Постанова № 39419256, 31.01.2014, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 1-245-12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року м.Черкаси

Соснівський районний суду м.Черкаси в складі:

головуючого - Грабового П.С.

за участю секретаря - Маламуж Н.В.

прокурора - Варенка Р.О., Рейдало Ю.Д.

представника потерпілого - ОСОБА_1

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

ОСОБА_5

підсудних - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соснівського районного суду м.Черкаси кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_6, 1971 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 2 та ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України;

ОСОБА_7, 1974 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України;

ОСОБА_9, 1988 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 2 та ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України;

ОСОБА_10, 1986 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149 КК України;

ОСОБА_8, 1983 р.н. у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.190, ч.4 ст.189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства пред»явлене обвинувачення в тому, що ОСОБА_6, переслідуючи корисливу мету спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, в червні 2007 року, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_11, а саме пообіцявши останньому надати допомогу в тому, щоб не втратити свою квартиру, оскільки останній на той час знаходився під слідством за вчинення кримінально карного діяння, покарання за яке передбачає конфіскацію особистого майна, умовив останнього 04.09.2007 видати на своє ім'я довіреність на право розпоряджатися його майном, в тому числі і належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2, та повідомив, що його квартиру він продасть третій особі, а після вирішення справи в суді, по якій ОСОБА_12 притягувався до кримінальної відповідальності, вищевказану квартиру знову переоформлять на нього. Але в подальшому, незаконно отримавши право на розпорядження квартирою ОСОБА_11, а саме квартирою АДРЕСА_2, не маючи на меті виконання своєї обіцянки та маючи на меті особисте збагачення внаслідок укладення цивільно - правової угоди з майном, 17.09.2007, діючи від імені ОСОБА_11, уклав договір купівлі-продажу цієї квартири, продавши її гр. ОСОБА_13 за 30565 гривень, а після продажу квартири гроші отримані від її реалізації залишив собі, залишивши при цьому ОСОБА_11 без визначеного місця проживання та спричинив йому матеріальних збитків на суму 200000 гривень, що складає особливо великий розмір.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7, в червні 2008 року, прийшов до заздалегідь підібраної ним квартири АДРЕСА_3, де представившись співробітником міліції зайшов до вищевказаного помешкання де увійшовши в довіру до ОСОБА_14, яка постійно проживала за вищевказаною адресою, і під приводом надання допомоги останній в обміні її 3-х кімнатної квартири на однокімнатну та купівлі невеликого будинку в одному з сіл Черкаської області її онуці ОСОБА_15, шляхом обману та зловживання довірою, за допомогою укладення цивільно правової угоди, видачі довіреності, умовив ОСОБА_14 підписати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 з гр. ОСОБА_16, в наслідок чого ОСОБА_14 продала свою квартиру за 339800 гривень. Після цього ОСОБА_6, не маючи на меті виконання своїх обіцянок на тимчасове проживання поселив ОСОБА_14 на квартиру АДРЕСА_4, а після оформлення всих необхідних документів, пов'язаних з продажем вищевказаної квартири на автомобілі «Газель», вивіз всі особисті речі ОСОБА_14 та її онуки ОСОБА_15 за межі м. Черкаси та проти волі останніх залишив їх там, цим самим залишив їх без визначеного місця проживання. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виручені гроші з продажу квартири залишили собі та розпорядилися ними за власним розсудом, чим завдали останній матеріальної шкоди на суму 339 800 гривень.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7, влітку 2009 року прийшов на квартиру АДРЕСА_5 яка належала ОСОБА_17. де представившись співробітником міліції, запропонувавши їй обміняти її трикімнатну квартиру на меншу, а різницю грошей, які залишаться від продажу квартири відати їй особисто, цим самим увійшовши в довіру до останньої, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання допомоги по оплаті боргів за комунальні послуги на вищевказану квартиру, змусив її 18.01.2010 року видати на його ім'я довіреність на розпорядження майном, в тому числі і квартирою № АДРЕСА_5 а в подальшому незаконно отримавши право на розпорядження вищевказаною квартирою, шляхом укладання цивільно-правової угоди з майном, право на яке було отримано внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, 29.03.2010, діючи від імені ОСОБА_18, продав належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 області гр. ОСОБА_19 за 56 600 гривень, чим спричинив ОСОБА_17 матеріальних збитків на вищевказану суму. Гроші отримані від продажу вищевказаної квартири належної ОСОБА_17 не маючи на меті виконання свої обіцянок залишив собі, при цьому залишив останню без визначеного місця проживання.

Він же, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, в травні 2008 року, за попередньою змовою з ОСОБА_7, на автомобілі «Мазда 3» під керуванням останнього прибули до квартири АДРЕСА_6 де представившись співробітниками міліції проникли до вищевказаного помешкання, що належало на праві приватної власності ОСОБА_21 та шляхом погроз застосування насильства над останнім, які він сприйняв як реальні так і з застосуванням вказаного насилля, що виразилось у нанесенні ударів ногами та руками в різні частини тіла, вимагали в нього передачі права на розпорядження квартирою і в подальшому з метою забезпечення свого злочинного плану проти його волі посадили в автомобіль «Мазда 3» під керуванням ОСОБА_7 та перемістили його в заздалегідь підготовлену для незаконного утримання людей квартиру АДРЕСА_7 передали невстановленим в ході досудового слідства особам, і які проти його волі незаконно утримували за вищевказаною адресою під наглядом. В подальшому з метою реалізації свого злочинного плану, шляхом застосування фізичного насильства та погроз його застосування, змусили 25.07.2008 підписати довіреність на право розпоряджатися його майном на ім'я ОСОБА_6, в тому числі і вищевказаною квартирою, на той випадок, якщо ОСОБА_21 відмовиться продавати вищевказану квартиру і вони зможуть її продати самостійно без участі останнього. В подальшому ОСОБА_21, побоюючись за своє життя та здоров'я погодився підписати всі документи пов'язані з продажем його квартири, і як результат вчинення відносно нього злочинних дій 26.01.2009 року підписав договір купівлі - продажу належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_8 з ОСОБА_22 за 30 000 гривень, в результаті чого залишився без визначеного місця проживання. В результаті вчинення відносно ОСОБА_21 злочину йому було завдано матеріальних збитків на вищевказану суму. Гроші отримані ОСОБА_21 від реалізації його вищевказаної квартири ОСОБА_6 забрав собі та розділив між собою за власним розсудом.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном поєднане з незаконним позбавленням волі громадян, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, в лютому 2009 року перебуваючи в кафе «Івушка», що розташоване на перехресті вулиць Рози Люксембург - Чайковського в м. Черкаси, підсів за стіл до гр. ОСОБА_24, 1939 року народження, де під час спільного розпиття спиртних напоїв, представившись особою, яка надає допомогу з продажу нерухомості увійшовши в довіру до останнього, використовуючи його похилий вік, незаконно, проти волі останнього, перевезли його в будинок де проживала мати ОСОБА_6 - ОСОБА_25, а саме в квартиру АДРЕСА_9 де незаконно утримували його, В подальшому переслідуючи корисливу мету протиправного заволодіння чужим майном шляхом вимагання передачі права на майно, а також застосовуючи насильство, що виразилось в нанесенні ударів руками в різні частини тіла, та згідно висновку судово-медичної експертизи за № 528/134 від 15.07.2010 спричинили йому легкі тілесні ушкодження, змусили скасувати довіреність видану на ім'я його опікунів та видати довіреність на право розпоряджатися його майном, в тому числі і квартирою АДРЕСА_10, а в подальшому незаконно отримавши право на розпорядження майном ОСОБА_26, 20.03.2009 змусили його підписати договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, яка належала йому на праві приватної власності з гр. ОСОБА_27, за 4 420 гривень. Гроші виручені від продажу квартири ОСОБА_24 ОСОБА_6 залишив собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив йому матеріальних збитків на вищевказану суму та заливши його без визначеного місця проживання. В подальшому, з метою забезпечення спільного злочинного плану ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_6 зателефонував до психіатричної лікарні та повідомив про місцеперебування ОСОБА_24, а саме на залізничному вокзалі м. Черкаси та повідомив, нібито про неадекватну поведінку ОСОБА_24 після чого його було забрано до м. Сміла Черкаської області до Черкаської обласної психіатричної лікарні імені Павлова.

ОСОБА_6, продовжуючи та вдосконалюючи свою злочинну діяльність пов'язану з незаконним заволодінням житлом громадян на території Черкаської області, з метою незаконного збагачення за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, в грудні 2007 року виявив організував стійку організовану групу, для спільного вчинення злочинів корисної спрямованості протягом тривалого часу, діяльність якої була направлена на здійснення незаконного заволодіння помешканням соціально незахищених громадян, жителів м. Черкаси та м. Сміла Черкаської області шляхом шахрайства та вимагання пов'язаного з незаконним позбавлення волі громадян. До складу організованої ним групи увійшли ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_29, ОСОБА_30. До останніх був доведений загальний план діяльності групи та роль кожного учасника при вчиненні злочинів, який ними був погоджений і всі учасники переслідуючи мету особистого збагачення та найбільш ефективної діяльності організованої групи надали свою добровільну згоду.

