-13/

У суді першої інстанції на підставі пояснень сторін та їх дітей, показів свідків встановлено, що обоє батьків приймали і приймають незалежно від окремого проживання активну участь в житті, вихованні, утриманні і розвитку своїх малолітніх синів.

Встановлено, що діти однаково прихильні і до матері і до батька, сторони позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи.

Щодо матеріально-побутових умов проживання кожного з колишнього подружжя в даний час, суд першої інстанції на підставі актів перевірки матеріально-побутових умов, акту соціального інспектування дійшов вірного висновку про відсутність переваг одного з батьків перед іншим.

Так, жодним із батьків не надано доказів про наявність у них на праві власності особистого житла, і позивач і відповідач проживають в будинку своїх батьків, кожен із будинків, в якому проживають сторони підлягає для проживання малолітніх дітей.

Посилання апелянта на те, що Акт соціального інспектування від 06.09.2013 року не є належним доказом, оскільки складався стосовно ОСОБА_11, сестри позивачки, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на вимоги ст.ст.57, 58 ЦПК України та вважає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку даному документу, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування, а саме місця та умов проживання ОСОБА_4, де вона зазначена в інших особах, як сестра та одна із осіб, якій будинок належить по заповіту./а.с.14-15/.

З підстав визначених вимогами ст.ст.57,58 ЦПК України колегія суддів відхиляє і заперечення апелянта стосовно не доведення позивачкою свого постійного місця роботи, оскільки надані позивачкою копія трудового договору від 06.09.2013 року, який зареєстрований 06.09.2013 року в Немирівському РЦЗ, довідка про доходи від 30.09.2013 року та від 06.05.2014 року є належними та допустимими доказами на підтвердження саме цієї обставини.

Безпідставним колегія суддів вважає і посилання апелянта на пояснення представника Служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Григораш В.І., який у одному із судових засіданнях у суді першої інстанції пояснював, що вбачає за доцільне подальше проживання дітей з батьком, оскільки дана особа, як свідок допитана не була, а отже його пояснення не можуть бути доказом у справі на відміну від рішення служби у справах дітей, яке наявне у справі та ухвалюється колективно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що переписка « ІНФОРМАЦІЯ_4» не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування, не ідентифікує особу та не містить джерела походження документа.

Задовольняючи частково позовні вимоги кожного із батьків, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при вирішенні спору щодо місця пр0оживання дітей суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров»я, хто із батьків виявляє більшу увагу до дітей, турботу до них, особисті якості батьків тощо.

Так судом першої інстанції були враховані інтереси кожної дитини, прихильність дітей до кожного із батьків, вік дітей , відвідування школи та наявність друзів за місцем проживання та їх особиста думка, щодо подальшого місця проживання.

Вірно були застосовані та взяті до уваги судом положення викладені у Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у якій проголошено , що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції також дотримався вимог ч. 2 ст. 160 СК України, відповідно до якої, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а також ч. 1, 2 ст. 171 СК України, згідно яких дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих доводів за якими син ОСОБА_7 має проживати саме з ним, в той час як докази по справі вказують, що підстав для відмови у цій вимозі матері немає.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13.05.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

/ПІДПИСИ/

З ОРИГІНАЛОМ ВІРНО: