Постанова № 39419343, 18.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа №805/6847/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю:

представника позивача - Гришакової Н.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 2 094,56 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 2 094,56 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що станом на час подання даного адміністративного позову за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку у загальному розмірі 2 094,56 грн. (з урахуванням часткової сплати відповідачем 21,82 грн.), яка виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно визначеної суми єдиного податку зі сплатою по 229, 40 грн. щомісяця за 2013 рік, а також пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання за вказаний період у розмірі 51,78 грн. Також позивач вказав, що з метою забезпечення стягнення з відповідача наявної суми податкового боргу, Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області 17 вересня 2013 року сформовано податкову вимогу № Ф 261-11, яка направлена на адресу відповідача для виконання. З огляду на повідомлені обставини, а також враховуючи те, що відповідачем вищезазначена сума податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 2 094,56 грн. не сплачена, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом про стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 2 094,56 грн. (арк. справи 2-3).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року відкрите провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 годину 00 хвилин 18 червня 2014 року (арк. справи 1).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної адміністративної справи належним чином (арк. справи 22), заяв про відкладення, або про розгляд даної адміністративної справи за його відсутністю до суду не подавав.

З огляду на положення частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разу неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 06 жовтня 1999 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 274442, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 4). Як вбачається з відомостей з єдиного державного реєстру відповідач узятий та перебуває на обліку в органах Маріупольської ОДПІ (Іллічівське відділення), правонаступником якої є позивач, як платник податків з 07 жовтня 1999 року.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 01 січня 2012 року відповідач подав до Іллічівської податкової інспекції, правонаступником якої є позивач, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (арк. справи 11-13). Відповідно до наведеної заяви, діяльністю відповідача є роздрібна торгівля, обрана ставка єдиного податку 20 %, група 2, на підставі якої відповідачу видане свідоцтво про сплату єдиного податку.

Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку.

Підпунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Відповідно до підпункту 294.4 статті 294 Податкового кодексу України для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб-підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Як вбачається з розрахунку суми позову (арк. справи 9), що також підтверджується відомостями зворотнього боку облікової картки платника податків, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, за відповідачем, з урахуванням часткової сплати 21,82 грн., обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку за 2013 рік у загальному розмірі 2 042,78 грн. (арк. справи 15-19, 26).

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, за несплату узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку у розмірі 2 042,78 грн. відповідачеві нарахована пеня у сумі 51,78 грн., що також підтверджено відомостями зворотнього боку облікової картки платника податків (арк. справи (арк. справи 15-19,26).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску, з урахуванням часткової сплати 21,82 грн., складає 2 094,56 грн., яка станом на час розгляду даної адміністративної справи залишається не сплаченою.

Згідно пункту 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

17 вересня 2013 року Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 261-11, яка направлена на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, та отримана ним особисто 07 жовтня 2013 року, про що свідчить особистий підпис відповідача у відмітці про вручення на рекомендованому поштовому повідомленні (арк. справи 10).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 17 вересня 2013 року (дата формування податкової вимоги) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 безперервно має податковий борг, у зв'язку з чим податкова вимога форми «Ф» від 17 вересня 2013 року № 261-11 не втратила юридичної сили та є чинною.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету підлягає стягненню заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2 094,56 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 17, 18, 19, 20, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 2 094,56 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2 094,56 грн. на користь місцевого бюджету Іллічівського району м. Маріуполя, на р/р: № 31513970700053, код платежу: 18050400, отримувач: Маріуп.УК/Іллічів.р-н./18050400, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у донецькій області, МФО одержувача: 834016.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 18 червня 2013 року.

Повний текст постанови складений 23 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.