При здійсненні злочинної діяльності групи, ОСОБА_6, відповідно до розробленого ним плану, з яким попередньо були ознайомлені всі інші учасники злочинного угрупування, виконував роль організатора, керівника та безпосереднього виконавця злочинів, до функцій якого входили:

- здійснення підбору членів групи та об'єднання їх під своїм керівництвом, заснованому на власному авторитеті;

- розробка плану вчинення злочинів, з яким були ознайомлені всі учасники організованої групи, та який був ними схвалений, а також спрямування діяльності учасників злочинної групи на досягнення єдиного злочинного результату;

- підбір об'єктів вчинення злочину;

- розподіл ролей між учасниками групи та керування їх діями під час вчинення злочинів;

- безпосередня участь у вчиненні злочинів;

- розподіл грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, а також коштів, отриманих від реалізації незаконно отриманого майна, між учасниками злочинної групи;

- постійне забезпечення групи транспортом безпосередньо через учасників угрупування, який постійно використовувався при вчиненні злочинів організованою групою;

- висловлення погроз фізичної розправи потерпілим у разі намагання останнім вчинити які-небудь дії, спрямовані на припинення злочину або виклику допомоги;

- з метою беззаперечного досягнення злочинного результату забезпечував організовану ним групу конспіративними помешканням для незаконного утримування та переховування громадян до моменту підписання останніми необхідних документів;

- здійснював фізичне утримування потерпілих під час вчинення злочину;

- укладав угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, що передувало легалізації доходів, з метою забезпечення організованої групи коштами для подальшої ефективної злочинної діяльності;

- здійснював безоплатну експлуатацію праці потерпілих;

ОСОБА_7, виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої групи разом з ОСОБА_6, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, будучи активним учасником організованої групи, у відповідності з відведеною йому роллю виконував в ній, функцію пособника та безпосереднього виконавця злочинів, а саме:

- спостерігав за навколишньою обстановкою при здійсненні злочинної діяльності організованої групи;

- за вказівкою організатора організованої групи забезпечував незаконне утримання потерпілих;

- забезпечував учасників організованої групи транспортом для переміщення потерпілих проти їх волі;

- здійснював безоплатну експлуатацію праці потерпілих;

- шляхом застосування насильства та погроз його застосування змушував потерпілих підписувати документи по відчудженню ними їх квартир;

- приймав безпосередню участь у вчиненні злочинів.

ОСОБА_8, виявивши бажання учиняти злочини у складі організованої групи разом з ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, будучи активним учасником даної злочинної групи, у відповідності з відведеною йому роллю виконував в ній функцію пособника та безпосереднього виконавця злочинів, а саме:

- займався безпосереднім підшукуванням самотніх громадян з соціально забезпечених верств населення;

- висловлення погроз фізичної розправи потерпілому у разі намагання останнім вчинити які-небудь дії, спрямовані на припинення злочину або виклику допомоги;

- здійснював фізичне утримування потерпілих під час вчинення злочину;

- прийняття безпосередньої участі у вчиненні злочинів;

- виконував окремі вказівки організатора та керівника злочинної групи ОСОБА_6

ОСОБА_9, виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої групи разом з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, будучи активним учасником організованої групи, у відповідності з відведеною йому роллю виконував в ній, функцію пособника та безпосереднього виконавця злочинів, а саме:

- спостерігав за навколишньою обстановкою при здійсненні злочинної діяльності організованої групи;

- за вказівкою організатора організованої групи забезпечував незаконне утримання потерпілих;

- забезпечував учасників організованої групи транспортом для переміщення потерпілих проти їх волі;

- здійснював безоплатну експлуатацію праці потерпілих;

- приймав безпосередню участь у вчиненні злочинів.

ОСОБА_29, виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої групи разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_30, будучи активним учасником організованої групи, у відповідності з відведеною йому роллю виконував в ній, функцію пособника та безпосереднього виконавця злочинів, а саме:

- забезпечував незаконне утримання потерпілих на спеціально підготовлених для цього квартирах;

- підшукував місця для незаконного утримання потерпілих;

- шляхом застосування насильства та погроз його застосування змушував потерпілих підписувати документи по відчудження ними їх квартир;

- приймав безпосередню участь у вчиненні злочинів.

ОСОБА_30, виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої групи разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_29, будучи активним учасником організованої групи, у відповідності з відведеною їй роллю виконувала в ній, функцію пособника та безпосереднього виконавця злочинів, а саме:

- забезпечувала незаконне утримання потерпілих на спеціально підготовлених для цього квартирах;

- підшукувала місця для незаконного утримання потерпілих;

- шляхом застосування психологічного тиску змушувала потерпілих погодитись на підписання документів по відчуженню ними їх квартир;

- приймала безпосередню участь у вчиненні злочинів.

Крім того, розроблений ОСОБА_6 план злочинної діяльності передбачав ряд особливостей, спрямованих на максимальне досягнення злочинного результату та найменшого ризику бути затриманими під час вчинення злочинів, а саме: місцями вчинення злочинів були обрані м. Черкаси та Смілянський район Черкаської області, оскільки учасники організованої злочинної групи добре орієнтувалися у даних населених пунктах, а також помешкання, якими планувалося незаконно заволодіти, належали особам похилого віку, особам, які проживають самостійно і які не мають близьких родичів, які не були приписаними в квартирі чи мали право на неї в подальшому претендувати та особам, які ведуть аморальний спосіб життя, можлива протидія від яких членам організованої групи внаслідок здійснення ними злочинів була б мінімальною.

Стійке організоване об'єднання під керівництвом ОСОБА_6 в складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, діяло за чітко розробленим планом з наступним розподілом функцій учасників групи: після ретельного підбору об'єкта для вчинення незаконного заволодіння житлом громадян, учасники групи на автомобілі «Део-ланос» під керуванням ОСОБА_9, який будучи обізнаним з планом членів організованої групи та усвідомлюючи їх злочинні наміри, неодноразово був залучений ОСОБА_6 для зручності та швидшого переміщення потерпілих при незаконному переоформленні їхніх квартир на третіх осіб та їх найшвидшого та конспіративного переміщення в місця їх незаконного утримання, де ОСОБА_6 спільно з іншими учасниками злочинної групи, як разом, так і по одинці, шляхом вимагання передачі права на майно та обману, що виражалось в обіцянках придбати потерпілим менше за розмірами помешкання в різних адміністративних районах м. Черкаси, та обіцянок повернення різниці грошових коштів, які залишаться після купівлі їм меншого помешкання. Перед початком реалізації спільного та погодженого всіма учасниками організованої групи злочинного плану спрямованого на незаконне заволодіння помешканням громадян, учасники злочинного угрупуванням представляючись співробітниками правоохоронних органів, заходили до обраного ними для незаконного заволодіння помешкання де відбирали всі документи що посвідчують особу власника квартири та документи які були в наявності на квартиру. В подальшому особи на житло яких здійснювалось посягання, незаконно, проти їх волі перевозили до конспіративних, спеціально підготовлених для незаконного утримання громадян квартир, де передавали їх іншим учасникам організованої групи ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які в свою чергу, згідно відведеної їм організатором ролі здійснювали незаконне утримання вищевказаних осіб застосовуючи до них як погрози застосування насильства, так і саме його застосування, при цьому за гроші відведені їм для найбільш ефективного протиправного утримання громадян та позбавлення можливості усвідомлювати свої дії, їх систематично споювали алкогольними напоями. Після того, як особи, на заволодіння помешканнями яких, учасники організованої групи направляли свій спільний злочинний намір, боячись за своє життя та здоров'я надавали згоду на продаж своєї квартир чи видачу довіреності на розпорядження їх майном та представництво їх законних прав та інтересів в різних державних органах чи установах на ім'я ОСОБА_6 чи ОСОБА_8, їх одягали в чистий одяг та привозили до нотаріусів в м. Черкаси та в м. Сміла Черкаської області для вчинення вищевказаних нотаріальних дій. При здійсненні потерпілими нотаріальних дій, побоюючись за своє життя та здоров'я підписували всі документи які були необхідними для відчуження їхнього, належного на праві приватної власності майна. Після підписання всих необхідних документів ОСОБА_6 за попередньо погодженим всіма учасниками організованої групи планом, діючи від імені потерпілих продавав їх помешкання третім особам. У випадках, коли потерпілі під тиском учасників організованої групи погоджувались продати своє помешкання третім особам самостійно, ОСОБА_6 і в деяких випадках ОСОБА_8 представлялись покупцям близькими родичами потерпілих, або особами які надають їм юридичну допомогу при продажі їх квартири контролювали процес продажу квартир потерпілих, а після підписання ними договору купівлі-продажу квартири всі виручені кошти відбирали та, в подальшому, згідно обумовленого злочинного плану розподіляли між всіма задіяними до вчинення злочину учасниками організованої групи. При цьому потерпілі, після продажу їх помешкання залишались без визначеного місця проживання.

Таким чином, створена ОСОБА_6 стійка організована група в змінному її складі в період часу з грудня 2007 року по травень 2010 року на території м. Черкаси та Смілянського району Черкаської області, вчинила ряд корисливих злочинів, а саме:

