Постанова № 39419890, 24.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р.Справа № 916/883/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Гладишевої Т.Я., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови в.о. суду №1111 від 06.06.2014 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови в.о. суду № 312 від 19.06.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від " 12 травня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 19" травня 2014 року

по справі № 916/883/14

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК"

про стягнення 10 708,87 грн.

В С Т А Н О В И В :

11.03.2014 року Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест СК" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 10 708,87 грн.

07.04.2014 року позивачем в порядку ст.22 ГПК України було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята місцевим господарським судом та відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 12 450,02 грн., з якої 889,74 грн. інфляційні нарахування, 2 092,93 грн. 3 % річних та 9 467,35 грн. пені.

Позовні вимоги ДП „Херсонський морський торговельний порт" мотивовані посиланням на умови генерального договору від 09.11.2011 року на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, відповідно до якого відповідач в порушення його умов та норм чинного законодавства за період з 31.05.2012 року по 31.12.2012 року та 01.01.2013 року по 30.06.2013 року не розрахувався за зберігання зерну кукурудзи, у зв'язку з чим нараховані відповідні санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2014 року по справі № 916/883/14 (суддя Брагіна Я.В.) позовні вимоги ДП „Херсонський морський торговельний порт" задоволені частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест СК" на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" - 2092,93грн. - 3% річних, - 889,74грн.- інфляційних витрат,- 437,70грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору. В частині стягнення пені в сумі 9467,35 грн. - відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем доведено наявність заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором щодо зберігання 24,75 т вантажу, який відповідачем не вивезений, у зв'язку з чим підлягає стягнення заборгованості за зберігання зерна кукурудзи у період з 31.05.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року з урахуванням штрафних санкції. Крім того, судом було відмовлено в частині стягнення пені у сумі 9 467,35 грн., у зв'язку з тим, що сторонами договором не було узгоджено нарахування пені після шести місяців, коли зобов'язання мало бути викинено. Також рішенням господарського суду Одеської області та постановою Одеського апеляційного господарського суду пеня вже була стягнута за шість місяців.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДП "Херсонський морський торговельний порт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 9 464,35 грн. та постановити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 9 293,23 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні стягнення пені порушив норми процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що у зв'язку з тим, що по справі № 916/406/13-г пеню було стягнуто з 27.09.2012 року по 31.12.2012 року (за 3 місяця), він має право на стягнення додатково пені за період з 01.01.2013 року - по 26.03.2013 року та з 26.03.2013 року по 18.02.2014 року. Також за твердженням скаржника, у зв'язку з тим, що по справі № 916/2012/13 було стягнуто пеню за період з 20.02.2013 року по 19.07.2013 року, то він має право стягнути пеню ще з 20.07.2013 року по 19.08.2013 року (5 місяців) та з 20.08.2013 року по 18.02.2014 року.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав та в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої пошти з повідомленням № 1 від 10.06.2014 року.

Позивач також в судове засідання 24.06.2014 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 10.06.20114 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено рішенням господарського суду першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 09 листопада 2011 року між ДП „ХМТП" (далі - Порт) та ТОВ „Агроінвест СК" (далі - Клієнт) укладено генеральний договір на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів №33/164Д, предметом якого визначено організацію та здійснення перевалки, зовнішньоторговельних та транзитних вантажів Клієнта, що слідують через Порт.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір від 09.11.2011 року № 33/164Д був предметом розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/406/13-г, якою позовні вимоги ДП „ХМТП" були задоволені та стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 35 155,70 грн., з яких 38 823,01 грн. основний борг з урахуванням інфляції, 3% річних - 222,61 грн. та 1 110,08 пені.

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року по справі № 916/2013/13, позовні вимоги ДП „ХМТП" по стягненню заборгованості у сумі 38 878,14 грн., з яких 37 503,52 грн. основного боргу з урахуванням інфляції, 1108,80 грн. пені, 228,28 грн. 3% річних задоволені в повному обсязі, у зв'язку з невиконанням відповідачем за Генеральним Договором від 09.11.2011 року № 33/164Д своїх зобов'язань, пов'язаних із зберіганням у позивача вантажу у кількості 24,75 тонн.

Як було встановлено раніше, на виконання умов зазначеного договору, між сторонами були проведені господарські операції, у числі яких, серед іншого, позивачем були надані відповідачу послуги, пов'язані із закритим зберіганням вантажів на складах.

27.03.2012 року відповідно до приймального акту (картки обліку експортного вантажу) № 92 - позивачем було отримано 56,52 т вантажу зерна кукурудзи.

Згідно складської довідки від 31.05.2012 року - на підставі листа відповідача № 28/05-1 від 28.05.2012 року - залишок вантажу був перевантажений з баржі "ВАЛ-1736" до складу № 5 через переважування на вагах Порту у кількості 24,75 тонн.

З цього часу і на момент розгляду справи вказаний залишок вантажу знаходиться на зберіганні у Позивача та відповідачем не вивезений.

Відповідно до п 3.5 договору обов'язок порту на ведення обліку вантажу, а саме:

- забезпечення правильності обліку вантажу в порту по строкам зберігання: для експортного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в Порт вважається дата приймального акту, датою відправлення із порту - дата коносамента; для імпортного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в порт вважається дата оформлення генерального акту, датою відправлення вантажу із порту - дата залізничної, автотранспортної чи внутрішньої водної накладної (дата приймально-здавального акту) (п.п.3.5.1 договору);

Порт веде облік вантажу по терміну зберігання з дати надходження його в порт і по дату відправлення вантажу із порту, незалежно від кількості актів прийому - передачі даного вантажу між клієнтами порту, та нараховує при цьому плату за зберігання вантажу для кожної із сторін актів прийому - передачі за ставками, чинними в дні, за які плата підлягає стягненню. Плата за навантажувально-розвантажувальні роботи (акордна ставка) стягується портом з того клієнта, який є однією зі сторін акту прийому-передачі та завершує процес перевантаження (п.3.5.3 договору).

Відповідно до п.п. 5.2.2.4 договору сторони узгодили, що у випадку затримки вантажу в порту (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недозавезення суднової партії та інше) плата за зберігання нараховується і виставляється щомісяця.

Як встановлено п. 10.1 Договору, цей договір вступає в силу з 01.01.2012 року та діє по 31 грудня 2012 року. Умови Договору зберігають силу протягом усього строку дії Договору, а в частині зобов'язань клієнта щодо сплати заборгованості та інших зобов'язань клієнта - до виконання зобов'язань.

Факт порушення відповідачем умов договору щодо затримки зберігання вантажу на складах ДП „Херсонський морський торговельний порт" у кількості 24,75 тонн вже вставлено зазначеним вище рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2013 року по справі № 916/406/13-г та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року по справі № 916/2013/13 які набрали законної сили та повинні бути виконені.

При цьому, порушення відповідачем умов договору від 09.11.2011 року № 33/164Д та невиконання зазначеного вище рішення та постанови і стало підставою для звернення ДП „Херсонський морський торговельний порт" до суду про стягнення заборгованості за зберігання зерна кукурудзи у період з 31.05.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року з урахуванням штрафних та фінансових санкцій.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ДП „Херсонський морський торговельний порт" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даною справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДП „Херсонський морський торговельний порт" (порт) та ТОВ „Агроінвест СК" (клієнт), склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, про що 09.11.2011 року було укладено відповідний договір № 33/Д.

Так, зазначений вище Договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Більш того, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Вказане вище підтверджується постановою, пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, як встановлено матеріалами справи та вже підтверджено рішенням господарського суду та постановою Одеського апеляційного господарського суду, залишок вантажу знаходиться на складах позивача у кількості 24,75 тонн, який відповідачем всупереч умов договору та норм чинного законодавства на момент пред'явлення позов - не вивезений.

Оскаржуючи рішення, скаржник просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 9 464,35 грн. та постановити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 9 293,23 грн.

Водночас, місцевим судом щодо відмови ДП "Херсонський морський торговельний порт" у стягненні пені вірно зазначено, що рішенням господарського суду та постановою Одеського апеляційного господарського суду, які набрали законної сили, пеня за шість місяців вже була стягнута.

Так апелянт посилається на те, що зазначене вище рішення та постанова станом на сьогоднішній день не виконані проте доказів з цього твердження позивачем надані не були, а саме свідчення Державної виконавчої служби щодо неможливості виконання наказів суду про стягнення з ТОВ "Агроінвест СК" грошових коштів, або частково стягнення заборгованості, а тому колегією суддів зазначений довід скаржника не приймається.

Згідно п.7.5 Договору за затримку платежів після узгоджених строків, Порт має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Нормами чинного законодавства передбачений загальний період нарахування пені (якщо інший не встановлено договором), що становить 182 дні (6 місяців) від дня, коли зобов'язання має бути викинено.

Пунктом 10.1 Договору сторонами передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012 року та діє по 31 грудня 2012 року. Умови Договору зберігають силу протягом усього строку дії Договору, а в частині зобов'язань клієнта щодо сплати заборгованості та інших зобов'язань клієнта - до виконання зобов'язань.

Рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги задоволені частково з посиланням на їх часткову обґрунтованість, у тому числі положеннями ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. Нарахування позивачем пені за період з 01.02.2013 року по 26.03.2013 року та з 26.03.2013 року по 18.02.2014 року по справі № 916/406/13-г, та 20.08.2013 року по 18.02.2014 року по справі № 916/2013/13 не відповідає даті, коли зобов'язання мало бути виконаним, або іншим обставинами, з якими позивач пов'язує прострочку виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Генеральним Договором №33/164Д від 09.11.2011року не передбачено іншого періоду нарахування штрафних санкцій порівняно з ч.6 ст.232 ГК України.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

Підсумовуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9 494,35 грн.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ДП "Херсонський морський торговельний порт", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП "Херсонський морський торговельний порт" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ДП „Херсонський морський торговельний порт".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2014 року по справі № 916/883/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП "Херсонський морський торговельний порт" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „12" травня 2014 року по справі № 916/883/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „25" червня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя М.С. Петров

Суддя Т.Я. Гладишева