ОСОБА_6, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, будучи організатором організованої ним групи, залучивши до вчинення даного злочину ОСОБА_7, в грудні 2007 року прийшов на квартиру за місцем проживання ОСОБА_31, 1974 року народження де представившись співробітником органів прокуратури, заштовхав в належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_11 де застосовуючи до останньої фізичне насильство та погрози його застосування, які остання сприйняла як реальні, отримавши вказівку організатора організованої групи ОСОБА_6 силоміць посадили її в автомобіль «Мазда 3» під його керуванням, та проти її волі перевезли в заздалегідь підготовлене для незаконного утримування осіб місце, де на виконання спільного та погодженого всіма учасниками організованої групи плану передали її ОСОБА_29 та ОСОБА_32, які згідно відведеної їм організатором групи ролі незаконно утримували її, а в подальшому, ОСОБА_7 спільно з іншими учасниками організованої ним групи ОСОБА_6 та ОСОБА_8, вимагали у ОСОБА_31 передачі права власності на квартиру, що належала їй на праві приватної власності та розташована в АДРЕСА_1, і діючи згідно відведеної кожному з учасників згідно спільного плану ролі, змусили її 29.12.2007 видати на ім'я ОСОБА_6 доручення на право розпорядження її майном, в тому числі належною їй вищевказаною квартирою, ОСОБА_6, незаконно отримавши право на розпорядження квартирою АДРЕСА_11 шляхом укладення цивільно-правової угоди з вищевказаним майном, підписав договір купівлі - продажу вищевказаної квартири з третіми особами, в результаті чого ОСОБА_31 спричинено матеріальні збитки і цим самим залишили її без визначеного місця проживання. Гроші виручені за продаж квартири ОСОБА_31, ОСОБА_6, як організатор організованої ним групи залишив собі, і в подальшому розділив їх між всіма учасниками організованої групи. Надалі з метою приховування вчиненого ним злочину ОСОБА_6 віддав вказівку учасникам угрупування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перевезти ОСОБА_31 до одного з сіл Черкаської області, після чого останні на виконання вказівки організатора організованої групи, на автомобілі «Мазда 3» під керуванням ОСОБА_7, перевезли її до заздалегідь знайденого та придбаного ОСОБА_8 будинку в АДРЕСА_12 де беззаперечно виконуючи вказівку ОСОБА_6 залишив її там та час від часу приїжджав до неї щоб переконатися, що вона не оскаржить до правоохоронних органів з приводу незаконного заволодіння її квартирою.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, будучи організатором організованої групи, разом з іншим учасником організованої групи ОСОБА_7, навесні 2008 року, віддавши вказівку останньому, силоміць посадили ОСОБА_33 в автомобіль під керуванням ОСОБА_7 та проти його волі перевезли в заздалегідь підготовлену для незаконного утримання людей конспіративну квартиру АДРЕСА_4, де згідно розробленого та погодженого всіма учасниками організованої групи плану передали їх ОСОБА_29 та ОСОБА_32, які на виконання відведеної їм організатором групи ролі, незаконно утримували його під постійним наглядом. Після забезпечення учасниками угрупування незаконного утримання ОСОБА_33, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою забезпечення виконання обумовленого учасниками угрупування плану, застосовуючи відносно нього фізичну силу та погрози застосування такого насильства, а також погрози позбавлення життя, вимагали в нього передачі права власності на належне йому на праві приватної власності майно, а саме частини будинку, що розташована в АДРЕСА_13, в результаті чого останній хвилюючись за своє життя та здоров'я 23.04.2008 був змушений виконати нотаріальну дію, а саме підписати доручення на ім'я ОСОБА_6 на право розпорядження всим його майном, в тому числі і частиною вищевказаного будинку. В подальшому ОСОБА_6, незаконно отримавши право на розпорядження майном ОСОБА_33, шляхом укладення цивільно-правової угоди з майном отриманим внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, діючи від імені останнього, продав належну йому на праві приватної власності ? частини будинку АДРЕСА_13 гр. ОСОБА_34 за 202 000 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_33 матеріальних збитків на вищевказану суму, при цьому залишив його без визначеного місця проживання. Гроші виручені від продажу квартири ОСОБА_33, ОСОБА_6 забрав собі і поділив їх за власним розсудом між всіма учасниками організованої групи.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, залучивши до вчинення даного злочину учасників організованої ним групи, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_8, в квітні 2009 року на виконання спільного та погодженого з усіма учасниками організованої групи плану прибули до домоволодіння АДРЕСА_14 та що належить на праві приватної власності ОСОБА_35, де з метою заволодіння його особистим майном, а саме частиною будинку, що розташована за вищевказаною адресою, силоміць, проти волі останнього посадили останнього до автомобіля «Део-ланос», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9, та перевезли його в заздалегідь підготовлену для незаконного утримання людей конспіративну квартиру АДРЕСА_15 де, з метою його незаконного утримання та вимагання у нього передачі права на майно, передали його учасникам організованої групи ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які діючи згідно відведеної їм організатором організованої групи ролі на протязі тривалого часу проти його волі незаконно утримували. В ході його незаконного утримування за вищевказаною адресою ОСОБА_6, діючи в складі організованої групи, за погодженим планом з учасниками групи, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_29 та ОСОБА_32 шляхом висловлювання погроз застосування насильства так і самого його застосування, що виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні частини тіла, вимагали передачі права на майно, а саме видати довіреність на ім'я ОСОБА_6 на право розпоряджатися його майном, в тому числі і частиною будинку АДРЕСА_16

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на протиправне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, віддавши вказівку учаснику організованої ним групи ОСОБА_7, восени 2009 року, силоміць посадили ОСОБА_37 в автомобіль під керуванням ОСОБА_7, та проти його волі перевезли в м. Черкаси де заздалегідь спеціально в підготовленому конспіративному місці передали його іншим учасника організованої групи ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які в свою чергу згідно відведеної їм організатором ролі та отримавши вказівку від організатора групи, незаконно, проти його волі утримували його під постійним наглядом, при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосовуючи до нього фізичну силу, що виразилась в нанесенні ударів кулаками в різні частини тіла та погрожуючи позбавити його життя вимагали в нього права передачі права на належне йому на праві приватної власності майно, а саме на квартиру АДРЕСА_17 в результаті чого останній хвилюючись за своє життя та здоров'я, 21.12.2009 був змушений укласти цивільно-правову угоду на користь третіх осіб, а саме підписати договір купівлі-продажу належної йому вищевказаної квартири у приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_38 з гр. ОСОБА_39, в результаті чого продав квартиру останній за 47 567 гривень. В результаті вищевказаної нотаріальної дії ОСОБА_37 спричинено матеріальні збитки на вищевказану суму, при цьому ОСОБА_6 та інші учасники організованої ним групи своїми протиправними діями залишили ОСОБА_37 без визначеного місця проживання.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи в складі організованої ним групи та чітко контролюючи діяльність членів групи яка направлена на досягнення єдиного злочинного плану, в грудні 2007 року, вирішив незаконно заволодіти чужим майном, а саме квартирою гр. ОСОБА_40, що розташована в АДРЕСА_18 Залучивши до вчинення даного злочину членів організованої групи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, він чітко розподілив ролі між ними та діючи згідно попередньо розробленого та погодженого всіма учасниками групи плану, під приводом обміну житла потерпілого увійшов до нього в довіру та шляхом обману спільно з ОСОБА_8, запропонував ОСОБА_41 декілька варіантів обміну житла, після чого автомобілем «Део Ланос» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9, який був ознайомлений та погодив загальний план вчинення даного злочину перевів його в заздалегідь підготовлене для незаконного утримання місце, де згідно розробленого та погодженого всіма учасника організованої групи плану передав його іншим учасникам організованої групи, а саме ОСОБА_29 та ОСОБА_30, чітко виконуючи його вказівки незаконно утримували його під постійним наглядом. В подальшому ОСОБА_6, спільно з вказаними учасниками групи, шляхом обману та зловживання довірою, вмовили ОСОБА_40 поїхати до нотаріуса де він повністю довіряючи членам організованої групи, помилково вважаючи що підписує документи стосовно обміну свого житла на інше та діючи по вказівці ОСОБА_8, 14.07.2008 року, підписав договір дарування своєї квартири АДРЕСА_18, вартість якої згідно вказаного договору становить 18815 грн., на користь ОСОБА_42, якого за винагороду в сумі 100 доларів США ОСОБА_8 спеціально підшукав для оформлення даної нотаріальної дії. В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_6 та інші учасники організованої ним групи спричинили ОСОБА_40 матеріальних збитків на вищевказану суму залишивши потерпілого без визначеного місця проживання.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, залучивши до виконання даного злочину учасника організованої ним групи ОСОБА_7, в кінці травня 2009 року, представившись дільничним інспектором міліції, шляхом обману та зловживання довірою посадили ОСОБА_43 до автомобіля «Мазда 3» під керуванням ОСОБА_7, та привезли його в заздалегідь підготовлене для незаконного утримання місце, де згідно розробленого та погодженого всима учасника організованої групи плану передали його іншим учасникам організованої групи, а саме ОСОБА_29 та ОСОБА_32, які діючи згідно відведеної їм організатором групи ролі незаконно утримували його під постійним наглядом, а ОСОБА_6, діючи на виконання злочинного плану та залучивши ОСОБА_7, який діяв за вказівкою організатора групи, як під погрозою застосування насильства так і з самим його застосуванням, що виразилось в нанесенні ударів кулаками в обличчя, а в подальшому увійшовши в довіру до ОСОБА_43, шляхом обману та зловживання довірою, привезли його до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_44 де йому розповіли, що вони являються співробітниками прокуратури і приїхали до вказаного нотаріуса, щоб викрити його в хабарництві. Також вони йому повідомили, що для того щоб викрити нотаріуса йому буде необхідно підписати договір купівлі - продажу його квартири, на що ОСОБА_43 погодився, оскільки довіряв останнім. В подальшому ОСОБА_43 шляхом укладення цивільно-правових відносин підписав договір купівлі-продажу квартири, що належала йому на праві приватної власності, а саме квартири АДРЕСА_19 з ОСОБА_28, за 17 499 гривень. Своїми умисними діями ОСОБА_6 та інші учасники організованої ним групи спричинили ОСОБА_43 матеріальних збитків на вищевказану суму. В подальшому з метою забезпечення виконання спільного та погодженого з усима учасниками організованої групи злочинного плану, проти волі ОСОБА_43 посадили його в автомобіль «Мазда 3» під керуванням ОСОБА_7 та перевезли його в одне з сіл Чорнобаївського району Черкаської області де залишили його під наглядом невстановлених в ході досудового слідства осіб, які в свою чергу незаконно його утримували під наглядом. Своїми умисними діями ОСОБА_6 та учасники організованої ним групи залишили ОСОБА_43 без визначеного місця проживання.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету направлену на незаконне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, залучивши до виконання даного злочину учасників організованої ним групи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, 22.03.2009 року прийшов до квартири АДРЕСА_20 де представившись співробітником прокуратури попросив відчинити двері власника вищевказаної квартири ОСОБА_45, повідомивши при цьому, що вони прийшли по скарзі сусідів проживаючих на поверх нижче, оскільки він нібито їх затоплює. Коли ОСОБА_45 відчинив двері, то він, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які діяли за його вказівкою, шляхом застосування насильства до ОСОБА_45, що виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні частини тіла, на виконання спільного злочинного плану почали вимагати в нього, щоб він віддав документи що посвідчують його особу та всі наявні в нього документи на належну йому квартиру, при цьому обшукували його помешкання з метою протиправного отримання вищевказаних документів. В ході побиття ОСОБА_45 вищевказаними особами, останній втратив свідомість і досить тривалий проміжок часу пролежав на землі в кімнаті власної квартири. Коли останній прийшов до тями то ОСОБА_6 згідно розробленого та погодженого всима учасниками організованої групи плану, почав умовляти його продати належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_21, а взамін, не маючи на меті виконання даної ним обіцянки, пообіцяв придбати йому інше помешкання на території Черкаської області. Після того, як ОСОБА_45 відмовився добровільно продавати своє помешкання ОСОБА_6 віддав вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на автомобілі «Део - ланос», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 незаконно, проти волі ОСОБА_45 перемістили в заздалегідь підготовлену для незаконного утримання людей конспіративну квартиру АДРЕСА_22, що останні чітко виконуючи вказівки організатора групи і зробили. По приїзду за вищевказаною адресою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 отримавши вказівку від організатора організованої групи, передали його іншим учасникам групи, а саме ОСОБА_29 та ОСОБА_46, які в свою чергу згідно відведеної їм організатором злочинного угрупування ролі, систематично здійснювали його незаконне утримання, при цьому застосовуючи до нього фізичний та моральний тиск. В подальшому потерпілий ОСОБА_45 усвідомлюючи безвихідність ситуації, що склалася, побоюючись подальшого застосування учасниками організованої групи насильства, видав довіреність на ім'я ОСОБА_6 на право розпоряджатися його майном, в тому числі і належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_23, а останній діючи згідно розробленого та погодженого усима учасниками організованої групи плану, незаконно отримавши право на розпорядження майном ОСОБА_45 шляхом укладення цивільно - правової угоди, діючи від імені ОСОБА_45, уклавши договір купівлі - продажу вищевказаної квартири, 31.03.2009 продав її гр. ОСОБА_47 за 100 100 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_45 матеріальних збитків на вищевказану суму і тим самим залишив останнього без визначеного місця проживання. Гроші отримані від продажу квартири належної ОСОБА_45 ОСОБА_6 залишив собі, а пізніше розділив їх між всіма учасниками організованої групи на власний розсуд.

ОСОБА_6, діючи в складі організованої ним групи за спільним та погодженим планом з учасником організованої групи ОСОБА_7, на виконання спільного та погодженого всіма учасниками злочинного плану, переслідуючи мету експлуатації людини та отримання від цього прибутку, починаючи з початку квітня 2009 року по травень 2009 року, проти волі потерпілих ОСОБА_45 та ОСОБА_35, передали останніх з місця незаконного їх утримання, а саме з квартири АДРЕСА_22 учаснику організованої групи ОСОБА_9, а останній в свою чергу, чітко виконуючи вказівку організатора групи ОСОБА_6, посадив їх в автомобіль під власним керуванням «Део-ланос», д.н.з. НОМЕР_1 та перемістив з квартири їх на берег р. Дніпро між с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області та с. Леськи Черкаського району Черкаської області, де за вказівкою організатора організованої групи застосовував до них фізичне насильство, що виразилось в нанесенні ударів руками по різним частинам тіла, та погрожуючи його застосуванням, забезпечив їх переховування у вищевказаному місці під охороною ОСОБА_10, який не був обізнаний з загальним злочинним планом організованої ОСОБА_6 групи та заздалегідь був попереджений про те, що він буде займатися незаконним утриманням вищевказаних осіб, а в свою чергу ОСОБА_6 як особисто так і віддаючи накази, які учасники групи виконували беззаперечно, контролював незаконне утримання потерпілих на березі р. Дніпро, при цьому систематично на протязі тривалого часу, з квітня 2009 року по 5 травня 2009 року, примушував безоплатно працювати, а саме займатися незаконним ловом риби яку він в подальшому спільно з ОСОБА_6 реалізовував в м. Черкаси, а отримані від її продажу кошти ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_9 ділили між собою та використовували на власні потреби.

ОСОБА_8, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, в березні місяці 2007 року, незаконно заволодів чужим майном, а саме квартирою ОСОБА_48, розташованої в АДРЕСА_24 Так, ОСОБА_8, реалізуючи свій злочинний умисел, в зазначений час, увійшовши в довіру ОСОБА_48, переконав останнього обміняти свою квартиру на будинок в АДРЕСА_25 ОСОБА_48 повністю довіряючи ОСОБА_8, погодився на пропозицію останнього і в березні місяці 2007 року підписав на його ім'я доручення на право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_24 Отримавши від ОСОБА_48 шляхом обману право розпоряджатися його квартирою, ОСОБА_8, не маючи спочатку наміру виконувати своїх обіцянок, діючи умисно і з корисливих цілей, продав 25.03.2008 року вищевказану квартиру третім особам, а отримані гроші привласнив собі, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_48 матеріальний збиток на суму 240000 гривень. Надалі з метою приховування скоєного ним злочину, ОСОБА_8 відвіз ОСОБА_48 в с.Телепине, Кам'янського району, Черкаської області, де залишив останнього в занедбаному будинку.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, спільно, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, в лютому місяці 2008 року, прийшов в квартиру за місцем проживання ОСОБА_49, яка розташована за адресою : АДРЕСА_26 і скориставшись тим, що ОСОБА_49 зловживає спиртним напоями і не має постійного джерела доходів, шляхом обману та зловживання довірою, переконав останнього продати його вищевказану двокімнатну квартиру. При цьому ОСОБА_8 пообіцяв ОСОБА_49, що надасть йому допомогу в оформленні продажу даної квартири та купівлі однокімнатної квартири в м.Черкаси, а крім цього сплатить йому з різниці вартості даних квартир гроші в сумі 2000 доларів США. ОСОБА_49 повністю довіряючи ОСОБА_8, погодився на його пропозицію і видав останньому нотаріально завірену довіреність на розпорядження вищевказаною квартирою. Отримавши шляхом обману право на розпорядження квартирою ОСОБА_49, ОСОБА_8, не маючи спочатку наміру виконувати свої обіцянки, продав 18.06.2008 року квартиру АДРЕСА_26 громадянину ОСОБА_50 за 157 970 гривень і отримані за продаж вищевказаної квартири гроші залишив собі і розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_49 матеріальних збитків на вищевказану суму. Надалі ОСОБА_8, з метою укриття вчиненого ним злочину, повідомив ОСОБА_49 про те, що придбав йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_27 і перевіз туди його речі, де ОСОБА_49 і проживав якийсь час, поки не з'явився власник зазначеної квартири і не вигнав останнього, залишивши потерпілого ОСОБА_49 без певного місця проживання.

Він же, повторно, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном, шахрайським шляхом, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_29 і ОСОБА_30, в жовтні місяці 2007 року приїхав в квартиру за місцем проживання ОСОБА_51, розташовану в АДРЕСА_28 і, скориставшись тим, що остання зловживає спиртними напоями, не має родичів і не має постійного джерела доходів, потребує грошей, шляхом обману та зловживання довірою, переконав останню продати належну їй на праві приватної власності, двокімнатну квартиру АДРЕСА_28. При цьому ОСОБА_8 пообіцяв ОСОБА_51, що надасть їй допомогу в оформленні продажу даної квартири та купівлі однокімнатної квартири в м.Черкаси, а крім цього сплатить їй різницю у вартості даних квартир. ОСОБА_51 повністю довіряючи ОСОБА_8, погодилась на його пропозицію, після чого ОСОБА_8, реалізовуючи свій злочинний умисел, під приводом необхідності в проведенні ремонту квартири перед продажем, переконав ОСОБА_51 переїхати на квартиру АДРЕСА_29 і тимчасово пожити в даній квартирі, на що остання погодилась. За вказаною адресою, разом з ОСОБА_51проживали ОСОБА_29 і ОСОБА_30, які діючи за попередньою змовою спільно з ОСОБА_8 спостерігали за ОСОБА_51 і контролювали її дії. 08.07.2008 року ОСОБА_8, діючи спільно з невстановленими особами, привіз ОСОБА_51 до нотаріуса, де остання підписала договір на продаж своєї квартири, а отримані від покупця гроші в сумі 13000 доларів США передала ОСОБА_8 для покупки однокімнатної квартири. Отримавши, шляхом обману вищевказані гроші ОСОБА_8, не маючи спочатку наміру виконувати свої обіцянки, привласнив їх собі і розпорядився даними грошима на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_51 матеріальний збиток у сумі 250000 гривень. В подальшому, з метою приховування скоєного ним злочину, ОСОБА_8 перевіз ОСОБА_51 в с.Трушівці, Чигиринського району, Черкаської області, де залишив останню в занедбаному будинку.

Надалі ОСОБА_8 удосконалюючи свою злочинну діяльність, виявивши бажання вчиняти злочини пов'язані з незаконним заволодінням житлом громадян на території м. Черкаси, з метою незаконного збагачення за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом, в грудні місяці 2007 року погодився на пропозицію ОСОБА_6 увійти до складу організованої ним стійкої групи, для спільного вчинення злочинів корисливої ??спрямованості протягом тривалого часу, діяльність якої була спрямована на здійснення незаконного заволодіння житлом соціально незахищених громадян - мешканців м. Черкаси, шляхом шахрайства та здирництва, пов'язаного з незаконним позбавленням волі громадян.

В ході судового слідства захисник підсудного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.

Клопотання вмотивано тим, що орган слідства розслідував справу поверхнево, з обвинувальним нахилом, пересмикуючи обставини, які не всебічно та не об'єктивно, висвітлюють стосунки підсудних та «потерпілих» з елементами фальсифікації, з декларативним перераховуванням ознак організованої злочинної діяльності «організатора» та інших її «учасників», що не дає змоги зробити висновок про винуватість чи не невинуватість його підзахисного та інших.

Під час попереднього розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_52, ОСОБА_10 слідчим СВ УБОЗ допущено істотну неповноту та неправильність слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні при розгляді зазначеної справи, а тому кримінальна справа на думку адвокатів підлягає поверненню прокурору для додаткового розслідування з наступних підстав, а саме:

07.06.2010 року слідчим ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України (заявник - потерпіла ОСОБА_53.)(Т.11 а.с.234-236). Підставою для порушення даної кримінальної справи стала заява ОСОБА_53 до УБОЗу, що остання збирається звертатися до 3-ї державної нотаріальної контори про визнання її спадкоємцем.

З матеріалів кримінальної справи вбачається наступне: 17.09.2007 року ОСОБА_6 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_30 громадянину ОСОБА_13, яка належала покійному ОСОБА_11 на праві приватної власності (Т.12 а.с.74). Посвідчила нотаріальну угоду приватний нотаріус ОСОБА_54 на підставі генеральної довіреності, яка була видана ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_6 04.09.2007 року та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_55 (Т.12 а.с.63). Станом на сьогоднішній день договір купівлі-продажу вказаної квартири від 17.09.2007 року, генеральне доручення від 04.09.2007 року в цивільному порядку не визнано недійсними. Вирок суду, який би був та набрав законної сили відносно приватних нотаріусів ОСОБА_55, ОСОБА_54, щодо незаконних, неправомірних дій з боку останніх відсутній. Зазначені нотаріуси не були встановлені та допитані під час досудового слідства з приводу, яким чином та в якому стані, і чи добровільно ОСОБА_11 підписував довіреність, чи були йому роз»ясенні всі істотні умови даного правочину. В не з'ясування даних обставин та фактів вбачається неповнота досудового слідства. Відомо, що вступити в спадщину можна протягом 6-ти місяців з дня відкриття спадщини. Згідно вимог ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України громадянка ОСОБА_53, ще з березня 2008 року позбавлена права бути спадкоємцем, та не зрозуміло по справі, яке рухоме чи нерухоме майно спадкодавця збиралась спадкувати в 2010 році ОСОБА_53, оскільки будь-яке майно рухоме чи нерухоме, окрім проданої ОСОБА_6 згаданої квартири у покійного відсутнє. Потерпіла ОСОБА_53 взагалі не має права бути в статусі потерпілої по даній кримінальній справі, оскільки не має ніяких юридичних прав відносно майна покійного ОСОБА_11, так як ОСОБА_11 помер на початку жовтня 2007 року, а ОСОБА_53 так і не подала до суду будь-яких документів, що засвідчують її бажання вступити у спадщину. Крім того, що ОСОБА_5 пропустила строк подання заяви для прийняття спадщини, вона не є близьким родичем ОСОБА_11, згідно змісту ч.5 ст.49, п.11 ст.32 КПК України, і тому слідчий був не вправі визнавати ОСОБА_53 потерпілою. Такі дії слідчого грубо суперечать вимогам ст.ст. 22, 28, 49,50, 122, 123 КПК України( ред. 1960 року). Згідно норм КПК України суд не в змозі виправити помилку слідства самостійно, усунути дане процесуальне порушення можливо тільки на досудовому слідстві, бо в іншому випадку суд продовжуючи слухати дану справу буде порушувати і інші норми КПК України, а саме ст..ст. 171, 267, 308 КПК України.

04.06.2010 року тим же слідчим ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.189 КК України (заявник - потерпіла ОСОБА_56.)(Т.8 а.с.1), при тому, що протокол усної заяви складений 2.06.2010 року, а пояснення останньої на день раніше (01.06.2010 року (Т.8 а.с.7-8), а слідчий навіть не допитавши приватного нотаріуса в якості свідка, яка посвідчувала угоду купівлі-продажу будинку, винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (Т.8 а.с.189), що також віднесено адвокатом ОСОБА_2 до неповноти досудового слідства.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 клопотання свого захисника підтримав, ОСОБА_6 клопотання підтримав та попросив змінити йому міру запобіжного заходу у зв'язку з поганим самопочуттям. ОСОБА_8 клопотання підтримав і також попросив змінити міру запобіжного заходу. Інші підсудні також клопотання підтримали.

Суд заслухавши думку прокурора, представника потерпілого ОСОБА_45 адвоката ОСОБА_1, які заперечували проти заявленого клопотання, захисника підсудного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_4, який клопотання підтримав та доповнив, що під час досудового слідства необхідно, по-перше, ознайомити потерпілого ОСОБА_40 з матеріалами кримінальної справи так як, його підпис відсутній на протоколі ознайомлення про закінчення досудового слідства та про ознайомлення з матеріалами справи; по-друге, встановити та приєднати до матеріалів кримінальної справи рішення судів щодо заявлених цивільними позивачами цивільних позовів, які вже були розглянуті в цивільному судочинстві і не можуть бути врахованні судом під час розгляду даної кримінальної справи, та інших учасників процесу, які підтримали клопотання, дійшов до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування з наступних підстав. Відповідно до ст..281 КПК України (редакція 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність, не може бути усунена в судовому засіданні. Таку правову позицію висловив і Пленум ВСУ в п.8 Постанови від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодаства», де також зазначено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст..22,64 КПК не були досліджені або поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи «були не допитані певні особи, не витребувані та не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин». Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчинені процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані, або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

З матеріалів кримінальної справи вбачається наступне: будинок за адресою: АДРЕСА_13 його колишньому власнику ОСОБА_33 (який помер 2009 року) залишився по спадщині від батька - спадкодавця ОСОБА_57 (останній помер 1996 року). Після смерті батька, ОСОБА_33 як син - спадкоємець в порядку ст.ст.1261, 1269, 1270, 1296-1299 ЦК України вступив у спадщину, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстрував в КП «ЧОО БТІ» і отримав витяг про право власності на зазначений будинок (Т.8 а.с.25-27).

07.05.2008 року на підставі генерального доручення від ОСОБА_33 на ім'я ОСОБА_6, останній продав вищезазначений будинок громадянину ОСОБА_58. У цивільному судочинстві угоду договору купівлі-продажу будинку від 07.05.2008 року, нотаріально посвідчене доручення від 23.04.2008 року на ім'я ОСОБА_6 не визнано недійсними. Зокрема, вирок суду, який би був та набрав законної сили відносно приватного і державного нотаріусів ОСОБА_59, ОСОБА_60, щодо неправомірних, незаконних дій з боку останніх відсутній. Дані нотаріуси не були встановлені та допитані під час досудового слідства. Крім цього, згідно положення ст. 41 Конституції України, вимог ст.ст. 316, 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти, щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. ОСОБА_33 до своєї смерті, не звертався з будь-якими скаргами, заявами до правоохоронних органів, щодо незаконних, неправомірних дій з боку громадянина ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших осіб відносно продажу його будинку.

08 лютого 2013 року в судовому засіданні допитна, так звана потерпіла ОСОБА_56, пояснила наступне: жодного з підсудних, які були присутні в судовому засіданні вона не знає та ніколи не бачила. Про вчинення, нібито, злочину відносно її батька, колишнього власника будинку за адресою: АДРЕСА_13, ОСОБА_33 (помер 2009 року) їй повідомили працівники УБОЗу, котрі її знайшли, щоб вона написала заяву в УБОЗ, про вчинення злочину передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7. На запитання чи відомо потерпілій, про той факт, що її покійний батько ОСОБА_33 не звертався до правоохоронних органів з будь-якими заявами, скаргами, щодо неправомірних, незаконних дій з боку підсудних, ОСОБА_56 відповіла, що їй про це нічого не відомо. На запитання, чи до 07.05.2008 року, тобто до дня продажу ОСОБА_6 вищевказаного будинку, її батько ОСОБА_33 не укладав з нею договір дарування чи угоди довічного утримання, і ОСОБА_56 пояснила, що ніяких угод батько з нею не укладав та більш того потерпіла не була навіть прописана, тобто зареєстрована у згаданому будинку. Потерпіла не змогла пояснити, яку їй спричинено матеріальну шкоду і в чому саме вона полягає, а також які її юридичні права та законні інтереси порушені батьком під час продажу свого будинку.

То яким чином слідчий УБОЗ ОСОБА_76 громадянку ОСОБА_56, яка взагалі ніяких законних прав не має до будинку, до продажу вищевказаного будинку, визнав постановою слідчого потерпілою і цивільним позивачем, що грубо порушує ст.ст. 22, 28, 49, 50, 122, 123 КПК України( ред. 1960 року).

Вказані порушення та недопрацювання можливо виправити тільки під час досудового слідства.

20.03.2009 року прокуратурою Соснівського району м. Черкаси порушено кримінальну справу за ч.1 ст.146 КК України (заявник - потерпілий ОСОБА_62.). Підставою для порушення кримінальної справи стало те, що ОСОБА_62, нібито, являється опікуном покійного ОСОБА_24 (Т.1 а.с.12-13). В подальшому слідчим УБОЗ ОСОБА_76 без постанови слідчого злочин перекваліфіковано з ч.1 на ч.2 ст.146 КК України та порушено кримінальну справу по тому ж факту за ч.2 ст.189 КК України.

З матеріалів кримінальної справи, які були зібрані органами дізнання, досудового слідства УБОЗ вбачається наступне: в матеріалах кримінальної справи Постанова орану опіки та піклування, затверджена Головою Соснівської районної ради м. Черкаси, в порядку ст.ст. 55-63 ЦК України відсутня, а саме, про те що ОСОБА_62 являється опікуном громадянина ОСОБА_26, тобто при порушенні даної кримінальної справи, громадянин ОСОБА_62, надав неправдиву інформацію (Т.1 а.с.12-13). Громадянин ОСОБА_24 помер на початку листопада 2009 року (Т.3 а.с.50), а ОСОБА_62, постановами слідчого ОСОБА_76 у червні 2010 року визнано потерпілим та цивільним позивачем (Т.3 а.с.47-52), тільки незрозуміло по справі, з яких підстав.

13 червня 2013 року в судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_62 та дружина останнього - свідок ОСОБА_63. В судовому засіданні вони пояснили наступне: як передбачають вимоги ст.ст. 32 п.11, 49 ч.5 КПК України (в ред. 1960 року) близьким родичем покійному ОСОБА_24 (останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року)(Т. 3 а.с.50) потерпілий не являється. Окрім того, як зазначено органом досудового слідства, що, начебто, ОСОБА_62, а також його дружина ОСОБА_63 являються опікуном покійному (Т. 3 а.с.47-52, обвинувальний висновок а.с.26, Т.1 а.с.11-13) при допиті останніх та розгляді кримінальної справи в суді не знайшли будь-якого підтвердження, оскільки будь-яка постанова органу опіки та піклування в порядку ст.ст. 55-63 ЦК України затверджена головою Соснівської районної ради м. Черкаси відсутня в матеріалах кримінальної справи. Тоді незрозуміло, яким чином досудовим слідством громадянина ОСОБА_62, незаконно визнано потерпілим по справі, а також цивільним позивачем. Не зважаючи на те, що в матеріалах кримінальної справи знаходиться рішення Соснівського районного суду м. Черкаси за червень 2009 року, та ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2010 року в цивільному судочинстві (Т.21 а.с.69-70) про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_24, ОСОБА_62, прокурору Соснівського району м. Черкаси у визнанні угоди купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_31 недійсною.

У випадках, коли внаслідок злочину настала смерть потерпілого, брати участь у справі можуть його близькі родичі, яким закон надає права потерпілого відповідно до вимог п.11 ст.32, ч.5 ст.49 КПК України (в ред. 1960 року). Дане положення слід застосовувати у випадках коли смерть потерпілого настала не тільки внаслідок злочину, а й по іншим причинам після вчинення відносно нього злочину. Слідчі не вправі визнавати потерпілими у цих кримінальних справах інших осіб. Отже, визнання ОСОБА_62 потерпілим, цивільним позивачем по вказаній справі прямо суперечить вищевказаним положенням та ст.ст. 28, 49, 50, 122, 123 КПК України (в ред. 1960 року). Так як і по іншим епізодам не встановлений та не допитаний нотаріус, який посвідчив договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_24 та покупцем.

Також, по справі взагалі незрозуміло, в провадженні яких органів дізнання чи досудового слідства (СУ УМВС чи СВ УБОЗ) з 20.03.2009 по 26.05.2010 року , тобто 1 рік і 3 місяці, перебувала кримінальна справа, та які малися законні підстави, відповідно до вимог ст. 120 КПК України (в ред. 1960 року), її перебування. Дані процесуальні порушення можливо виправити тільки на досудовому слідстві.

04.06.2010 року слідчим ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України (заявник - потерпіла ОСОБА_20) (Т.11 а.с.129-133). Але, в даному випадку помилка слідчого полягає в тому, що кримінальну справу порушено 04.06.2010 року, а протокол допиту ОСОБА_20., в якості потерпілої в порядку ст. 171 КПК України (в ред. 1960 року) датується 01.06.2010 р. (Т.11 а.с.139-142), тобто допит в якості потерпілої відбувся до порушення кримінальної справи, що є недопустимим.

06.07.2009 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області порушено кримінальну справу за ч.2 ст.190 КК України, заявник-потерпілий ОСОБА_43 (Т.12 а.с.243). В подальшому вказану кримінальну справу слідчим ОСОБА_77 зупинено на підставі ст.ст. 206 ч.3, 209 КПК України (в ред. 1960 року). В червні 2010 року навіть без постанови слідчого про прийняття справи до свого провадження, слідчим УБОЗ ОСОБА_76 перекваліфіковано її на ч.4 ст.190 КК України. Слідчим ОСОБА_76 в порядку ст.ст. 174, 176 КПК України (в ред. 1960 року) проведено впізнання по фотокарткам. В ході зазначених слідчих-процесуальних дій потерпілий ОСОБА_43 впізнав осіб, котрі, начебто, скоїли злочин, а саме: підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, але відносно підсудного ОСОБА_9 кримінальну справу в порядку ст.ст. 94, 97, 98, КПК України (в ред. 1960 року) по даному епізоду так і не порушено, як і не винесено постанову слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи по тому ж факту. Досудовим слідством не встановлений та не допитаний головний свідок події - покупець квартири потерпілого ОСОБА_43, а саме громадянин ОСОБА_65 Дане порушення є неповнотою судового слідства.

01.06.2010 року слідчим СВ УБОЗ ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.189 КК України (заявник - потерпілий ОСОБА_37.), при тому, як усний протокол заяви - заявника ОСОБА_37 складений 28.05.2010 року, а пояснення останнього від 27.05.2010 року (Т.11 а.с.5-6). Підставою для порушення даної кримінальної справи став той факт, що ОСОБА_6, нібито, за генеральним дорученням від громадянина ОСОБА_37 видане та нотаріально посвідчене на його ім'я (якого не існує в природі взагалі та, зокрема, в матеріалах кримінальної справи) продав квартиру за адресою: АДРЕСА_32 Але, зазначену квартиру за вказаною адресою, яка належала потерпілому ОСОБА_37 на праві приватної власності, останній сам і продав за 47600 грн.(Т.11 а.с.34). Більш того, приватний нотаріус ОСОБА_55, який 21.12.2009 року посвідчив угоду купівлі-продажу квартири (Т.11 а.с.34), не встановлений та не допитаний як свідок, та не допитаний головний свідок цієї події - покупець, котра придбала вищевказану квартиру, ОСОБА_39

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_37 так і не зміг підтвердити чи пояснити тих показів, котрі останній надавав на досудовому слідстві (обвинувальний висновок а.с. 54), а саме, яким чином в жовтні місяці 2009 року у потерпілого вимагали, начебто, передачі права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_33, яка належала ОСОБА_37 на праві приватної власності, при цьому, нібито, утримували його проти його волі в різних місцях м. Черкаси та змусили підписати ген-доручення на ім'я ОСОБА_6, якого не існує в природі і зокрема в матеріалах кримінальної справи. Оскільки, за матеріалами кримінальної справи, станом на 01 грудня 2009 року згадана квартира була не приватизована та з боргами за комунальні послуги близько 14 000 грн.. Більш того, особистий рахунок на квартиру рахувався за покійною матір'ю потерпілого ОСОБА_67 (яка померла влітку 2009 року), тобто вказана квартира була державною і рахувалась за міськвиконкомом м. Сміла. Крім цього, потерпілий тільки 20 грудня 2009 року набрав статусу власника квартири отримавши витяг на право власності даної квартири в БТІ м. Сміла. То яким же чином взагалі може йти мова про будь-яке вимагання чи утримання проти волі потерпілого (обвинувальний висновок а.с. 54) в жовтні місяці 2009 року, оскільки будь-які правовстановлюючі документи приватної власності у ОСОБА_37 на той час були взагалі відсутні?! Попереднім слідством в цьому випадку істотно порушено як кримінальний, так і кримінально-процесуальний закон.

15.05.2009 року Черкаським РВ УМВС в Черкаській області порушено кримінальну справу за ч.2 ст.190 КК України (Т.4 а.с.7) заявник - потерпілий ОСОБА_45 (Т.4 а.с.88-90) незважаючи на той беззаперечний факт, що в даному випадку в порядку ст.ст. 11, 14, 205, 206, 509, 510, 526, 527, 530, 610, 611 ЦК України, як і за іншими епізодами присутні на 100% цивільно-правові відносини громадян в цивільному судочинстві.

20.05.2009 року за заявою колишньої дружини ОСОБА_45, ОСОБА_68 до УБОЗ, прокуратури, незрозуміло на яких законних підставах, прокуратурою Соснівського району м. Черкаси порушено кримінальну справу за ч.2 ст.146 КК України, нібито у зв'язку з викраденням її колишнього чоловіка ОСОБА_75.(з яким вона не проживала на момент звернення більше 10 років). 03.06.2009 року постановою слідчого СУ УМВС ОСОБА_36 прийнято до свого провадження 4-ри кримінальні справи, в тому числі й по факту шахрайства та позбавлення волі громадянина ОСОБА_45 (Т.7 а.с.55-56). Через три дні, тобто, 06.06.2009 року постановою слідчого ОСОБА_36 кримінальну справу, порушену прокуратурою Соснівського району м. Черкаси 20.05.2009 року за ч.2 ст.146 КК України, щодо незаконного позбавлення волі громадянина ОСОБА_45, закрито з підстав п.2 ст.6 КПК України (в ред. 1960 року), в зв'язку з тим, що крім заяви, пояснень колишньої дружини ОСОБА_45, ОСОБА_68, відсутні будь-які докази його викрадення (Т.4 а.с.175-177).

ОСОБА_45 допитувався в якості потерпілого в порядку ст.171 КПК України (в ред. 1960 року) 19.05.2009 року слідчим Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області(Т.4 а.с.128-132) перший і останній раз, і в СВ УБОЗ ОСОБА_45 взагалі не допитувався. То які законні підстави, які аргументи знайшлись у слідчого ОСОБА_76, щоб через 1,5 роки після закриття вказаної кримінальної справи, порушити кримінальні справи за ст.ст. 146 ч.3, 149 ч.3 КК України, і без постанови слідчого, безпідставно перекваліфікувати злочин із ч.2 ст.190 на ч.4 ст.190 КК України. (Т.4 а.с.60). Якщо проаналізувати покази відображені в допиті потерпілого ОСОБА_45 (т.4 а.с. 131) «Мене привезли до приватного нотаріуса, що розташований в будівлі статуправління. Державна нотаріальна контора № 1. Там я під впливом якихось речовин на мій організм, підписав генеральне доручення на ім.»я ОСОБА_6, а саме на право розпорядження моєю квартирою». З вказаних показів вбачається, що нібито довіреність була підписана не добровільно, а під впливом якихось речовин. Але це версія потерпілого, яку слідчий згідно ст.. 22 КПК України повинен був перевірити, встановити та допитати нотаріуса, який посвідчив дану довіреність, а це нотаріус ОСОБА_66 Під час допиту нотаріуса з»ясувати в якому стані був ОСОБА_45 під час підписання зазначеної довіреності, що слідчим зроблено не було, і що є неповнотою досудового слідства.

Аналізуючи інші покази ОСОБА_45 дані на досудовому слідстві (Т 4 а.с. 131) « ні, я все таки надіявся на порядність ОСОБА_6, що він мені купить, чи надасть іншу квартиру в м.Черкаси. Розумів, що своєї квартири вже не маю, але мав надію на отримання іншої квартири». Запитання слідчого чи отримали ви якісь гроші за продаж вашої квартири? Відповідь ОСОБА_45: ні. Запитання слідчого: згідно даних витягу державного реєстру, за Вами числиться АДРЕСА_34 власником якої Ви стали 21.04.2009 року. Як Ви це можите пояснити? ОСОБА_45 - Так, дійсно ОСОБА_6 пропонував мені поїхати в Чорнобай і подивитися там квартиру, але я відмовився. До с.Іркліїв, Чорнобаївського району я не їздив, ніяких документів на право власності, тобто на купівлю даної квартири не підписував. Тому, чому рахується за мною дана квартира я пояснити не можу. Гадаю, що це зробив проти моєї волі ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 135)

В судове засідання ОСОБА_45 не з»являвся, тому не був допитаний як потерпілий. Але покази ОСОБА_45 надані на досудовому слідстві були повністю спростовані показами свідка ОСОБА_69, який був допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту. ОСОБА_69 повідомив, що квартиру в АДРЕСА_35 в нього безпосередньо купував ОСОБА_45 за 5 000 тисяч доларів США, який до укладення договору купівлі-продажу приїздив її дивитися, вона йому сподобалася. Покази свідка ОСОБА_69 підтримав допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_70, який підвозив ОСОБА_69 разом з ОСОБА_45 в с.Іркліїв, щоб ОСОБА_45 подивився вищевказану квартиру. Покази ОСОБА_45 також спростовуються оригіналами документів: - заяви на ім»я приватного нотаріуса ОСОБА_71 де міститься підпис ОСОБА_45 та повністю власноручно ОСОБА_45 написано його прізвище, ім»я та по батькові; - договір купівлі-продажу на якому міститься підпис ОСОБА_45 та повністю власноручно ОСОБА_45 написано його прізвище, ім»я та по батькові (т.4 а.с. 250).

В процесі додаткового розслідування необхідно з метою перевірки показів потерпілого ОСОБА_45 даних під час судового слідства (т.4 а.с. 128-132), та усунення вищевикладених протиріч:

- встановити та допитати приватного нотаріуса, який посвідчив 1.04.2009 року договір купівлі-продажу (т.4 а.с. 250) між покупцем ОСОБА_45 та продавцем ОСОБА_69;

- при можливості та необхідності провести одночасний допит потерпілого ОСОБА_45 та свідка по справі ОСОБА_69 та вищевказаного приватного нотаріуса ОСОБА_71;

- провести почеркознавчу експертизу з метою встановити чи потерпілий ОСОБА_45 чи інша особа підписала договір купівлі-продажу 1.04.2009 року на квартиру АДРЕСА_35 Для проведення даної експертизи надати експертам договір купівлі-продажу (т.4 а.с. 250), вільні зразки підписів ОСОБА_45 які містяться в нижче зазначених матеріалах кримінальної справи: 1) пояснення ОСОБА_45 , де на кожному листі підпис ОСОБА_45 (т.4 а.с. 88-90); 2) заява ОСОБА_45 до Придніпровського районного суду м.Черкаси; 3) довіреність від ОСОБА_45; 4) пояснення ОСОБА_45 (т.4 а.с. 119); 5) протокол допиту в якості потерпілого (т.4 а.с. 128-133); 6) протокол роз»яснення потерпілому його прав (т.4 а.с. 133); 7) постанова про визнання ОСОБА_45 цивільним позивачем (т.4 а.с. 134); 8) заява слідчому від ОСОБА_45; 9) протокол додаткового допиту ОСОБА_45 (т.4 а.с. 150-153)

Крім цього, з дня порушення кримінальної справи 15.05.2009 року і станом на день затримання 26.05.2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , тобто більше 1 року, в матеріалах кримінальної справи відсутні мотивовані постанови слідчого ОСОБА_36, ОСОБА_76 та інших, про продовження прокурором строків досудового слідства до 3-х, 4-х чи 6-ти місяців. Відсутні постанови слідчих про зупинення провадження кримінальної справи за ч.3 ст.206, ст. 209, ч.1 ст.206 чи ст.207 КПК України (в ред. 1960 року). Слідство у таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

25.06.2010 року, тим же слідчим, ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.189, в подальшому за ч.3 ст.146 КК України (заявник - потерпіла ОСОБА_31) (Т.9 а.с.1-2, а.с.5-7). Та по вказаній кримінальній справі при її порушенні, слідчий навіть не помітив тих обставин, що потерпіла ще у 2008 році надавала пояснення працівникам міліції та 18.01.2008 року органами дізнання Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за п.1 ст.6 КПК України (в ред. 1960 року) (Т.9 а.с.23, а.с.95) по даному факту. При цьому ОСОБА_31 було повідомлено, що квартиру, яка належала їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_36, продала за власним бажанням, без мір фізичного чи психологічного тиску з будь-якої сторони, що за період, начебто, розшуку, відносно неї злочинів скоєно не було (Т.9 а.с.21). За гроші від продажу вищевказаної квартири, ОСОБА_31 придбала собі будинок в селі Трушевці, Чигиринського р-ну, Черкаської області за 63000 грн. (Т.9 а.с.28-29). Отже, порушення даної кримінальної справи грубо суперечить вимогам ст.6 п.11 КПК України (в ред. 1960 року).

За повідомленням - начебто зверненням начальника СВ Кожухівського до прокуратури Черкаської області, яке несло заздалегідь неправдиву інформацію, відділом прокуратури Черкаської області порушено кримінальну справу за ч.2 ст.146 КК України, скасувавши постанову органів дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.08.2008 р. (заявник - потерпілий ОСОБА_21 (Т.10 а.с.5), а в постанові про порушення даної кримінальної справи, видно, що ручкою дописано цифру "0" (Т.17 а.с.78). Зокрема, скасувавши тільки одну постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.08.2008 року, зазначених постанов Придніпровського, Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області про відмову у порушенні кримінальної справи існує ще не менше 6-ти по тому ж факту (Т.10 а.с.38, а.с.44, а.с.62), що грубо суперечить вимогам ст.6 п.11 КПК України (в ред. 1960 року).

18 квітня 2010 року в судовому засіданні були допитані потерпілі ОСОБА_31 та ОСОБА_21. Потерпіла ОСОБА_31 в суді пояснила наступне: квартиру за адресою: АДРЕСА_36, яка належала їй на праві приватної власності потерпіла продала сама за власним бажанням, без будь-якого фізичного чи морального тиску з будь-якої сторони, оскільки вона мала великі борги за комунальні послуги та мала бажання і придбала собі будинок в селі Трушевці, Чигиринського р-ну, Черкаської області майже за 63000 грн., де вела своє господарство (Т.9 а.с.28-29). Крім цього, на досудовому слідстві слідчому СВ УБОЗ ОСОБА_76 потерпіла ОСОБА_31 не давала показів, що на неї чинився фізичний і моральний тиск, а також потерпілу ніхто не утримував проти її волі. Зазначені покази потерпіла підтвердила в судовому засіданні та спростувала покази, які, начебто, давала на попередньому слідстві. Окрім того, потерпіла ОСОБА_31 не має будь-яких матеріальних чи моральних претензій до всіх підсудних. Матеріали даної кримінальної справи у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 146 ч.3, 189 ч.4 КК України по епізоду потерпілої ОСОБА_31 повністю свідчить про невідповідність висновків викладених у обвинувальному висновку від 07.03.2011 року фактичним обставинам кримінальної справи.

Потерпілий ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив наступне: на запитання ОСОБА_6 чи читав потерпілий покази на досудовому слідстві, коли їх в слідчому протоколі допиту підписував, останній повідомив, що не пам'ятає. Отже, покази потерпілого ОСОБА_21, що підсудний ОСОБА_6, начебто, продав квартиру за адресою: АДРЕСА_37, яка належала останньому на праві приватної власності без участі потерпілого та на підставі генерального доручення на ім'я ОСОБА_6 (якого не існує в природі і в матеріалах кримінальної справи) та залишив потерпілого, нібито, без житла повністю не відповідає дійсності та зокрема матеріалам кримінальної справи з наступних підстав: оформленням документів та продажем вказаної квартири займалось агентство "Благо Нерухомість" на підставі двох доручень виданих і підписаних потерпілим ОСОБА_21 від 12.01.2009 року (Т.10 а.с.53-55), та того ж 12.01.2009 року потерпілий уклав попередню угоду продажу згаданої квартири. 26.01.2009 року у приватного нотаріуса ОСОБА_72 в присутності покупців вищезгаданої квартири подружжя ОСОБА_22, двох своїх рідних синів, колишньої дружини ОСОБА_21, своєї співмешканки, а також представника агентства "Благо Нерухомість" потерпілий ОСОБА_21 сам особисто уклав угоду купівлі-продажу вказаної квартири (Т.10 а.с.58) без будь-якого фізичного чи морального тиску з боку підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Того ж 26.01.2009 року у приватного нотаріуса ОСОБА_72 була укладена ще одна нотаріальна угода купівлі-продажу через агентство "Благо Нерухомість" за якою потерпілий придбав за кошти отримані від продажу своєї квартири частину будинку за адресою: АДРЕСА_38, яку було оформлено на ОСОБА_73, колишню дружину потерпілого. Вищезазначені мною факти у клопотанні потерпілий ОСОБА_21 підтвердив в суді. Крім цього, за запитом суду від 03 листопада 2012 року органами дізнання Придніпровського та Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області до суду направлено не скасовані копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту, не менше 6-ти вказаних постанов (Т.22 а.с. не пронумеровані, Т.10 а.с.38, 44, 62). По вказаному епізоду потерпілого ОСОБА_21 у вчиненні, начебто, злочину передбаченого ч.4 ст.189 КК України попереднім слідством матеріали кримінальної справи повністю сфальсифіковано, з твердженнями про створення ОЗГ. Окрім того, кримінальну справу порушену 30.06.2010 року за ч.2 ст.146 КК України (Т.10 а.с.1-5) СВ УБОЗ як не дивує, не закрито, при тому, що підсудним і не пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.146 КК України.

25.02.2010 року, знову слідчим ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України (заявник - потерпіла ОСОБА_14(Т.5 а.с.99). В постанові слідчого вказано, що невстановлені особи, нібито, за попередньою змовою увійшли в довіру до громадянки ОСОБА_14 і т.д.. Але слідчий ОСОБА_76 наполягає на тому, що ніякої заяви потерпілої ОСОБА_14 від 24.02.2010 року не було і не могло бути, оскільки зверталась вона із заявою в УБОЗ 24 вересня 2009 року (Т.5 а.с.104-107), 24. 09.2009 року складався протокол усної заяви заявника, пояснення ОСОБА_14, що начебто, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на її думку відносно неї вчинили злочин (обвинувальний висновок а.с.46). В матеріалах кримінальної справи, всупереч вимогам ст.ст. 94, 97, 98 КПК України (в ред. 1960 року), відсутня постанова про порушення кримінальної справи по факту заяви громадянки ОСОБА_14 чи постанова УБОЗ про відмову у порушенні кримінальної справи по даному факту.

Того ж 25.02.2010 року слідчим УБОЗ ОСОБА_76 порушено кримінальну справу за ч.2 ст.146 КК України (заявник - потерпілий ОСОБА_40 (Т.6 а.с.52). В постанові слідчого зазначено, що, нібито, невстановлені особи, за попередньою змовою увійшли в довіру до громадянина ОСОБА_40 і т.д.. Але, в даному випадку ще більше протокол усної заяви громадянина ОСОБА_40 складений 07.12.2009 року, а пояснення останнього взагалі від 07.12.2010 (Т.6 а.с.57-59, обвинувальний висновок а.с.52). Отже, ніякої заяви до УБОЗу від 24.02.2010 року ОСОБА_40 не існує в природі. В матеріалах кримінальної справи, всупереч вимогам ст.ст. 94, 97, 98 КПК України (в ред. 1960 року), відсутня постанова про порушення кримінальної справи по факту заяви громадянина ОСОБА_40 чи постанова УБОЗ про відмову у порушенні кримінальної справи по даному факту.

04 грудня 2012 року потерпілий ОСОБА_40 в порядку ст. 308 КПК України (в ред. 1960 року) був допитаний в судовому засіданні та пояснив, що йому відомо по зазначеній кримінальній справі.

24 лютого 2010 року потерпілий ОСОБА_40 ніякої заяви до УБОЗу не писав, ніяких письмових пояснень з цього приводу, нібито, у вчиненні ряду злочинів відносно останнього, передбачених ст.ст. 146 ч. 3, 190 ч. 4 КК України, працівникам міліції не давав. 24-25 лютого 2010 року у приміщенні УБОЗу взагалі не перебував, а знаходився у згаданому приміщенні останній раз 07 грудня 2009 року, і чого його туди привезли працівники УБОЗу не міг зрозуміти, а також пояснити при допиті в суді. Потерпілий ОСОБА_40 ніяких моральних чи матеріальних претензій до жодного із підсудних не має. Підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 не знає та ніколи останніх у своєму житті не бачив взагалі. Слідчі протоколи, інші слідчі та процесуальні документи, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, будь-які документи як потерпілий своїми підписами не засвідчував. 27 березня 2013 року в судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_14 на підставі, чого слідчим ОСОБА_76 25.02.2010 року було порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України (Т.5 а.с.99, обвинувальний висновок а.с.2) та надала суду пояснення, що в лютому місяці 2010 року вона перебувала взагалі за межами м. Черкаси, в Смілянському р-ні, в селі Ротмистрівка у пансіонаті для людей похилого віку і 24.02.2010 року у приміщенні УБОЗу фізично не могла знаходитись та писати будь-яку заяву. Виникає тоді питання, яким чином ОСОБА_14 могла бути допитана по справі в якості потерпілої 26.02.2010 року (Т.5 а.с.134-136 чи Т.5 а.с.124-126). В приміщенні УБОЗу за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 189, ОСОБА_14 перебувала останній раз 24 вересня 2009 року, складався протокол усної заяви потерпілої, остання надала пояснення працівникам УБОЗу про, нібито, вчинення відносно неї злочину (Т.5 а.с.104-107), але по факту заяви потерпілої ОСОБА_14 від 24.09.2009 року кримінальну справу не порушено, як і не винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту. беззаперечний факт фальсифікації матеріалів справи по вказаному епізоду попереднім слідством і саме у висновках при обґрунтуванні обвинувачення органом досудового слідства зазначається протокол усної заяви ОСОБА_14 від 24.09.2009 року (обвинувальний висновок а.с.46) по факту якої взагалі не прийнято будь-якого рішення слідчим відділом. По зазначеному епізоду, слідчим УБОЗу ОСОБА_76 сфальсифіковано матеріали кримінальної справи, відсутня будь-яка подія злочину, будь-які мотиви, ознаки злочину, відсутній будь-який склад злочину в діях підсудних.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року "Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина"; п.4 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ: - згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті, чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку. Встановивши в стадії віддання до суду чи в судовому засіданні, що ті чи інші фактичні дані були одержані з такими порушеннями закону, які роблять їх використання, як доказів недопустимими, а інші докази не дозволяють з'ясувати всі передбачені ст.64 КПК обставини, суд за наявності можливості усунути цю неповноту або неправильність дізнання чи попереднього слідства повинен відповідно до вимог ст.281 КПК України повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з наведенням в ухвалі (постанові) суду відповідних мотивів.

Всі аркуші даної кримінальної справи пронумеровані олівцем, 6-й том кримінальної справи з подвійною нумерацією. Т.4 а.с.44-48 навмисно залиті, а Т.3 а.с.75-77 взагалі упереджено відсутні. До початку судового слідства жоден із потерпілих - цивільних позивачів не з'явились до суду, не надіслали позовних заяв, котрі оформлені належним чином згідно вимог ст.ст. 118-120 ЦПК України, та при початку судового слідства зазначені позовні заяви не оголошено цивільними позивачами чи їх представниками. Крім цього, майже всі з потерпілих не були обізнані та не знали взагалі про існування згаданих цивільних позовів на суму 2 125 000 грн., котрі знову-таки складались і підписувались лише працівниками УБОЗу.

За обвинувальним висновком від 07.03.2011 року, затвердженим 1-м заступником прокурора Черкаської області Вегерою В.М., стійка ОЗГ створена під керівництвом ОСОБА_6, начебто, в грудні 2007 року (обвинувальний висновок а.с. 80), а за тим же обвинувальним висновком (а.с. 90), ОЗГ, нібито, під керівництвом ОСОБА_6, вже датується січнем 2008 року. В чому причина таких розбіжностей?! І яким чином підсудний ОСОБА_74 з грудня 2007 року увійшов в стійке ОЗГ під керівництвом ОСОБА_6?! Оскільки ОСОБА_7 05.06.2007 року був арештований і до березня 2008 року знаходився під вартою в СІЗО № 30 у м. Черкаси, 28.03.2008 року останній був звільнений з іспитовим строком на 3 роки (Т. 18 а.с. 168-170). А пізніше в другій половині 2009 року знаходився на заробітках в місці Сургут Російської Федерації.

Після додаткового розслідування обвинувальний висновок затверджений 1-м заступником прокурора Черкаської області Вегерою В.М. 07 березня 2011 року та 07.03.2011 року в порядку ст.232 КПК України (в ред. 1960 року) направлено до суду, але яким чином?! Оскільки 06, 07, 08 березня 2011 року офіційні вихідні дні з нагоди дня жіночого свята 08 березня і 09 березня 2011 року перший офіційний робочий день. 07 березня 2011 року канцелярія Соснівського районного суду м. Черкаси не працювала.

Судом встановлено, що зазначені вимоги кримінально-процесуального закону органом досудового слідства під час провадження даної кримінальної справи не виконанні, виходячи з перд'явленого обвинувачення та матеріалів справи слідством не встановлено та не досліджено всі обставини, які підлягають доказуванню, і зокрема, не надано прямих і належних доказів за всіма пред'явленими епізодами підсудними з яких вбачалося б, що вони скоєні в складі організованої злочинної групи, не перевірено в повному обсязі при яких обставинах потерпілими видавалися генеральні доручення та як підписувалися договора купівлі-продажу. Вказані судом обставини вказують на необхідність проведення додаткового розслідування. В ході проведення додаткового розслідування необхідно виконати вимоги зазначені в клопотанні захисника ОСОБА_2 та вимоги викладені в доповненні до клопотання захисником ОСОБА_4 Також необхідно перевірити алібі підсудного ОСОБА_7 з приводу його перебування в місті Сургут Російської Федерації з серпня 2009 року по грудень 2009 року, з цієї метою необхідно зробити запит до Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул..Володимирська, 26) в запиті поставити наступні запитання: 1) чи перетинав кордон України ОСОБА_7, 1974 року народження в серпні 2009 року та чи повертався він на територію України в грудні 2009 року. Виконати і інші слідчі дії для усунення неповноти досудового слідства та порушення кримінально-процесуального закону.

Враховуючи те, що для встановлення відомостей про осіб вказаних в клопотанні та допиту їх в якості свідків необхідно проведення ряду слідчо-оперативних заходів, які враховуючи специфіку процесуальної форми судового розгляду кримінальної справи судом виконані бути не можуть, а також те що усунення неповноти досудового слідства, допущених слідством порушень норм кримінально-процесуального закону можливе тільки при направленні справи на додаткове розслідування, оскільки перевірка зазначених доказів та усунення порушень закону потребує такого процесуального порядку, який не віднесений згідно ст.. 315-1 КПК України до компетенції суду. Тому дана кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування.

Суд, також вважає, що підлягає до задоволення клопотання захисника підсудного ОСОБА_7 щодо зміни підсудним ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд, виходячи з наступного: з медичних документів, які місяться в матеріалах кримінального справи вбачається, що ОСОБА_6 має незадовільним стан здоров'я, є особою раніше не судимою.

Постановивши таке рішення суд також враховує тривалість перебування ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 під вартою (більше 3-х років), тривалість перебування кримінальної справи відносно них у провадженні органів досудового слідства та суду, а також наявність у ОСОБА_7 сім'ї, двох неповнолітніх дітей та постійного місця проживання, відсутність у ОСОБА_8 судимості та наявність постійного місця проживання.

Така обставина, як тяжкість вчинення інкримінованого підсудним злочину, відповідно до ст. 150 КПК України, не є достатньою підставою для обрання відносно них запобіжного заходу у виді взяття під вартою.

Керуючись ст..148,150,155,273,281 КПК України (редакція 1960 року), суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, 1971 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 2 та ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7, 1974 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9, 1988 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 2 та ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10, 1986 р.н., за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_8, 1983 р.н. у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.190, ч.4 ст.189 КК України повернути прокурору Черкаської області на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового слідства, в ході якого усунути недоліки, які зазначені в мотивувальній частині цієї постанови.

Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, з тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд. Звільнивши їх з під варти негайно. Підсудним ОСОБА_10, ОСОБА_9 міру запобіжного заходу залишити попередньою - підписку про невиїзд.

На постанову сторони можуть подати апеляційні скарги до апеляційного суду Черкаської області протягом 7 діб з дня її винесення.

Головуючий суддя Грабовий П.С.